Справа № 369/2778/13-ц
Провадження № 6/369/105/25
21.11.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі
головуючої судді Фінагеєвої І.О.,
за участю секретаря Іларіонова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 369/2778/13-ц за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ», стягувач: ТОВ «ФК «Інвест Хаус», боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа у справі за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У квітні 2024 року ТОВ «ФК ФОРТ» звернулося до суду із заявою про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа у справі за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заява мотивована тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2013 року у справі №369/2778/13-ц з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» стягнуто заборгованість за кредитним договором №155/П/10-2008-840 від 24 липня 2008 року.
23 вересня 2020 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області замінено стягувача ПАТ «КБ « Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Інвест Хаус», у цивільній справі № 369/2778/13-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до боржників про стягнення заборгованості за кредитним договором.
05 листопада 2020 року між ТОВ «ФК «Інвест Хаус» та ТОВ «ФК ФОРТ» укладено Договір про відступлення прав вимоги № Б/Н, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими кредитним договором №155/П/10-2008-840 від 24 липня 2008 року, перейшло до ТОВ «ФК ФОРТ».
На виконання рішення суду суд видав виконавчі листи. Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень та з Єдиного реєстру боржників, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа щодо боржників відсутнє.
Як зазначає представник заявника, оригіналів виконавчих листів ні у ПАТ «КБ «Надра», ні у ТОВ «ФК «Інвест Хаус» немає, а отже місцезнаходження оригіналів вказаних документів невідоме.
04 червня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05 червня 2015 року прийнято рішення про початок процедури ліквідації Банку. Процедура ліквідація банку, яка передбачає припинення основної діяльності банку, зміну всього керівництва, закриття територіальних відділень Банку та звільнення відповідальних за супровід судових справ працівників, виконання функцій Фонду з відчуження великої кількості активів, що також вилинуло на факт втрати оригіналів виконавчих листів та пропуск процесуальних строків.
На підставі викладеного, представник заявника просила суд: замінити стягувача ТОВ «ФК «Інвест Хаус» на його правонаступника ТОВ «ФК ФОРТ», код ЄДРПОУ 42725156, у виконавчому листі, виданому на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/2778/13-ц; видати дублікати виконавчих листів щодо стягнення заборгованості з боржника 1 та боржника 2 у справі № 369/2778/13-ц; поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання у справі № 369/2778/13-ц.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2024 року справу передано для розгляду судді Волчку А.Я.
Згідно розпорядження в.о. керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Дяченка В.В. щодо повторного автоматичного розподілу справи від 24 жовтня 2024 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24 жовтня 2024 року, який проведений відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, дану справу передано для розгляду судді Фінагеєвій І.О.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про заміну сторони виконавчого провадження підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2013 року у справі №369/2778/13-ц з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» стягнуто заборгованість за кредитним договором №155/П/10-2008-840 від 24 липня 2008 року.
23 вересня 2020 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Інвест Хаус», у цивільній справі № 369/2778/13-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до боржників про стягнення заборгованості за кредитним договором.
05 листопада 2020 року між ТОВ «ФК «Інвест Хаус» та ТОВ «ФК ФОРТ» укладено Договір про відступлення прав вимоги № Б/Н, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими кредитним договором №155/П/10-2008-840 від 24 липня 2008 року, перейшло до ТОВ «ФК ФОРТ».
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правилами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Положеннями ст. 129 Конституції України гарантовано обов'язковість судового рішення.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Згідно зі ст. 446 ЦПК України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
На підставі викладеного, суд вважає можливим замінити стягувача ТОВ «ФК «Інвест Хаус» на його правонаступника ТОВ «ФК ФОРТ».
Щодо видачі дубліката виконавчого документа суд зазначає таке.
Згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження, відсутні виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ НАДРА».
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові від 25.09.2015 р. № 8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» вказав, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа, зокрема, у таких заявах повинні бути зазначені назви сторін виконавчого провадження, викладені підстави для видачі дубліката виконавчого листа, посилання на докази, якими підтверджувалась би втрата виконавчого листа.
Пунктом 17.4 ч.1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта, в даному випадку виконавчого листа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Підставою для видачі дублікату є заява стягувача або заява державного виконавця, в залежності від того хто втратив оригінал виконавчого документа. Причини втрати для вирішення цього питання не мають значення - оригінал може бути загублено, викрадено, знищено чи втрачено з інших причин.
Отже, з аналізу зазначеної норми вбачається, що єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа є втрата оригіналу виконавчого листа. Таким чином, суду повинні бути надані документи, які підтверджують втрату виконавчого листа.
Вимоги до доказів визначені у ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, відповідно до яких, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У своїй заяві ТОВ «ФК ФОРТ» просить видати дублікати виконавчих листів, водночас, до матеріалів справи не надано жодних доказів втрати оригіналів виконавчих листів, у зв'язку із чим, вимоги заяви у цій частині не підлягають до задоволення.
Щодо поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
У постанові від 21 серпня 2019 року в справі №2-836/11 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII). Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII набрав чинності 05 жовтня 2016 року.
Ст. 12 вказаного Закону передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Відповідно до п. 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001).
Аналізуючи наведені положення Основного Закону та рішення Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що дія Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII не поширюється на правовідносини, які закінчились до набрання ним чинності. Цей законодавчий акт не відновлює дію виконавчих документів, строк пред'явлення яких до виконання сплив до набрання ним чинності.
Отже, положення п. 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII не розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної - сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що виконавчий лист, виданий на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2013 року у справі №369/2778/13-ц, був пред'явлений до примусового виконання у строк, визначений ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, заявник суду не надав. Також ТОВ «ФК ФОРТ» не наведено доказів, які б засвідчували, що цей виконавчий лист повертався після відкриття виконавчого провадження у зв'язку з чим строки пред'явлення виконавчого документа до виконання переривалися.
Таким чином, строк пред'явлення виконавчого листа, виданого на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2013 року у справі №369/2778/13-ц, пропущено.
Підставою для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа документу є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.
Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях виконання судового рішення), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення юридично значимих дій у визначений законом строк, які виникли об'єктивно, так і від чинників, що не пов'язані з людським фактором, що підтверджуються належними та допустимими засобами доказування.
Отже, поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист для примусового виконання.
Поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
ТОВ «ФК ФОРТ» не надало жодного доказу на підтвердження того, що попередні стягувачі через об'єктивні, непереборні, істотні труднощі не змогли отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист для примусового виконання.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що на момент придбання права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №155/П/10-2008-840 від 24 липня 2008 року строк пред'явлення виконавчого листа, виданого на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2013 року у справі №369/2778/13-ц, сплинув.
З огляду на наведене суд не знаходить підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа для виконання.
Відмова у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку не перешкоджає можливості повторно звернутись з такою заявою, якщо будуть усунуті обставини, які слугували підставою для відмови судом у її задоволенні.
Керуючись ст. 433, пп. 17.4 п. 17 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ», стягувач: ТОВ «ФК «Інвест Хаус», боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа у справі за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» (код ЄДРПОУ 42725156, адреса: м. Київ, Солом'янська площа, 2, оф. 102 Б) по справі №369/2778/13-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У задоволенні іншої частини заяви, - відмовити.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Інна ФІНАГЕЄВА