Справа № 373/3079/25
Номер провадження 2/373/1621/25
11 грудня 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Опанасюка І.О.,
за участю:
секретаря судових засідань Бутович Я.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 373/3079/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник позивача Титаренко В.В. звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «СІТІ ФІНАНС»заборгованість за кредитним договором №014-RO-82-127055451 від 03.02.2022 у розмірі 45773 грн 98 коп.; судові витрати у розмірі 3028 грн 00 коп. та 1400 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Позов обґрунтовано тим, що 03.02.2022 між ТОВ ФК «СІТІ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір №014-RO-82-127055451, відповідно до якого банк відкриває поточний рахунок «для виплат» та надає клієнту послугу споживчого кредиту, під яким розуміються грошові кошти, що надаються клієнту шляхом зарахування коштів кредиту на поточний рахунок клієнта з метою придбання клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб , не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до умов кредитного договору, з дати надання кредиту, банк зобов'язаний надати клієнту кредит у сумі 36200 грн 00 коп., а клієнт зобов'язаний повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування.
Строк кредиту становить 72 місяці, що починається з 03.02.2022 по визначену графіком дату останнього щомісячного ануїтетного платежу.
Проценти за користування кредитом-процентна ставка фіксована і становить - 43,80% річних.
Дата сплати щомісячного ануїтетного платежу - 3 числа кожного календарного місяця згідно графіка.
Банк виконав свої зобов'язання перед позичальником за кредитним договором надавши відповідачу кредит у сумі та на умовах, передбачених кредитним договором.
Всупереч умовам кредитного договору позичальник припинив виконувати взяті на себе договірні зобов'язання, а саме припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов договору.
20.02.2024 між Акціонерним товариством «Райфайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» був укладений договір про відступлення права вимоги №114/2-67-F у відповідності до умов якого АТ «Райфайзен Банк» передає (відступає) за плату, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до п.2.4 договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор замінює первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває права грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний реєстр боржників доповнює, а не замінює попередній.
Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №113/2-67-F від 20.02.2024 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги за кредитними договорами у тому числі і за кредитним договором №114-RO-82-127055451 від 03.02.2022 укладеного між позичальником та АТ «Райфайзен Банк», сума заборгованості за яким становить 45773 грн 98 коп., з яких : 38245 грн 29 коп.-сума заборгованості за кредитом ; 7628 грн 69 коп. - сума заборгованості за процентами.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останнім не здійснено жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором ні на рахунок першого кредитора ні на рахунок нового кредитора.
Позивач (новий кредитор) направив відповідачу досудову вимогу про виконання грошових зобов'язань за кредитним договором. Проте, станом на дату подачі позову вказана досудова вимога відповідачем не виконана, у зв'язку з чим ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» звертається до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 30 жовтня 2025 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось до суду з поштовою відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».
04.12.2025 ухвалою Переяславського міськрайонного суду Київської області розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, просить справу розглядати без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.
На підставі частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач з опублікуванням оголошення про виклик вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз'яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, не надано відзиву на позов без поважних причин, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до частини 2 статті 191 ЦПК України.
Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Судом встановлено наступне.
На підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві представник позивач надав суду копію заяви-договору про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-127055451 укладеного 03.02.2022 між АТ «Райфайзен Банк» та ОСОБА_1 на суму 36200 грн 00 коп., строк кредиту - 72 місяці, з 03.02.2022 (дата надання кредиту) по визначену графіком дату останнього щомісячного ануїтетного платежу; проценти за користування кредитом - процентна ставка фіксована і становить - 43, 80% річних (може бути змінена за згодою сторін шляхом укладення додаткової заяви до цієї заяви- договору або в порядку та на умовах, передбачених цією заявою-договором).
Відповідно до додатку №1 - Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки (з урахуванням вартості всіх супровідних послуг) дата видачі кредиту - 03.02.2022; сума кредиту за договором складає 36200 грн 00 коп.; сума процентів за користування кредитом за період з 03 лютого 2022 року по 03 лютого 2028 року складає 66918 грн 49 коп.; загальна вартість кредиту - 103118 грн 49 коп.
Копія паспорта споживчого кредиту містить інформацію про контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію. Паспорт споживчого кредиту містить особистий підпис відповідача та не містить підпису уповноваженого представника банку.
Надана суду ТОВ «Райфайзен Банк» виписка по особовому рахунку № НОМЕР_1 Стріхи Є.М. за період з 03.02.2022 по 02.03.2023 містить інформацію про виплату кредиту 03.02.2022 ОСОБА_1 у розмірі 36200 грн 00 коп. та про часткове погашення кредиту.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого АТ «ОТП Банк», за договором №014-RO-82-127055451 від 03.02.2022 ОСОБА_1 станом на 21.02.2024, заборгованість за кредитом - 38145 грн 29 коп. в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 903 грн 48 коп., заборгованість за процентами -7628 грн 69 коп., в тому числі прострочена заборгованість за процентами - 6807 грн 00 коп., розрахована пеня - 0,00 грн., всього - 45773 грн 98 коп.
У такий спосіб, позивачем доведено належними, допустимими та достатніми доказами виникнення між АТ «Райфайзен Банк» та відповідачем зобов'язальних правовідносин на умовах, зазначених у кредитному договорі.
На обґрунтування позовних вимог представник позивача надав суду копію договору відступлення права вимоги №114/2-67F від 20.02.2024 укладеного між ТОВ «Райфайзен Банк» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС»; копію відомості про сформований портфель заборгованості, що складає 739 кредитів за якими загальний розмір заборгованості станом на 31.01.2024 складає 13900377 грн 31 коп.; копію платіжної інструкції №410 від 20.02.2024 про перерахування коштів у сумі 2543769 грн 15 коп., оплати загальної вартості портфеля заборгованості згідно договору відступлення права вимоги №114/2-67- F, копію досудової вимоги.
Надаючи оцінку зібраним по справі доказам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.
Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобо'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У частині 1 статті 513 ЦК України зазначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 та частини 6 статті 91 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно частини 2 статті 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви
10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.
Положеннями частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Судом встановлено, що кредит за заявою-договором про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» від 03 лютого 2022 року №№014-RO-82-127055451 є споживчим.
29 травня 2025 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» направило позичальнику ОСОБА_1 вимогу про повернення всієї суми кредиту та процентів за кредитним договором протягом 30 календарних днів з дня одержання цієї вимоги.
У постанові Верховного Суду від 07.03.2024 року в справі № 487/3170/22 зазначено, що належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що боржник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов'язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту.
У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлена кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зазначила, що, визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.
Із аналізу частини третьої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, строку, протягом якого вони мають бути здійснені та усунути такі порушення у визначений кредитодавцем строк, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.
Судом встановлено, що умовами даного кредитного договору не передбачено право кредитора на дострокове стягнення кредитних коштів,
Отже, відсутні правові підстави для дострокового стягнення споживчого кредиту у повному обсязі за кредитним договором від 03 лютого 2022 року №014-RO-82-127055451, строк виконання якого не настав., водночас з позичальника на користь банку підлягала стягненню прострочена заборгованість, яка виникла на час звернення банку до суду з цим позовом.
Таким чином, є обґрунтованим стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитним договором№014-RO-82-127055451 від 03.02.2022 станом на 21.02.2024 у розмірі 7710 грн 48 коп., з яких прострочена заборгованість за кредитом - 903 грн 48 коп., прострочена заборгованість за процентами - 6807 грн 00 коп.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач просить стягнути на його користь з відповідача судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1400 грн 00 коп.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Суд також звертає увагу на те, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи вказане питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
Відповідно статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 04 червня 2021року по справі №380/887/20).
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витратна правову допомогу позивач надав суду договір №14/06/2023 про надання правничої допомоги від 14 червня 2023 року, укладений між адвокатом Титаренком Владиславом Володимировичем та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС»; копію додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №14/06/2023 від 14 червня 2023 року; копію додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги №14/06/2023 від 14 червня 2023 року; копію замовлення №1435 до договору про надання правничої допомоги №14/06/2023 від 14 червня 2023 року; копію акта виконаних робіт (наданих послуг) до замовлення №1435 до договору про надання правничої допомоги №14/06/2023 від 14 червня 2023 року; платіжну інструкцію №2219 від 29.08.2025; копію ордера на надання правничої допомоги; копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю.
У такий спосіб позивачем у справі підтверджено належними доказами понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 1400 грн 00 коп.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 16,84%, з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 509 грн 91 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №014-RO-82-127055451 від 03.02.2022 у розмірі 7710 (сім тисяч сімсот десять) грн 48 коп., з яких прострочена заборгованість за кредитом - 903 (дев'ятсот три) грн 48 коп., прострочена заборгованість за процентами - 6807 (шість тисяч вісімсот сім) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» судові витрати в розмірі 509 (п'ятсот дев'ять) грн 91 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1400 (тисяча чотириста) грн 00 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття відповідної постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» - місцезнаходження: вулиця Січових стрільців,37/41, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 39508708;
відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя І. О. Опанасюк