01.12.2025 Справа № 363/1944/25
01 грудня 2025 року м.Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі судді Баличевої М.Б., присяжних: Філатової О.В., Дивинської В.О., секретаря Гриб І.І., заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Міністерство внутрішніх справ України, Вишгородський відділ РАЦС Вишгородського району Київської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ГУНП в Луганській області, ГУМВС України в Луганській області про оголошення особи загиблою під час виконання службового обов'язку, -
встановив:
11.05.2025 року адвокат Лічман О.М., діючи в інтересах заявника ОСОБА_1 , звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із вказаною заявою в якій просив оголосити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: України, Луганська обл., Слов'яносербський р-н, Зимогір'я, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Суходільським МВМ УМВС України в Луганській області 05.12.1995 року - загиблим під час виконання службового обов'язку по захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ в російсько-Українській війні.
В обґрунтування заяви вказано, що в провадженні СУ ГУНП в Луганській області перебувають матеріали кримінального провадження №12014130580000782 від 18.07.2014 року за фактом викрадення невстановленими особами у камуфляжному одязі, озброєними автоматичною зброєю заступника начальника Суходольського міського відділення міліції Краснодонського МВ ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 349 КК України. Заявник ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_5 та потерпілою особою в даному кримінальному провадженні. Досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014130580000782 від 18.07.2014 року станом на 31.12.2024 року триває, місцезнаходження ОСОБА_5 не встановлено, листів щодо наявності спорідненості ДНК-профілів (генетичних ознак) ОСОБА_1 з тілами невстановлених осіб до СУ ГУНП в Луганській області не надходило. Згідно здійснених допитів колишніх працівників Краснодонського МВ ГУМВС України у Луганській області, моніторинг мережі Інтернет, в ході якого виявлено публікації про перебування ОСОБА_5 в полоні незаконних збройних формувань так званого «ЛНР» станом на грудень 2014 року. Тобто, слідство у даній справі триває з 2014 року. Це станом на сьогодні вже більше 10 років. Нової інформації про ОСОБА_5 слідством не здобуто. Навіть після моніторингу Інтернет станом 31.12.2024 року слідчим вдалось лише отримати інформацію, яка була добута з публікацій в інтернет мережі на період 2014 року. Закрити провадження у справі і винести постанову слідчому управлінню забороняє наявність військового стану в Україні. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250304-477 від 04.03.2025 року ОСОБА_5 є особою зниклою на території бойових дій (під час воєнних дій), зниклою безвісти за особливих обставин на території тимчасової окупації частини України, особою яка зазнала насильницького зникнення ( ст. 146-1 КК України). Вже більше 10 років батько заявника вважається зниклим безвісти, а відповідно до вищезазначеного витягу з 17.10.2024 року вважається зниклим безвісти за особливих обставин. У заявника є всі підстави вважати, що його батька вже немає в живих, так як пройшло дуже багато часу, тому він і звернувся з даною заявою до суду. Оголошення ОСОБА_5 загиблим під час виконання службового обов?язку по захисту держави України в Російсько-Українській війні заявнику потрібно для отримання виплат передбачених законодавством.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.04.2025 року заяву залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.
18.04.2025 року до суду від представника заявника - адвоката Лічмана О.М. надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 21.04.2025 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку окремого провадження.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 24.06.2025 року залучено до участі у справі, як заінтересованих осіб: ГУ НП в Луганській області та ГУ МВС України в Луганській області.
17.07.2025 року до суду від представника ГУ НП в Луганській області надійшли пояснення у справі в яких вказано, що згідно заяви про оголошення особи загиблою під час виконання службового обов'язку та наданих заявником матеріалів, останній зазначає, що під час зникнення безвісти за особливих обставин ОСОБА_5 , перебував на посаді заступника начальника Суходольського міського відділення міліції Краснодонського МВ ГУМВС України у Луганській області. Свої доводи щодо отримання відповідних виплат ОСОБА_1 обґрунтовує нормами Закону України від 12.07.2018 № 2505-VIII та Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168. Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 (надалі - постанова № 168) було вирішено «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався та діяв та діє до теперішнього часу. Постановою КМУ від 16.09.2015 року №730 були ліквідовані юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції. Таким чином норми постанови №168 не розповсюджуються на колишніх працівників міліції та членів їх сімей. Крім того, ОСОБА_5 проходив службу в органах внутрішніх справ та мав статус - міліціонера, що в свою чергу виключає наявність у останнього статусу військовослужбовця, як це зазначає представник заявника. Водночас, враховуючи позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно правових актів норми закріплені у постанові №168 не застосовуються до колишніх осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ. Заявником до суду не надано будь-якого належного доказу на підтвердження своїх вимог, а саме, що загибель ОСОБА_5 відбулась під час виконання службового обов'язку по захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ в Російсько-Українській війні. З урахуванням викладеного, вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та непідтвердженими належними доказами, а тому задоволенню не підлягають.
17.07.2025 року до суду від представника ГУ МВС України в Луганській області надійшли пояснення у справі в яких вказано, що під час опрацювання матеріалів по вказаному провадженню, було встановлено, що згідно наказу ГУМВСУ у Луганській області від 29.12.2014 № 447 о/с, звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України (з поставленням на військовий облік) майора міліції ОСОБА_5 , заступника Суходільського міського відділення міліції Краснодонського МВ ГУМВСУ у Луганській області за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Зазначений наказ був обумовлений неможливістю подальшого виконання своїх обов'язків працівниками міліції, у тому числі і Краснодонського міського відділу ГУМВС України у Луганській області та підлеглих його підрозділів на тимчасово окупованій території. З урахуванням викладеного вимоги ОСОБА_1 щодо оголошення ОСОБА_5 загиблим під час виконання службового обов'язку по захисту територіальної цілісності України від російських військ в Російсько-Українській війні є необґрунтованими та непідтвердженими належними доказами, а тому задоволенню не підлягають.
22.07.2025 року до суду від представника заявника - адвоката Лічмана О.М. надійшли заперечення в яких вказано, що твердження представника ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Луганській області, що 04.07.2014 на офіційному веб-сайті МВС України (mvs.gov.ua) було розміщено звернення Міністерства внутрішніх справ України до особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ Донеччини та Луганщини, відповідно до якого всі працівники органів та підрозділів внутрішніх справ ГУМВС України у Луганській області були зобов'язані прибути до м. Сватово Луганської області, але так як батько заявника не прибув на нове місце дислокації то вимоги заявлені в даній заяві не підлягають задоволенню, не повинні братись судом до уваги. Так як, вже сам факт внесення особи до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин дає всі підстави вважати, що особу в даний реєстр внесли врахувавши всі правові аспекти в тому числі і можливість виконання вищезазначеного наказу в той час. При тому що про факт викрадення батька заявника було зафіксовано в кримінальному провадженні № 12014130580000782 від 18.07.2014, внесено до ЄРДР. Також, представник заявника вважає хибними твердження представника ГУНП в Луганській області, що норми постанови №168 не розповсюджуються на колишніх працівників міліції та членів їх сімей. Батько заявника на момент його викрадення невстановленими особами у камуфляжному одязі перебував на посаді заступника начальника Суходольського міського відділення міліції Краснодонського МВ ГУМВС України у Луганській області. На той момент був чинний Закон України «Про міліцію». Закон «Про Національну Поліцію» Верховною Радою України було прийнято в 2015 році, тобто вже після викрадення батька заявника. І якщо виходити з перехідних положень цього закону, то після його прийняття в редакції ряду законів та підзаконних актів вносилися зміни, а саме зокрема - слова «Законом України «Про міліцію» замінювали словами «Законом України «Про Національну поліцію». Отже враховуючи зазначене суд повинен врахувати даний факт а зокрема те, що на батька заявника повинні розповсюджуватися пільги, які передбачені поліцейським Постановою №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Заявник ОСОБА_1 та його представник - адвокат Лічман О.М. в судовому засіданні заяву підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення заяви зазначивши, що не бачила ОСОБА_5 , який є її батьком з 2014 року. Про зникнення батька вона дізналась від знайомих, які по телефону повідомили, що вона більше не побачить батька та може приїхати з ним попрощатися. Однак, приїхати вона не змогла, оскільки її не пустив брат.
Представник Вишгородського відділу РАЦС Вишгородського району Київської області в судове засідання не з'явилась, при цьому надала до суду заяву в якій розгляд справи просила проводити за її відсутності.
Інші заінтересовані особи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, поважності причин неявки не повідомили, із заявами чи клопотаннями до суду не звертались.
Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16.10.1991 року.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12014130580000782 від 18.07.2014 року вбачається, що 18.07.2014 року до Старобільського РВ ГУМВС надійшло повідомлення про те, що 18.07.2014 року о 15 год. 20 хв. за місцем мешкання в м. Краснодоні Луганської області невстановленими особами у камуфляжному одязі, озброєними автоматичною зброєю було викрадено заступника начальника МВМ №1 Краснодонського МВ ГУМВСУ у Луганській області майора поліції Буценка В.В. На підставі вказаного повідомлення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ст. 349 КК України.
Наказом №447 о/о начальника генерала-лейтенанта міліції ОСОБА_6 від 29.12.2014 року звільнено з органів внутрішніх справи у запас ЗС України (з постановлення на військовий облік) майора міліції ОСОБА_5 , заступника начальника Суходільського міського відділення міліції Краснодонського міського відділу ГУМВС України у Луганській області з п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
З листа заступника начальника відділу СУ ГУНП в Луганській області підполковника поліції Т.П. Кавєріна №5568/111/18-2016 від 04.08.2016 року вбачається, що в провадженні відділу СУ ГУНП в Луганській області перебуває, зокрема кримінальне провадження №12014130580000782, за фактом захоплення у заручники начальника МВМ-1 Краснодонського МВ ГУМВСУ у Луганській області ОСОБА_5 та в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані щодо місцезнаходження зазначеної особи.
До матеріалів справи долучено роздруківки з мережі Інтернет, а саме: список українців, які залишаються в полоні бойовиків (новина від 13.12.2014 року), що містить відомості про ОСОБА_5 , списки полонених, у яких також зазначено про ОСОБА_5 та списки звільнених полонених (новина від 27.12.2014 року), що містять аналогічну інформацію щодо ОСОБА_5 .
Постановою старшого слідчого-криміналіста СУ ГУНП в Луганській області майора поліції Дейнекіної Ю.О. від 04.05.2024 року доручено працівникам підпорядкованих підрозділів ГУНП у м. Києві проведення слідчих (розшукових дій) по кримінальному провадженні №12014130580000782 від 18.07.2014 року, а саме прийняти заяву про залучення до кримінального провадження в якості потерпілого, вручити пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого та допитати в якості потерпілого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дорученням №14 ВРЗСПЖЗО про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України доручено підлеглим працівникам в Луганській області проведення слідчих (розшукових) дій, для забезпечення всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження: встановити можливих слідчих кримінального правопорушення з числа мешканців м. Краснодон Луганської області, які мешкали у 2014 році у м. Краснодон, Луганської області та виїхали на підконтрольну державній владі України території, їх повні анкетні дані, місце проживання, контактні номери телефонів; встановити осіб, які у період часу з 01.01.2014 року по 30.07.2014 року працювали у Краснодонському МВ ГУМВС України у Луганській області, які можуть володіти інформацією щодо обставин викрадення ОСОБА_5 ; встановити місцезнаходження ОСОБА_5 ; встановити близьких родичів ОСОБА_5 , коло його друзів та знайомих, які можуть володіти інформацією щодо обставин викрадення ОСОБА_5 або його місцезнаходження; перевірити наявну інформацію, яка міститься в ІКС «ІП НПУ» щодо ОСОБА_5 зокрема чи звертався останній до правоохоронних органів із заявами, повідомленнями з приводу чого звертався, чи був учасником яких-небуть подій.
Згідно листа заступника начальника ГУ НП в Луганській області начальника слідчого управління С. Скеребця у відповідь на адвокатський запит ОСОБА_7 станом на 31.12.2024 року досудове розслідування триває, місцезнаходження ОСОБА_5 не встановлено, листів щодо наявності спорідненості ДНК-профілів (генетичних ознак) ОСОБА_1 (сина ОСОБА_5 ) з тілами невстановлених осіб до СУ ГУНП в Луганській області не надходило. Крім того, здійснено допити колишніх працівників Краснодонського МВ ГУМВС України у Луганській області, моніторинг мережі Інтернет, в ході якого виявлено публікації про перебування ОСОБА_5 в полоні незаконних збройних формувань так званого «ЛНР» станом на грудень 2014 року.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250304-477 від 04.03.2025 року ОСОБА_5 з 17.10.2024 року є особою зниклою на території бойових дій (під час воєнних дій), зниклою безвісти за особливих обставин на території тимчасової окупації частини України, особою яка зазнала насильницького зникнення ( ст. 146-1 КК України).
У своїй заяві заявник зазначає, що вже більше 10 років його батько вважається зниклим безвісти та з 17.10.2024 року вважається зниклим безвісти за особливих обставин, а тому у нього є всі підстави вважати, що його батька вже немає в живих, так як пройшло дуже багато часу, тому він і звернувся з даною заявою до суду. Оголошення ОСОБА_5 загиблим під час виконання службового обов?язку по захисту держави України в Російсько-Українській війні йому потрібно для отримання виплат передбачених законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (ч.ч. 2, 3 ст. 46 ЦК України).
Район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).
Бойові дії - це форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння). Основними видами бойових дій є оборона та наступ.
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).
У свою чергу, суд не констатує смерть фізичної особи, а оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою.
Водночас частиною другою статті 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, під час розгляду справи судом встановлено, що дійсно 18.07.2014 року до Старобільського РВ ГУМВС надійшло повідомлення про те, що 18.07.2014 року о 15 год. 20 хв. за місцем мешкання в м. Краснодоні Луганської області невстановленими особами у камуфляжному одязі, озброєними автоматичною зброєю було викрадено заступника начальника МВМ №1 Краснодонського МВ ГУМВСУ у Луганській області майора поліції ОСОБА_5 . На підставі вказаного повідомлення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ст. 349 КК України.
Згідно листа заступника начальника ГУ НП в Луганській області начальника слідчого управління С. Скеребця у відповідь на адвокатський запит ОСОБА_7 станом на 31.12.2024 року досудове розслідування триває, місцезнаходження ОСОБА_5 не встановлено, листів щодо наявності спорідненості ДНК-профілів (генетичних ознак) ОСОБА_1 (сина ОСОБА_5 ) з тілами невстановлених осіб до СУ ГУНП в Луганській області не надходило. Крім того, здійснено допити колишніх працівників Краснодонського МВ ГУМВС України у Луганській області, моніторинг мережі Інтернет, в ході якого виявлено публікації про перебування ОСОБА_5 в полоні незаконних збройних формувань так званого «ЛНР» станом на грудень 2014 року.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250304-477 від 04.03.2025 року ОСОБА_5 з 17.10.2024 року є особою зниклою на території бойових дій (під час воєнних дій), зниклою безвісти за особливих обставин на території тимчасової окупації частини України, особою яка зазнала насильницького зникнення ( ст. 146-1 КК України).
Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верхового Суду України № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим, у разі неможливості встановлення факту його смерті, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
При цьому суд враховує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014130580000782 від 18.07.2014 року за фактом викрадення невстановленими особами у камуфляжному одязі, озброєними автоматичною зброєю заступника начальника Суходольського міського відділення міліції Краснодонського МВ ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_5 триває, уповноваженими органами продовжують проводитися необхідні слідчі та розшукові дії, спрямовані на встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 та з'ясування всіх обставин події.
У відповідності до вимог ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів, які б давали суду можливість дійти обґрунтованого припущення про загибель ОСОБА_5 .
За таких обставин, враховуючи, що доказування у судовому процесі не може ґрунтуватися на припущеннях, а також беручи до уваги відсутність у матеріалах справи будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів, які б давали суду можливість дійти обґрунтованого висновку про загибель ОСОБА_5 , суд приходить до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви ОСОБА_1 про оголошення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загиблим під час виконання службового обов'язку по захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ в російсько-Українській війні.
Керуючись ст. ст.4, 10-13, 258-268, 354 ЦПК України, суд,-
вирішив:
У задоволенні заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 11.12.2025 року.
Суддя М.Б.Баличева
Присяжні О.В.Філатова
В.О.Дивинська