Справа № 703/4919/25
2/703/1734/25
09 грудня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Волосовського В.В.,
за участю секретаря судового засідання Похітон Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «Макс Кредит» через систему «Електронний суд» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії № 00-10205609 від 09 лютого 2025 року в розмірі 12250 грн. 80 коп. з підстав невиконання його умов, а також стягути понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 8000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09 лютого 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-10205609 на підставі якого відповідачу відкрито лімітну кредитну лінію у розмірі 6000 грн., зі строком дії кредитної лінії 360 календарних днів, процентна ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 90388. Укладення договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позичальника та ним було вчинено чітку сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту за допомогою ІТС. Позичальник ознайомився з умовами паспорту кредиту та офертою, після чого проявив намір вступити з кредитодавцем у договірні відносини на умовах, визначених самим позичальником. Підписанням оферти одноразовим ідентифікатором позичальник засвідчив, що погоджується з усіма без виключення умовами оферти. Позичальник на момент укладення Договору не заявляв додаткових вимог щодо умов позики та в подальшому прийняв надані кредитодавцем грошові кошти.
Позивач стверджує, що він свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, про що свідчить підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів від ТОВ «ПРОФІТГІД».
Згідно з умовами Кредитного договору відповідач зобов'язався вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, останній не виконав свого обов'язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.
Оскільки відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів, виникла заборгованість у розмірі 12250,80 грн, яка складається з основної заборгованості в сумі 6000,00 грн., заборгованості за комісією в розмірі 1200,00 грн., суми заборгованості за процентами в розмірі 2650,80 грн. та заборгованості зі штрафів у сумі 2400,00 грн.
27.03.2025 року позивачем на електронну адресу відповідача була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, однак вимога була проігнорована відповідачем, ув'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 08 серпня 2025 року відкрито провадження по даній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу - для надання відповіді на відзив. Окрім того, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме інформацію чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка НОМЕР_2 , інформацію про зарахування коштів на вказаний картковий рахунок у сумі 6000,00 грн та інформацію про повний номер рахунку маска-картки № НОМЕР_2 .
22 серпня 2025 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» виконало вимоги вказаної ухвали суду та надало витребувану унформацію.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача надіслала до суду заяву, в якій просила суд розглянути справу за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за адресою його зареєстрованого місця проживання, що підтверджується матеріалами поштової кореспонденції. Відзиву на позов у встановлений судом строк до суду не подав, клопотань від нього про розгляд справи у порядку загального позовного провадження не надходило.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За згодою позивача, викладеною в письмовій заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.
У зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого гл. 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу.
Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Судом встановлено, що 09 лютого 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 у електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, було укладено договір кредитної лінії № 00-10205609 (а.с.15-19).
Відповідно до умов кредитного договору, кредит надано позичальнику на наступних умовах: сума кредиту: 6000,00 грн.; строк дії кредитної лінії 360 календарних днів; тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка складає 0.94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку дії кредитної лінії.
Позичальником під час укладення кредитного договору пройдено ідентифікацію шляхом використання системи ВаnkID, що узгоджується із п.2.1 договору.
Договір кредитної лінії № 00-10205609 підписано електронним підписом позичальника, одноразовий ідентифікатор 90388.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до пункту 1.2. Договору сума кредитного ліміту складає: 6000, 00 гривень. Тип кредиту - кредитна лінія (безвідклична).
Відповідно до пункту 1.4. Позичальник зобов'язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на «24» лютого 2025 року, та на кожний 15 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом Строку дії кредитної лінії (Строку кредитування).
Відповідно до пункту 1.5.1. Договору стандартна процентна ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору.
Відповідно до пункту 1.5.2. Договору знижена процентна ставка складає ь 0,74 (нуль цілих 74 сотих)% від Суми кредиту за кожен день користування Кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати платежу у встановленому Графіком платежів розмірі не пізніше наступного дня за першою Періодичною датою платежу, визначеною п.1.4. цього Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування Кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування Кредитом (датою видачі Кредиту).
Відповідно до п. 1.6. Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми Кредиту, що складає: 1200, 00 грн, яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору.
Згідно п. 1.10. усі істотні умови договору, порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення договору.
До договору додано заяву про прийняття пропозиції на укладення договору на встановлення ділових відносин та пог8одження способу укладення електронних правочинів, графік платежів та паспорт споживчого кредиту, які також підписані відповідачем електронно-цифровим підписом позичальника - одноразовим ідентифікатором - 90388 (а.с.12, 13-14, 20).
Із дослідженого договору кредитної лінії № 00-10205609 від 09 лютого 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 ознайомлений та згоден з умовами договору, що підтверджується його електронним підписом.
Відповідно до пункту 4.3.1. договору, позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
Згідно п. 4.2.6. договору у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування Кредитом на строк понад один календарний місяць, кредитодавець, відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії за надання кредиту.
З довідки, виданої директором ТОВ «ПрофітГід», вбачається, що 09 лютого 2025 року о 16 год. 25 хв. здійснено переказ грошових коштів в сумі 6000 грн. для зарахування на платіжну картку Монобанк № НОМЕР_2 емітовану в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», платник - ТОВ «Макс Кредит» (а.с. 22).
Із повідомлення АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № 12706-Л від 21 серпня 2025 року, наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів від 08.08.2025 року, вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 та підтверджено факт зарахування 09 лютого 2025 року грошових коштів в сумі 6000 грн. на платіжну картку, що належить відповідачу (а.с.56).
Згідно з детальним розрахунком заборгованості від 30.06.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 12250,80 грн, яка складається з основної заборгованості в сумі 6000,00 грн., заборгованості за комісією в розмірі 1200,00 грн., суми заборгованості за процентами в розмірі 2650,80 грн. та заборгованості зі штрафів у сумі 2400,00 грн. (а.с.27).
27.03.2025 року позивач надіслав на електронну адресу відповідача вимогу про дострокове повернення кредиту (а.с.25). Відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, ув'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконував умови взятого на себе зобов'язання, не погашав кредит та не сплачував відсотки за користування кредитом.
Будь-яких доказів, які б спростували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідач суду не представив.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Зі змісту кредитного договору кредитної лінії № 00-10205609 від 09 лютого 2025 року вбачається, що при його укладенні позичальником було вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податку, адреса місця фактичного проживання, номер мобільного, та електронна адреса.
Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Макс Кредит» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого відповідачу були перераховані кошти.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст.3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за вищевказаним кредитним договором.
На підставі ст.536ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України,позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1статті 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст.1054 та ч. 2 ст.1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до ст. 612 ЦК України,боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Свобода договору закріплена у статтях 6 і 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що укладення договору із боку відповідача не було добровільним, відтак уклавши договір на відповідних умовах, керуючись засадами свободи договору, сторони взяли на себе зобов'язання виконувати його. При дослідженні умов укладеного договору не виявлено підстав вважати будь-яку з них такою, що може трактуватися як явно несправедлива у визначенні Законів України «Про захист прав споживачів» та «;Про споживче кредитування».
Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов'язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору кредиту між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем. При цьому, ТОВ «Макс Кредит» належним чином виконало свої обов'язки по наданню кредиту, а відповідач отримав кредитні кошти, але належним чином не виконував свої обов'язки за договором.
Враховуючи те, що відповідач, будучи ознайомленим з умовами кредитування, уклавши кредитний договір не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Макс Кредит» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом та комісією ґрунтуються на законі та підлягають до задоволення.
Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки (штрафу) за договором, суд зазначає наступне.
Так, звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Макс Кредит» просило стягнути із відповідача за кредитним договором, зокрема і неустойку (штраф), в розмірі 2400,00 грн.
Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
Оскільки, договір кредитної лінії № 00-10205609 був укладений між сторонами 09 лютого 2025 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України неустойка (штраф) в розмірі 2400,00 грн не підлягає стягненню з відповідача.
Отже, з огляду на викладене, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу за невиконання зобов'язань належить відмовити.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Таким чином, з відповідача необхідно стягнути заборгованість за договором кредитної лінії № 00-10205609 від 09 лютого 2025 року у сумі 9850 грн. 80 коп., з яких: 6000 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 2650 грн. 80 коп. - заборгованість по процентам; 1200 грн. 00 коп. - заборгованість по комісії.
Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачем ТОВ «Макс Кредит» при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с.1).
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Макс Кредит» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1947 грн. 84 коп. (9850,80 х 2422,4 / 12250,8 = 1947,84).
Крім того, відповідно до ч.1 та ч.3 ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються, у тому числі, з витрат на правову допомогу, у розмірі 8 000 грн. згідно з договором № 01/11-МК від 01.11.2024 року.
Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі №690/408/17, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Суд, проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді, приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги № 01/11-МК від 01.11.2024 року, попередній (орієнтовний розрахунок суми витрат на юридичну допомогу, акт приймання передачі виконаних робіт від 22.07.2025 (наданих послуг), квитанцію № 22/07 від 22.07.2025 про сплату 8000 грн. на підставі договору про надання юридичної (правничої допомоги).
З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога полягала наданні правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «МАКС КРЕДИТ», підготовці адвокатського запиту, складанні позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості та підготовці клопотання про витребування доказів.
Враховуючи наведені вище принципи розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, приймаючи до уваги, що у даній категорії справ вже сформувалася стала судова практика, що в свою чергу не потребує додаткового правового аналізу з боку адвоката для складання документів та формування правової позиції у справі, суд доходить висновку, що витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. є завищеними.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 вказала на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 21 травня 2020 року у справі №240/3888/19.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст.41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Вирішуючи питання щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що публічний інтерес до справи відсутній, справа належить до категорії незначної складності, має невелику ціну позову, справу розглянуто у порядку спрощеного провадження та правові позиції у цій категорії справ є усталеними, та приходить до висновку, що заявлена ТОВ «Макс Кредит» сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 гривень 00 копійок є завищеною, непропорційною та неспівмірною із ціною позову.
З врахуванням вищевикладеного, оцінивши подані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, якості підготовлених документів, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат ТОВ «Макс Кредит» на професійну правничу допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, з 8000,00 грн. до 2000,00 грн.
На підставі викладеного, відповідно до ст.525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 625, 1046-1054 ЦК України, та керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-10205609 від 09 лютого 2025 року в розмірі 9850 грн. 80 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1947 грн. 84 коп. та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2000 грн., а всього - 13798 (тринадцять тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 64 (шістдесят чотири) коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит», м.Київ, вул. Лєскова, буд.9, літера «А», код ЄДРПОУ 42806643.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Головуючий: В. В. Волосовський