Справа № 526/2723/25
Провадження № 2/526/1478/2025
іменем України
02 грудня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Лопушняк Т.П., за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника служби у справах дітей Гадяцької міської ради Ясницька І.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Гадяцької міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення самостійного виховання неповнолітньої дитини,
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, яка мотивував тим, що з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі, який розірвано та від якого мають двох неповнолітніх дітей. Рішенням суду місцем проживання молодшої дитини визнано разом з позивачем та з того часу дитина перебуває на його утриманні. Відповідач не цікавиться життям дитини та не бере участі в її вихованні. Просить встановити факт самостійного виховання неповнолітньої ОСОБА_4 , 2010 року народження.
Позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просять їх задовольнити.
Відповідач не заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 пояснень щодо позовних вимог не надав.
Неповнолітня ОСОБА_4 пояснила, що вона проживає разом з батьком, а мати не цікавиться її життям. За тривалий час мати дала 300 грн. вже після відкриття провадження в дані справі. Навчається дистанційно. Не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Судом встановлено наступне.
Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та її батьками є ОСОБА_1 і ОСОБА_5 .
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 18.08.2021 (справа № 526/754/21) визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , 2010 року народження, разом з батьком ОСОБА_1 .
З акту обстеження умов проживання від 12.08.2025 вбачається, що ОСОБА_4 , 2010 року народження, проживає разом з батьком ОСОБА_1 , бабусею та дядьком за адресою: АДРЕСА_1 .
З характеристики учениці ОСОБА_4 вбачається, що батько, ОСОБА_1 , приділяє належну увагу вихованню доньки: завжди присутній на батьківських зборах, постійно бере участь у житті класу, підтримує зв'язок з класним керівником. Дитина ніколи не запізнюється на уроки, завжди має здоровий та охайний вигляд, дотримується правил гігієни, цінує та поважає батька і вчителів.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один з батьків проживає окремо від дитини, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
З настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються відповідними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або у певному обсязі припинятися.
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Доведення факту самостійного виховання дитини батьком пов'язане з встановленням обставин щодо невиконання матір'ю батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт одноосібного (самостійного) виховання дитини одним з батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки у такому випадку завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним з батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини (пункти 87-88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).
За положеннями ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У суду не має підстав сумніватись в достовірності письмових доказів та пояснень учасників, а тому суд вважає що заявником доведений факт самостійного виховання та самостійного утримання дитини.
Підсумовуючи, передусім піклуючись про інтереси дитини, суд приходить до переконання, що вимоги позовної заяви є обґрунтованими в повній мірі та такими, що підтверджуються належними доказами і відповідають інтересам дитини, а тому підлягають до задоволення. Інше, може привести до позбавлення дитини батьківського піклування, до ситуації коли батько не зможе повноцінно піклуватися про дитину, а мати, як було встановлено судом, не виконує цій обов'язок.
Керуючись ст. 12, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Гадяцької міської ради про встановлення самостійного виховання неповнолітньої дитини задовольнити.
Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , самостійно виховує неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний тексту судового рішення складено та підписано 10 грудня 2025 року.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Треті особи:
служба у справах дітей Гадяцької міської ради, код ЄДРПОУ 43925894, адреса: 37300, Полтавська область, Миргородський район, м. Гадяч, вул. Гадяцького договору, 26,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Головуючий: В. Г. Черков