Справа № 368/1715/25
2/368/1079/25
"10" грудня 2025 р. м. Кагарлик Київської області
Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
Головуючий - суддя Закаблук О.В.
При секретарі - Токовенко Н.О.
- розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, суд, -
09.10.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, в прохальній частині якої позивачка просить суд винести судове рішення, на підставі якого:
1. Розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований 26 листопада 2021 року у Ржищівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 44.
2. Після розірвання шлюбу залишити мені моє шлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».
3. Стягнути з відповідача понесені мною судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
4. У зв'язку із необхідністю здійснення мною постійного догляду за малолітньою дитиною, розгляд даної справи проводити без моєї участі.
5. Судову кореспонденцію надсилати смс-повідомленнями за телефоном: НОМЕР_3 , а судове рішення надіслати мені поштою за адресою мого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви (позовні вимоги), - позивачка в мотивувальній частині своєї заяви обгрунтовує наступними обставинами та нормами права:
- Вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відповідачем за даним позовом, 26 листопада 2021 року у Ржищівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 44.
Від цього шлюбу вони маєють малолітню дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія свідоцтва про народження дитини додається).
Причиною її звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу стало те, що за час спільного проживання з відповідачем у них склалися різні погляди на життя, почуття взаємної любові та поваги між нами поступово були втрачені, вони перестали проявляти турботу один до одного, і наше подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить як її, так і його інтересам.
З 2022 року відповідач проживає окремо від його фактичного місцезнаходження їй невідома.
З того часу відповідач до мене та до своєї дочки навідується вкрай рідко, присуджені судом аліменти на утримання нашої спільної дитини не сплачує і на мої про це прохання не реагує зовсім.
Шлюбні стосунки між мною та відповідачем припинені вже близько трьох років.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Вважає, що шлюб між ними є лише формальним.
За її глибоким переконанням, подальшого сенсу підтримувати їхні сімейні відносини немає.
Таким чином, вона та відповідач припинили шлюбні стосунки, внаслідок чого їхнє подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить нашим з ним інтересам, з підстав, наведених вище.
На примирення вона не згодна, оскільки переконана, що спроба їхнього примирення лише ускладнить наші взаємовідносини і, за будь яких обставин, збереження нашого шлюбу вважає неможливим.
Майновий спір між ними на час розірвання шлюбу відсутній.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України, позов може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з положеннями ст. 51 Конституції України та ч. 1ст. 24 Сімейного Кодексу України, шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 цього Кодексу особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно ч. 2 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України, позов може бути пред'явлений одним із подружжя. Позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
На виконання припису п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляє про наявність у неї оригіналів письмових доказів, копії яких додано до цієї позовної заяви.
Заходи досудового врегулювання спору та заходи забезпечення доказів або позову до подання даної позовної заяви нею не здійснювалися.
Судові витрати, які вона понесла у зв'язку із подачею даного позову складають 1211 грн. 20 коп. сплаченого нею судового збору.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла та очікує понести в зв'язку із розглядом справи нею не проводився.
Іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав я не подавала.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи, керуючись ст. ст. 24, 105, ч. 1 ст. 110, 112 СК України, ст. ст. 4, 27, 175, 177 ЦПК України, - позивачка просить суд винести судове рішення, згідно з яким, - задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви (позовні вимоги).
09.10.2025 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно, - справа № 368/1715/25, провадження № 2/368/1079/25.
05.11.2025 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 189, 197 - 200, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, прийнято процесуальне рішення про слухання справи в порядку загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого судового засідання на 16 год. 00 хв. 10.12.2025 року.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 10.12.2025 року, - позивачка ОСОБА_1 , - не з'явилася, хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - в матеріалах справи міститься письмова заява позивачки, в якій внона просить суд:
- слухати справу без її участі, так як не може з'явитися в зв'язку з доглядом за дитиною;
- задовольнити позов в повному обсязі;
В підготовче судове засідання, яке відбулося 10.12.2025 року, - відповідач ОСОБА_2 , - не з'явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - на адресу суду надійшла письмова заява відповідача, в якій він просить суд:
- надати термін на примирення терміном на 2 (два) місяці;
- просить суд провести судове засідання в частині вирішення питання про надання терміну на примирення - без його участі.
Незважаючи на неявку сторін по справі, - суд вважає за можливе провести судове засідання, проте, - лише в частині вирішення питання клопотання відповідача про надання строку на примирення.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині клопотання відповідача про надання терміну на примирення, - задовольнити, - шляхом винесення судового рішення у виді ухвали, як окремого процесуального документу, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Норми матеріального права, використані судом при винесенні ухвали.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Так, в даному випадку, судом з матеріалів справи встановлено, що сторони по справі мають малолітню дитину, - ОСОБА_4 , 2022 року народження.
Суд вважає, що дитина повинна рости в повноцінній сім'ї, і, при вирішенні питання про розірвання шлюбу, - суд повинен враховувати права та інтереси малолітніх чи неповнолітніх дітей, та, при хоча б якійсь можливості зберегти шлюб, - повинен вживати заходи до збереження шлюбу.
Відповідно, - в даному випадку суд вважає, що розірвання шлюбу без використання судом можливості для примирення, - шляхом надання сторонам строку на примирення, - буде суперечити інтересам малолітньої дитини сторін, так як суд вважає, що лише проживання дитини в повноцінній сім'ї, - може забезпечити в повній мірі повноцінний фізичний та духовний розвиток дитини, та належне матеріальне утримання, яке необхідне для повноцінного розвитку дитини, окрім того, - відповідач вважає за можливе зберегти сім'ю, що вказує на ту обставину, що між подружжям все ж гіпотетично існують нормальні відносини.
Так, відповідно до п.п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Так, згідно ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками.
Окрім того, суд в даному випадку керується положенням Конвенції «Про права дитини».
Так, згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що надання терміну на примирення сторонам, - спрямоване на забезпечення інтересів дитини щодо проживання в сім'ї, та, можливо, - інтересам обох сторін.
Передбачене ч. 1 ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.
Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо, за наявності неповнолітніх дітей.
Відповідно, в даному випадку суд на підставі ч. 1 ст. 111 СК України вживає заходи щодо примирення подружжя за ініціативою сторони відповідача.
Згідно ч. 7 ст. 240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити строк на примирення подружжя, який не може перевищувати шість місяців, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 11 СК України.
Що стосується терміну на примирення, то суд вважає, що двомісячний термін на примирення, враховуючи обставини справи, - є об'єктивно достатнім та обгрунтованим терміном.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення подружжя, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 111 СК України.
Суд наголошує на тій обставині, - що зупинення провадження у справі при поданні клопотання стороною провадження про надання терміну на примирення, - є обов'язком, а не правом суду.
Згідно ч. 2 ст. 111 СК України якщо один із подружжя вчинив домашнє насильство, незалежно від стану розгляду порушеного кримінального провадження, цивільної справи або справи про адміністративне правопорушення щодо домашнього насильства, - заходи щодо примирення подружжя - не вживаються.
Випадків, які передбачені ч. 2 ст. 111 СК України, - судом в судовому засіданні, - не встановлено.
Що ж стосується терміну, на який слід надати примирення, то суд зазначає наступне:
- Так, - позивач просить суд надати термін на примирення тривалістю 2 (два) місяці, а тому, - суд вважає, що тривалість часу на примирення слід встановити строком на 2 (два) місяці.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 7 ст. 240, п. 4 ч. 1 ст. 251, п. 1 ч. 1 ст. 258, 259 - 261 ЦПК України, суд, -
Клопотання відповідача, - ОСОБА_2 , - про надання сторонам терміну на примирення, - задовольнити.
Надати сторонам по справі, - позивачці, - ОСОБА_1 , та відповідачу, - ОСОБА_2 , - термін на примирення до 09 год. 00 хв. 09.02.2026 року.
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, (справа № 368/1715/25, провадження № 2/368/1079/25), - зупинити на підставі ч. 7 ст. 240, п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та надати подружжю термін для примирення строком до 09 год. 00 хв. 09.02.2025 року.
Ухвала в частині надання строку на примирення окремо від остаточного рішення суду першої інстації (ухвали, рішення) в даній справі, - апеляційному оскарженню в порядку ст. 353 ЦПК України, - не підлягає.
Ухвала в частині зупинення провадження у справі, - може бути оскаржена на підставі п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
На підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне сокарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК України від 03 жовтня 2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Відповідно, ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області з моменту проголошення, а учасниками процесу, які не були присутні в залі судового засідання під час проголошення ухвали, - протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали.
Суддя: О.В. Закаблук