Справа № 526/3379/25
Провадження № 4-с/526/6/2025
01 грудня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Максименко Л. В.
секретаря судових засідань Павленко Т. І.
за участю старшого державного виконавця Гадяцького ВДВС Булах А. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гадяч скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця,
встановив:
ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця, в якій просить суд:
-визнати неправомірним дії старшого державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах А.А. щодо винесення 03.02.2025 постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №70521075 та зобов'язати державного виконавця скасувати вказану постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадження №70521075, що знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», який є зарплатним та відкритий на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );
-визнати неправомірним дії старшого державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах А.А. щодо винесення 13.12.2022 постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №54247348 та зобов'язати державного виконавця скасувати вказану постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадження №54247348, що знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», який є зарплатним та відкритий на ім'я ОСОБА_1 ;
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Гадяцького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Булах А. А. щодо винесення 20.10.2025 року постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП 54247438 та зобов'язати державного виконавця скасувати вказану постанову та винести постанову з врахуванням правильно визначеної суми заборгованості по аліментам та з урахуванням сплаченої суми боргу по аліментам;
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Гадяцького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах А. А., яка полягає у нескладанні довідки-розрахунку заборгованості по аліментам у ВП 54247438;
- зобов'язати старшого державного виконавця Гадяцького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах А. А. провести розрахунок заборгованості по аліментам станом на день подачі скарги з урахування сплаченої суми заборгованості та направити її боржнику на електронну адресу;
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Гадяцького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення 13 грудня 2019 року постанов про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами щодо нього у виконавчому провадженні № 54247438 та зобов'язати державного виконавця скасувати вказані постанови.
Скарга мотивована тим, що на виконанні старшого державного виконавця Гадяцького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах А. А. знаходиться виконавче провадження № 70521075 з виконання виконавчого листа № 526/2211/20 від 07.11.2022, виданого Гадяцьким районним судом Полтавської області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 за період з березня 2017 року по вересень 2020 року включно у сумі 27 905,02 грн. та виконавче провадження № 54247438 з виконання виконавчого листа №526/502/17 від 04.07.2017 щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.03.2017 року до досягнення дитиною повноліття.
Постановами державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі від 13.12.2019 винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії щодо нього, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання щодо нього, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України щодо нього, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами щодо нього у виконавчому провадженні № 54247438.
Також, постановами старшого державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Булах А. А. від 13.12.2022 року та від 03.02.2025 винесено постанови про арешт коштів боржника щодо нього у виконавчому провадженні №54247438 та у виконавчому провадженні №70521075.
Окрім того, постановою старшого державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Булах А. А. було винесено постанову від 20.10.2025 року про звернення стягнення на його заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи у ВП № 54247438, в якій суму його заборгованості по аліментам вказано станом на 01.10.2025, що становить 455 265, 59 грн та яка направлена на виконання до військової частини НОМЕР_3 , де він проходить службу.
На теперішній час він є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, заробітну плату він отримує за службу в ЗСУ, яка надходить йому на банківський рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», який є зарплатним та кошти на якому було арештовано за вказаними постановами про арешт коштів боржника.
10.10.2025 він через засоби електронної пошти направив до Гадяцького відділу ДВС заяву про скасування арешту зазначеного банківського рахунку, на який йому надходить заробітна плата, надавши відповідні докази. Крім того, в програмі АСВП наявна зареєстрована відділом його заява з додатками, яка була проігнорована старшим державним виконавцем Булах А. А.
Листом від 20 жовтня 2025 року держвиконавець ОСОБА_5 відмовила йому у скасуванні постанов щодо накладення арешту на його банківський рахунок через те, що заява про скасування арешту грошових коштів задоволенню не підлягає, так як постановою від 08 жовтня 2025 року визначено поточний рахунок для здійснення йому видаткових операцій у розмірі 2 мінімальних заробітних плат, яку направлено у банк для виконання.
21 жовтня 2025 року держвиконавець направила до банку платіжну інструкцію №8104 на загальну суму 342 301, 40 грн, на підставі якої цього ж дня з його банківського рахунку були списані кошти у сумі 171 334,25 грн, які є його заробітною платою, отриманою за службу в ЗСУ. До цього часу він був позбавлений користуватись цими грошовими коштами через накладений арешт на рахунок.
Скаржник вказує, що у Автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП) відсутня довідка - розрахунок заборгованості по аліментах, що викликає у нього сумнів у правильності нарахування такої заборгованості, а дії держвиконавця по списанню усієї суми заборгованості з його заробітної плати без вказаного розрахунку є порушенням його конституційних прав. Заробітна плата, яку він отримує за проходження військової служби, є єдиним джерелом його існування та має статус державного забезпечення. Накладення арешту на його кошти, що складають заробітну плату після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для нього та порушенням прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Окрім того, застосування до нього зазначених вище тимчасових обмежень, вказаних у постановах держвиконавця від 13.12.2019 на даний час є необґрунтованим, надмірним та таким, що суперечить чинному законодавству України, оскільки фактично унеможливлюють виконання ним, як військовослужбовцем службових завдань, у тому числі пов'язаних із пересуванням, носінням зброї, управлінням транспортними засобами, що є невід'ємною частиною проходження військової служби. З цих підстав просив суд задовольнити вимоги його скарги та скасувати вказані постанови держвиконавця.
31 жовтня 2025 року від старшого державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Булах А. А. надійшло заперечення на скаргу ОСОБА_1 , в якому вона вказує, що на примусовому виконанні Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі перебувають зведені виконавчі провадження № 79386388 та №54247438 з виконання вищевказаних виконавчих листів. На момент подання заперечення на скаргу заборгованість за виконавчим листом № 526/2211/20 про стягнення з ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з урахуванням виконавчого збору, становить 28 554,22 грн, а за виконавчим листом № 526/502/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.03.2017 і до досягнення дитиною повноліття - становить 188 744,20 грн. Окрім того, боржнику було нараховано штрафи за наявну заборгованість зі сплати аліментів відповідно до ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої за наявну заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік штраф становить 5 575,66 грн., за наявну заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки штраф становить 18 395,70 грн., за наявну заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки штраф становить 53 078,00 грн. У подальшому постанова про накладення штрафу виноситься виконавцем в розмірі 20 відсотків у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, сума штрафу за четвертий рік становить 10 776,00 грн, сума штрафу за п'ятий рік становить 10 776,00 грн, сума штрафу за шостий рік становить 10 776,00 грн., сума штрафу за сьомий рік становить 10 776,00 грн. Загальний розмір штрафів ОСОБА_1 за несплату аліментів станом на 31.10.2025 становить 120 153,36 грн.
Також, відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» скаржнику було нараховано виконавчий збір в сумі 32 615,80 грн. На депозитний рахунок відділу 22.10.2025, в результаті направлення за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження платіжної інструкції про списання коштів з рахунку боржника, надійшли кошти в сумі 171 334, 25 грн, що враховані в якості погашення заборгованості.
Згідно статтей 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження», у межах вищезазначеного зведеного виконавчого провадження державним виконавцем 22.10.2020, 13.12.2022, 27.10.2023, 03.02.2025 винесено постанови про арешт коштів боржника, які направлено на виконання до банківських установ. У постанові про накладення арешту на кошти зазначено про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Державний виконавець вказує, що Закон України «Про виконавче провадження» не покладає на виконавця обов'язку здійснювати попереднє дослідження цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту. Частина третя статті 52 указаного Закону такий обов'язок покладає на банк - саме він повинен перевірити, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в разі виявлення цільового призначення, яке виключає арешт коштів, зобов'язаний повідомити виконавця та повернути постанову про арешт коштів боржника без виконання. Водночас обов'язок виконавця полягає у знятті арешту з коштів на рахунку боржника саме за умови надання документального підтвердження, що відповідний рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, банком або боржником.
Згідно статті 1074 ЦК України, статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", рахунки на які зараховується заробітна плата, нормативно не визначені як рахунки із спеціальним режимом використання, не є такими рахунками. Вказані рахунки є звичайними поточними рахунками та банківське законодавство не містить визначення такого виду рахунків як "зарплатний", що у свою чергу дає підстави для висновку про відсутність обмежень для накладення арешту на кошти на таких рахунках, крім обмеження розміру арештованих коштів.
Згідно з частиною 4 статті 59 Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, остатніх для виконання рішення про забезпечення позову тощо.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Інформація про те, що рахунки, на які державним виконавцем накладено арешт мають спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, станом на момент надання заперечення на скаргу, у відділі відсутня. Враховуючи викладене, правові підстави для зняття державним виконавцем арешту з коштів відсутні. Водночас державний виконавець повідомив, що 06.05.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» від 11.04.2023 № 3048-ІХ, яким змінено порядок розпорядження фізичними особами-боржниками коштами, на які накладено арешт органами державної виконавчої служби чи приватними виконавцями, у період дії в Україні воєнного стану.
Так, на підставі заяви боржника від 08.10.2025, державним виконавцем 08.10.2025 винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій, яку за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження направлено на виконання до АТ КБ «ПриватБанк». Згідно телефонного дзвінка на гарячу лінію банківської установи та на підставі відповіді банку, отриманої через автоматизовану систему виконавчого провадження, постанову державного виконавця про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій було опрацьовано банком 08.10.2025 року, про що складено відповідний акт. Також, держвиконавець повідомила, що у зв'язку із проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_3 , нею на підставі ст. 68-70 Закону, винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено за місцем отримання доходу. Частинами другою та третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 відсотків від отриманого доходу боржника.
Згідно з Постановою КМУ № 1263 від 11.11.2022 та Постановою № 146 від 26.02.1993 з урахуванням останніх змін, які набули чинності з 10.04.2025, аліменти з військовослужбовців утримуються з усіх видів грошового забезпечення, включно з додатковою винагородою, що виплачується на період воєнного стану, за винятком виплат, які не мають постійного характеру, та інших випадків, передбачених законодавством.
Вищезазначена законодавча норма не враховується під час примусового писання коштів з рахунку боржника, так як після зарахування коштів на рахунок отримувача вони є його власністю. Так, вони втрачають свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо) та набувають статусу вкладу. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 3 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», до заходів примусового виконання рішень належать, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, а також звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Таким чином, наявність арешту на рахунки боржника не є підставою для скасування заходу у вигляді звернення стягнення на заробітну плату, і навпаки. Зазначені заходи можуть застосовуватися одночасно, з урахуванням вимог чинного законодавства.
Крім того, 13.12.2019 держвиконавцем винесено постанови про встановлення тимчасових обмежень у праві виїзду за межі України, у праві полювання та користування зброєю, також тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Встановлені обмеження підлягають скасуванню лише після повного погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Статус боржника як військовослужбовця не є підставою для скасування або зняття зазначених обмежень, оскільки вони не перешкоджають виконанню службових обов'язків і відповідають вимогам статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що всі її дії як виконавця вчинені у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законом. Також, повідомила, що у Відділі перебували відкриті виконавчі провадження щодо скаржника, які завершені на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону, в яких арешти залишаються чинними до моменту фактичного виконання рішення або винесення постанови про зняття арешту за наявності законних підстав. З цих підстав просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні скарги на дії/бездіяльність державного виконавця.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, направив до суду заяву про розгляд скарги на дії/бездіяльність державного виконавця без його участі, у зв'язку з виконанням ним бойових завдань. Підтримав вимоги скарги та просив їх задовольнити.
Старший державний виконавець Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Булах А. А. у судовому засіданні заперечила щодо задоволення скарги ОСОБА_1 з підстав, викладених у запереченні. Зазначила, що з моменту стягнення аліментів з ОСОБА_1 останній не здійснював жодних виплат ні в добровільному, ні у примусовому порядку на утримання неповнолітнього сина відповідно у нього утворилася значна заборгованість по аліментах. На даний час стягнення із заробітної плати ОСОБА_1 за постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 20.10.2025, яка була направлена до військової частини НОМЕР_3 рекомендованою кореспонденцією не проводиться, оскільки вказана постанова повернута до відділу ДВС у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання, тобто поточні виплати теж не стягуються. Скасування арешту з коштів боржника призведе до невиконання зазначених вище виконавчих листів зі стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та збільшення самої заборгованості скаржника по сплаті аліментів, оскільки в добровільному порядку аліменти на утримання дитини він не сплачує. Зазначила, що відносно ОСОБА_1 у відділі ДВС знаходиться більше 10 виконавчих проваджень по інших боргах, де теж накладені арешти на його кошти та рахунки, а отже скасування арешту за даною постановою не матиме для ОСОБА_1 істотного значення, оскільки такий арешт існуватиме за постановами виконавця у інших виконавчих провадженнях. Крім цього його рахунок у банку не має статусу спеціального режиму використання чи призначення, тому на даний час з нього продовжують стягуватися кошти. На даний час першочергово стягується наявний борг за аліментами, після чого будуть стягнуті кошти за рішенням суду про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів у сумі 27905 грн. 02 коп. Також, надала суду розрахунок заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина за виконавчим листом №526/502/17 від 04.07.2017, згідно якого борг ОСОБА_1 з врахуванням всіх проведених стягнень станом на 01.12.2025 становить 66 575,96 грн. Всі кошти, стягнуті з рахунку боржника направлені на погашення заборгованості зі сплати аліментів на неповнолітнього сина. Всі інші постанови, які оскаржує ОСОБА_1 винесені з дотриманням вимог чинного законодавства, тому скасовувати їх немає підстав.
Суд, заслухавши пояснення старшого державного виконавця Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Булах А. А., перевіривши матеріали скарги та обставини справи, вважає, що скарга не може бути задоволена. виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні старшого державного виконавця Гадяцького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Булах А. А. знаходиться виконавче провадження № 54247438 з виконання виконавчого листа №526/502/17, виданого Гадяцьким районним судом 04.07.2017 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.03.2017 року до досягнення дитиною повноліття (постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.07.2017 року ) та виконавче провадження № 70521075 з виконання виконавчого листа № 526/2211/20 від 07.11.2022, виданого Гадяцьким районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 за період з березня 2017 року по вересень 2020 року включно у сумі 27 905,02 грн (постанова про відкриття виконавчого провадження від 09.12.2022 року).
13 грудня 2019 року старшим державним виконавцем Гадяцького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Денисенко Н. М. у ВП № 54247438 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на неповнолітнього сина, в зв'язку з тим, що з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання у ОСОБА_1 утворилась заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 13.12.2019 за період з 13.03.2017 по 30.11.2019 становив 65 048,76 грн, що перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, були винесені постанови про встановлення ОСОБА_1 тимчасових обмежень в порядку статтей 11, 71 Закону України «Про виконавче провадження», а саме про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасових обмежень боржника у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, копії яких, згідно супроводжуючих листів, були направлені боржнику 13.12.2019.
Також, 13.12.2019 державним виконавцем були внесені відомості про боржника до Єдиного реєстру боржників.
Згідно довідки військової частини Збройних Сил України НОМЕР_3 від 14 липня 2025 року за №3694П, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 з 13 липня 2025 року по теперішній час.
Згідно ч.4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:
1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;
2) подання заяви стягувачем або боржником;
3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;
4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;
5) закінчення виконавчого провадження.
З матеріалів скарги вбачається, що боржником ОСОБА_1 сума заборгованості по аліментам, нарахована державним виконавцем не оспорювалась.
Однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Зазначене конституційне положення закріплене у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення згідно з Рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі №1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
За приписами частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини 1 статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (пункт 40 рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі «HORNSBY v. GREECE»).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням пункту 1 статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною дев'ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено особливий порядок дій, метою яких є створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання, який передбачає, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
При цьому, вказані у цій статті обмеження будуть вважатись такими, що застосовані із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», у разі, коли таке рішення буде вмотивоване державним виконавцем у відповідних постановах належним чином.
Щодо посилання скаржника на те, що дії державного виконавця під час винесення ним постанов про встановлення тимчасових обмежень є неправомірними, суд зазначає наступне.
За правилами Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилось, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості.
При встановленні державним виконавцем наявності заборгованості зі сплати аліментів і того, що її сукупний розмір перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, застосування вказаних обмежень прямо передбачено частиною дев'ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому вказана стаття не зобов'язує державного виконавця перевіряти наявність таких прав у боржника, а містить припис у вигляді імперативного обов'язку виконавця винести постанови, перелік яких визначено у цій статті, адже застосування заходів, прямо передбачених ч. 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», слугують належному захисту прав дітей та сприяють встановленню механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення боржників у подальшому від виконання призначеного обов'язку із стягнення за несплату аліментів, зменшенню заборгованості зі сплати аліментів.
У разі усунення заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, яка дає підстави виконавцю для накладення постанови про обмеження певних прав, виконавцем будуть вжиті заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 454/586/20.
Судом встановлено, що вказані постанови про встановлення тимчасових обмежень були винесені державним виконавцем 13.12.2019 року у відповідності до ч. 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» ще задовго до перебування ОСОБА_1 на військовій службі в ЗСУ, які ним не оскаржувались. До того ж борг по аліментах у добровільному порядку ним не сплачувався тривалий час, у зв'язку з чим мало місце порушення прав його неповнолітньої дитини на належне утримання.
Щодо посилання скаржника на те, що вказані постанови про тимчасові обмеження фактично унеможливлюють виконання ним, як військовослужбовцем службових завдань, у тому числі пов'язаних із пересуванням, носінням зброї, управлінням транспортними засобами, що є невід'ємною частиною проходження військової служби, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не було надано суду жодного доказу щодо того, що його військова служба пов'язана з керуванням транспортними засобами, як не надано жодного доказу того, що інші тимчасові обмеження фактично унеможливлюють виконання ним, як військовослужбовцем службових завдань.
Крім цього, на військовослужбовців не поширюється тимчасове обмеження у праві носіння зброї та полювання, оскільки під час виконання службових обов'язків вони мають право носити, зберігати та застосовувати зброю відповідно до законодавства та внутрішніх статутів.
Враховуючи зазначене вище, суд вважає, що статус боржника як військовослужбовця не є підставою для скасування або зняття зазначених обмежень, оскільки вони не перешкоджають виконанню його службових обов'язків і відповідають вимогам статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
За приписами статей 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Скаржник ОСОБА_1 доказів, які б підтверджували незаконність винесення оскаржуваних постанов, суду не надав.
Згідно пункту 6 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, тимчасові заходи, передбачені пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», припиняються у разі погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі на підставі постанов державного виконавця про скасування таких заходів або закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1, 2, 5, 7, 9, 10, 12, 14 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи, що заборгованість за аліментами існувала на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваних постанов про тимчасові обмеження і сукупний її розмір перевищував суму відповідних платежів за чотири місяці, суд вважає, що у такому випадку винесені державним виконавцем постанови від 13.12.2019 у ВП № 54247438 про встановлення тимчасових обмежень відносно скаржника є законними і його права не були порушені.
Судом, також, встановлено, що 22.10.2020 начальником Гадяцького районного відділу ДВС Пухом В. О. у ВП № 54247438щодо стягнення аліментів на неповнолітню дитину, було винесено постанову про арешт коштів боржника після встановлення, що у боржника відкриті карткові рахунки у АТ КБ «ПриватБанк» та у АТ «УніверсалБанк» згідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема державний виконавець постановив накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
13 грудня 2022 року старшим державним виконавцем Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Булах А. А. у ВП № 54247438, виявивши кошти на вказаних рахунках, було винесено постанову про арешт коштів боржника, у зв'язку з несплатою боржником боргу по ВП та не вчиненні дій спрямованих на сплату боргу, згідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема державний виконавець постановила накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів на суму 342 301,4 грн.
22 липня 2025 року старшим державним виконавцем Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Булах А. А. у ВП № 54247438 було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у військовій частині НОМЕР_4 , згідно ст. 10,68,69,70 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема здійснювати відрахування із суми доходів боржника, у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 50% (33,3% поточні аліменти та 16,7% борг) до погашення заборгованості, а далі в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.03.2017 року до досягнення дитиною повноліття. Заборгованість станом на 01.07.2025 становила 482 265,59 грн.
03 лютого 2025 року старшим державним виконавцем Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Булах А. А. у ВП № 70521075 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 , неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та постанову про арешт коштів боржникау зв'язку з несплатою боржником боргу по ВП та не вчиненні дій спрямованих на сплату боргу, згідно ст. 18, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема державний виконавець постановила накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів яка становить 30 626,59 грн.
27 жовтня 2023 року старшим державним виконавцем Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Булах А. А. у ВП № 70521075 було винесено постанову про арешт коштів боржника, у зв'язку з несплатою боржником боргу по ВП та не вчиненні дій спрямованих на сплату боргу, згідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема державний виконавець постановила накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів на суму 28 205,02 грн.
20 жовтня 2025 року старшим державним виконавцем Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Булах А. А. у ВП № 54247438 було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у військовій частині НОМЕР_3 , згідно ст. 10,68,69,70 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема здійснювати відрахування із суми доходів боржника, у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 50% (33,3% поточні аліменти та 16,7% борг) до погашення заборгованості, а далі в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.03.2017 року до досягнення дитиною повноліття. Заборгованість станом на 01.10.2025 становить 455 265,59 грн.
Серед вказаних постанов скаржник ОСОБА_1 вважає неправомірними та просить скасувати: постанову державного виконавця про арешт коштів боржника у ВП № 70521075 від 03.02.2025, постанову про арешт коштів боржника у ВП № 54247438 від 13.12.2022 та постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 54247438 від 20.10.2025.
Так, згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 10.10.2025 ОСОБА_1 має відкритий банківський рахунок НОМЕР_1 , на який надходить заробітна плата з військової частини НОМЕР_3 .
10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Гадяцького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі про зняття арешту з коштів, що містяться на вказаному рахунку, а саме на нього надходять кошти із заробітної плати.
Листом в. о. начальника Гадяцького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Юлії Стеценко від 20.10.2025 було відмовлено ОСОБА_1 у знятті арешту із вказаного рахунку у зв'язку з відсутністю підстав для зняття арешту з коштів, що містяться на його рахунку.
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Перелік рахунків, на кошти на яких не може бути звернено стягнення, чітко регламентований статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження». Пунктом 3 статті 52 Закону України «Про виконавче ровадження» встановлюється зобов'язання банку повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках тільки по рахунках юридичної особи та фізичної особи-підприємця. Перелік рахунків фізичних осіб, на кошти на яких не може бути накладено арешт або звернено стягнення, чинним законодавством не регламентовано. Умовами обслуговування поточних рахунків з використанням платіжних карток, які відкриваються клієнтам банку фізичним особам, на отримання як заробітної плати, так і пенсійних та соціальних виплат, не встановлено обмеження щодо поступлення на карткові рахунки виключно заробітної плати, пенсії та соціальної допомоги, тому на вказані рахунки можуть поступати і інші кошти.
До скарги не додано жодного документу, який би свідчив, що банківські рахунки ОСОБА_1 мають спеціальний режим використання.
Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з частиною 4 статті 59 Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, остатніх для виконання рішення про забезпечення позову тощо.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Велика Палати Верховного Суду у постанові від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) вказала, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємстввами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Водночас 06.05.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» від 11.04.2023 № 3048-ІХ, яким змінено порядок розпорядження фізичними особами-боржниками коштами, на які накладено арешт органами державної виконавчої служби чи приватними виконавцями, у період дії в Україні воєнного стану.
Так, на підставі заяви боржника від 08.10.2025, старшим державним виконавцем Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Булах А. А. на підставі п.10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», розділом ХІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, 08.10.2025 винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій, яку направлено на виконання до АТ КБ «ПриватБанк». Зокрема ОСОБА_1 визначено поточний рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.
З довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 27.10.2025 № 7N5MFLRJQQ8LC8J5, наданої скаржником вбачається, що ним здійснюється розпорядження грошовими коштами, на вказаному рахунку, зокрема 08.10.2025 відбулось зняття готівки в банкоматі на суму 15 000 грн та оплата товарів в магазині «Аврора».
Таким чином, ОСОБА_1 не позбавлений можливості використовувати кошти з вказаного рахунку на забезпечення своїх життєвих потреб і його конституційне право на отримання винагороди за працю не порушено, тоді як боржником взагалі жодного разу не сплачувались аліменти на утримання неповнолітнього сина, о порушувало його права на належне утримання.
Враховуючи викладене, правові підстави для зняття державним виконавцем арешту з коштів, що містяться на вказаному рахунку відсутні.
Щодо вимоги скаржника про визнання неправомірними дій державного виконавця, що стосуються винесення нею постанови від 20.10.2025 у ВП № 54247438про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, суд встанови наступне.
Частинами другою та третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 відсотків від отриманого доходу боржника.
Згідно з Постановою КМУ № 1263 від 11.11.2022 та Постановою № 146 від 26.02.1993 з урахуванням останніх змін, які набули чинності з 10.04.2025, аліменти з військовослужбовців утримуються з усіх видів грошового забезпечення, включно з додатковою винагородою, що виплачується на період воєнного стану, за винятком виплат, які не мають постійного характеру, та інших випадків, передбачених законодавством.
Вищезазначена законодавча норма не враховується під час примусового списання коштів з рахунку боржника, так як після зарахування коштів на рахунок отримувача вони є його власністю. Так, вони втрачають свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо) та набувають статусу вкладу. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 3 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», до заходів примусового виконання рішень належать, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, а також звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Таким чином, наявність арешту на рахунки боржника не є підставою для скасування заходу у вигляді звернення стягнення на заробітну плату, і навпаки. Зазначені заходи можуть застосовуватися одночасно, з урахуванням вимог чинного законодавства.
Окрім того, судом встановлено, що із заробітної плати скаржника на даний час не проводиться відрахування за постановою державного виконавця від 20.10.2025 у ВП №54247438про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, так як вказана постанова та вимога про отримання інформації щодо розміру отриманого доходу боржника, направлені рекомендованою кореспонденцією до військової частини НОМЕР_3 , в якій проходить військову службу скаржник, повернулись до відділу ДВС без виконання, в зв'язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується повідомленням старшого державного виконавця Булах А. А.
Враховуючи викладене, постанова державного виконавця від 20.10.2025 у ВП №54247438про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника про здійснення відрахувань з його заробітку в розмірі 50% на поточні аліменти та стягнення заборгованості по аліментам є такою, що відповідає ч.2, ч.3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» та не підлягає скасуванню.
Щодо вимоги скаржника про складення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
Судом встановлено, що старшим державним виконавцем Булах А. А. було складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у ВП № 54247438 від 23.10.2025 за № 32922, згідно якого борг по аліментам скаржника станом на 01.10.2025 становить 355 288,45 грн, який був направлений скаржнику.
Старшим державним виконавцем Булах А. А. було складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у ВП № 54247438 від 31.10.2025 за № 34179, згідно якого борг по аліментам скаржника станом на 31.10.2025 становить 184 055, 18 грн.
Також, старшим державним виконавцем Булах А. А. було складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у ВП № 54247438 за виконавчим листом №526/502/17 про стягнення з ОСОБА_6 аліментів на утримання неповнолітнього сина від 01.12.2025 за №39200 з врахуванням всіх здійснених відрахувань з його рахунку, згідно якого борг по аліментам скаржника станом на 01.12.2025 становить вже 66 575,96 грн.
Старшим державним виконавцем Булах А. А. вказані розрахунки були направлені скаржнику, про що вона повідомила у судовому засіданні та що підтверджується копією повідомлення Гадяцького відділу ДВС від 24.10.2025, адресованого ОСОБА_1 , яке він додав до скарги.
За приписами частини третьої статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З огляду на наявність у скаржника на даний час заборгованості зі сплати аліментів у межах виконавчого провадження ВП № 54247438 та у межах ВП №70521075, тому відсутні підстави для припинення тимчасових заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження та скасування постанов державного виконавця від 03.02.2025 та 13.12.2022 про арешт грошових коштів боржника, а також постанови державного виконавця від 20.10.2025 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, тому в задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю.
Керуючись ст. 447-450 ЦПК України, суд
ухвалив:
скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 5 грудня 2025 року.
Головуюча: Л. В. Максименко