вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/2413/25
381/4895/25
Заочне Рішення
Іменем України
10 грудня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Беленчук Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Встановив:
28.08.2025 на адресу Фастівського міськрайонного суду Київської області представницею товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», позивач) з використанням системи «Електронний суд» подано позовну заяву до ОСОБА_1 (далі, відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За змістом заявлених позовних вимог стверджується, що шляхом створення заявки на отримання кредиту, подальшого проходження верифікації та надання сканованих копій документів, отримання рішення кредитора щодо можливості надання кредиту, отримання клієнтом доступу до «особистого кабінету», отримання оферти на укладення договору та подальшого внесення клієнтом номеру власної банківської картки для перерахування коштів, отримання та використання одноразового ідентифікатора та підписання договору за допомогою цього ідентифікатора, 28.04.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», як кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальницею та боржницею, було укладеного договір про відкриття кредитної лінії № 1196-9067 (далі по тексту - кредитний договір).
Відповідно до умов кредитного договору, сума кредиту - 4 800 гривень, строк кредитування - 300 днів, базовий період користування коштами - 21 день, % ставка стандартна - 3 % в день, знижена ставка - 2,5% в день.
Позивачем, як кредитором, виконані умови щодо надання грошових коштів у строкове платне володіння у сумі, зазначеній в договорі, однак відповідачка, як позичальниця і боржниця, грошові кошти в обумовлений договором строк не повернула, нараховані проценти не сплатила.
Станом на 04.08.2025 розмір заборгованості за кредитним договором становить - 4 800 гривень - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 42 696 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками.
Однак позивачем, як кредитодавцем в односторонньому порядку було прийнято рішення про зменшення загального розміру нарахованих процентів до 19 200 гривень.
З урахуванням викладеного, позивач, діючи через свою представницю, просить стягнути суму заборгованості з відповідачки, однак у зменшеному розмірі, зокрема, заявлений до стягнення розмір заборгованості становить 24 000 гривень, з них - 4 800 гривень - заборгованість за кредитом, 19 200 гривень - заборгованість за відсотками.
Також позивач просить судові витрати у справі покласти на відповідачку.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін спору, судове засідання призначено на 16 жовтня 2025 року на 15.00.
В судове засідання представниця позивача, будучи повідомленою належним чином про час і дату проведення судового засідання не з'явилася, разом з позовною заявою подала клопотання про проведення судового засідання без їх участі, позовні вимоги підтримують, проти винесення заочного рішення не заперечують (а. с. 83).
З урахуванням того, що судом не визнавалась обов'язковою явка представника позивача, керуючись приписами частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити судове засідання без участі представниці позивача.
В судове засідання відповідачка, будучи належним чином повідомленою про час і дату проведення судового засідання, не з'явилася, конверт з ухвалою про відкриття провадження, із судовою повісткою повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подала, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Як передбачено п. 2 ч . 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
З огляду на наведене, відповідачка вважається повідомленою належним чином про час і дату проведення судового засідання, її неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
За згодою представниці позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, у відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 10 грудня 2025 року до 14 години 10 хвилин.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
28.04.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальницею, було укладеного договір про відкриття кредитної лінії № 1196-9067 (а. с. 16-27).
Цей договір підписаний позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).
Порядок укладення договору та алгоритм дій позичальниці для підтвердження волевиявлення на укладення договору встановлений у пункті 3.2-3.8 договору.
Згідно п. 4.1, 4.2 договору загальний розмір кредиту становить 4 800 гривень, дата видачі кредиту - 28.04.2023 року.
Порядок сплати процентів за користування кредитом та їх розмір визначені в пунктах 4.5 та 4.6 кредитного договору.
Згідно пункту 4.6 базова процентна ставка становить 3 % за кожен день користування кредитом.
Також, згідно умов пункту 10.1 договору передбачена можливість застосування промо-ставки - 0 % щоденно, пільгової процентної ставки - 2,5 % щоденно, зниженої процентної ставки - щоденно.
Згідно пункту 4.8 договору, строк кредитування - 300 (триста) днів, дата повернення кредиту - 21.02.2024.
Кредитором до матеріалів справи долучені докази перерахування грошових коштів позичальниці у сумі 4 800 гривень, зокрема лист АТ КБ «ПриватБанк» від 05 серпня 2025 року, в якому наведена таблиця з реквізитами карток позичальників та відомості про перераховані суми (а. с. 50, 3-ій рядок зведеної таблиці зверху).
Відповідачка, як позичальниця, факт укладення кредитного договору не заперечувала, також не заперечувала факт перерахування їй грошових коштів у сумі, зазначеній в кредитному договорі.
Позивачем до позовної заяви долучений розрахунок кредитної заборгованості, який не спростований відповідачкою, іншого розрахунку заборгованості, як і доказів повного виконання зобов'язань за договором відповідачка не надала.
За змістом вказаного розрахунку, заборгованість за тілом кредиту становить - 4 800 гривень, за відсотками - 42 696 гривень (а. с. 54-62).
При цьому, позивач просить стягнути заборгованість за відсотками (процентами) у меншому розмірі - у сумі 19 200 гривень (а. с. 8).
У відповідності до приписів статі 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і не виходить за межі розрахунку заборгованості, зазначеного в позовній заяві.
Суд вважає, що спірні правовідносин сторін урегульовані положеннями ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакціях, чинних на дату укладення договору).
Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.
При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.
Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру.
Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.
Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договору та додаткової угоди у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію» та погодження істотних умов цього договору.
Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочинів та відсутності в суду даних про їх нікчемність, суд приходить до висновку, що кредитний договір укладений та він є регулятором спірних правовідносин сторін.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.
Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням викладеного, за відсутності доказів повного чи часткового виконання умов договору позичальницею та повернення коштів, суд приходить до висновку, що відповідачкою порушені умови кредитного договору, а права позивача, як кредитора, підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості в судовому порядку, що відповідає способам захисту права, встановленим в частині 2 статті 16 ЦК України.
При цьому, як зазначалось вище, суд, керуючись приписами статті 13 ЦПК України не виходить за межі розрахунку заборгованості, зазначеного в прохальній частині позовної заяви, та за межі волевиявлення позивача щодо визначеного розміру заборгованості за процентами.
Однак, суд враховує, що Згідно приписів статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», статті 1056-1 ЦК України, розмір процентної ставки визначається умовами договору.
Далі, згідно приписів частини 2 статті 4, частини 1 статті 5 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Згідно роз'яснень, викладених в пункті 2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 09 лютого 1999 року по справі № 1-7/99, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
При цьому, згідно приписів частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції Закону України № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки становить 1 %.
Відповідно до пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону №3498-IX), з моменту набрання ним чинності встановлено граничний розмір денної процентної ставки для всіх діючих правовідносин за договорами споживчого кредиту, незалежно від дати їх укладення. При цьому протягом перших 120 днів з 24.12.2023 застосовується ставка, що не перевищує 2,5 % на день, а в наступні 120 днів не більше 1,5 % на день.
Оскільки Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 року до 22.04.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 2,5 %, в період часу з 23.04.2024 року до 20.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 1,5 %, а з 21.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 1 %.
Суд не приймає до уваги позицію, висловлену в Листі НБУ від 19 лютого 2024 року № 14-004/12907 в частині висновків щодо незмінності максимального розміру денної процентної ставки за кредитними договорами, укладеними в перехідний період, визначений пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону №3498-IX).
В цьому випадку суд звертає увагу на те, що в силу приписів частини 5 статті 4 ЦК України, НБУ не належить до органів державної влади, що можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Крім цього, лист за своєю природою не є регуляторним нормативно-правовим актом у сфері цивільно-правових відносин.
Позиція щодо необхідності застосування положень 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону №3498-IX) кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року та не можливості застосування роз'яснень, викладених в Листі НБУ від 19 лютого 2024 року № 14-004/12907 наведена Постановах Тернопільського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року по справі № 606/419/25, від 07 липня 2025 року по справі № 605/2257/24, від 17 вересня 2025 року по справі № 596/2015/24 та в Постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 05 червня 2025 року по справі № 349/2181/24.
В цій цивільній справі суд не вбачає підстав для відступу від зазначених вище релевантних правових позицій.
До матеріалів справи долучений розрахунок заборгованості за кредитним договором (а. с. 54-62).
Зі змісту цього розрахунку слідує, що проценти за користування кредитом за період часу з 24 грудня 2023 року до 21 лютого 2024 року нараховувались за процентною ставкою 3 % щоденно, що не відповідає максимальному розміру денної процентної ставки для цього періоду.
За вказаний період часу було нараховано проценти у сумі 8 784 гривні, в той час як мало бути нараховано 7 320 гривень.
Однак, враховуючи волевиявлення позивача щодо зменшення розміру заявлених до стягнення процентів, наведені вище обставини не пливають на розмір суми, що підлягає стягненню.
Далі, у відповідності до приписів статті 141 ЦПК України, враховуючи повне задоволення позовних вимог, суд стягує з відповідачки на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору.
Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -
Ухвалив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1196-9067 від 28.04.2023 у сумі 24 000 гривень, що складається з 4 800 гривень - заборгованість за кредитом, 19 200 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» компенсацію витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 2 422,40 гривні.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Самуха В.О.