Справа № 358/1315/25 Провадження № 2/358/794/25
04 грудня 2025 року м. Богуслав
Суддя Богуславського районного суду Київської області Лебединець Г.С. розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (далі - ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 10.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали Договір № 1553829, за умовами якого первісний кредитор надав позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити за його використання відсотки. В подальшому права вимоги за кредитним договором були відступлені позивачу на підставі договорів факторингу та відступлення права вимоги. Відповідно позивач є новим кредитором боржника ОСОБА_1 за Договором № 1553829 від 10.02.2021. Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов'язання, борг не погасила, внаслідок чого у неї перед позивачем існує заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача. Також разом із заборгованістю по договору позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, понесені ним у зв'язку з розглядом цієї справи.
Окрім того, 06.10.2025 від представника позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10 500,00 грн.
Ухвалою суду від 04.09.2025 відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін.
Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Копія позовної заяви з додатками та ухвалою суду була направлена відповідачу за місцем реєстрації останнього рекомендованим поштовим відправленням.
23.10.2025 до суду повернуто вказане поштове відправлення із зазначенням причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Суд зазначає, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.06.2021 у справі № 2-6236/11).
Таким чином, судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, дослідив матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні докази, приходить до наступного висновку.
10 лютого 2021 року ОСОБА_1 дистанційно, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, а саме: шляхом надсилання електронного повідомлення про накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, підписала Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1553829, Паспорт споживчого кредиту та графік платежів з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», що підтверджується доданими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями зазначених документів.
Згідно з довідкою про ідентифікацію відповідач ідентифікована кредитодавцем за одноразовим ідентифікатором Н509, яким ОСОБА_1 підписала договір.
Частиною першою статті 1054ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Нормою частини другої статті 638ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини другої статті 639ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Абзацом першим частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до частин третьої, шостої та сьомої статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» (в редакції, яка діяла станом на 22.07.2021) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Статтею 12 Закону України«Про електроннукомерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Таким чином, сторони уклали Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1553829 від 10.02.2021, згідно з п.1.2. якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки в порядку та на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту складає: 2 000,00 гривень.
Умовами укладеного Кредитного договору також передбачено: строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього договору (п.1.3 Кредитного договору); тип процентної ставки фіксована (п.1.4); стандартна процентна ставка становить 1,90% в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору та у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою клієнта, відповідно до п.4.1 договору (п. 1.4.1 Кредитного договору).
Порядок продовження строку кредиту за ініціативою клієнта (пролонгація) та порядок автопролонгації строку кредиту (автопролонгація) передбачені Розділом 4 Кредитного договору.
Зокрема, у випадку автопролонгації Товариство не пізніше 4-го календарного дня після закінчення строку кредиту або продовженого строку кредиту (п.1.3, п.4.1.5 договору) надсилає електронний лист-повідомлення на електронну адресу клієнта та/або СМС-повідомлення на номер телефону, вказані в розділі 10 цього договору, інформуючи клієнта про новий строк користування кредитом та розмір процентної ставки за користування кредитом. Зазначена інформація відображається також в особистому кабінеті (п.4.2.4 Кредитного договору).
На виконанняумов Кредитного договору 10 лютого 2021 року була здійснена успішна транзакціяз переказугрошових коштів у сумі 2000,00 гривень на кредитну картку відповідача НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 2643_250702151048 від 02.07.2025.
Реквізити картки (маска картки), на яку здійснено вищезгаданий переказ, відповідає тим реквізитам, що вказані у п.2.1 Кредитного договору.
Отже, між сторонами на підставі укладеного Кредитного договору виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, інших актів законодавства.
В подальшому, 07 вересня 2021 року, ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як фактор з однієї сторони, та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», як клієнт з іншої сторони уклали Договір факторингу № 1-07092021, за пунктом 1.1 якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (Портфель заборгованостей).
Згідно з п.6.2.3 Договору факторингу право вимоги переходить до фактора після підписання сторонами цього договору та виконання фактором вимог п.7.2 договору.
Згідно із п.7.2 Договору факторингу фактор здійснює оплату клієнту шляхом: перерахування суми, що вказана в п.7.1. цього договору, на вказаний у реквізитах до цього договору рахунок, протягом 2 робочих днів з дати підписання сторонами цього договору.
На виконання умов Договору факторингу ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» сплатило визначену у п. 7.1 цього договору ціну продажу, шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на банківський рахунок ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», що підтверджується копією платіжної інструкції в національній валюті № 42 від 08.09.2021.
ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», підписали Реєстр Боржників, що підтверджується наданим позивачем Витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 1-07092021 від 07.09.2021, де зазначено: номер Кредитного договору - 1553829, дата Кредитного договору - 10.02.2021, дата закінчення договору - 12.03.2021, ПІБ позичальника, її ідентифікаційний код, дата народження, сума виданого кредиту - 2 000,00 грн, залишок по тілу кредиту - 2000,00 грн, залишок по відсотках 4560,00 грн, загальна сума заборгованості 6560,00 грн.
Того ж дня, 07.09.2021 ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як кредитор з однієї сторони, та позивач - ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», як новий кредитор з іншої сторони, підписали (уклали) Договір відступлення права вимоги № 2-07/09/2021, за пунктом 1.1 якого на умовах та в порядку, встановленому цим договором кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор замінює кредитора як сторону кредитора у Кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов'язки за Кредитним договором. Новий кредитор сплачує кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором.
В дату підписання Договору відступлення кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов'язків сторони кредитора за кредитним договором (п.1.2 Договору відступлення).
У дату відступлення прав вимоги кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав кредитора, щодо боржників зазначених у Додатку 1 до цього договору (п.1.6 Договору відступлення).
На виконання умов укладеного Договору відступлення ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» сплатило визначену у п. 2.1 Договору відступлення вартість прав вимоги, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», що підтверджується копією платіжного доручення № 379 від 08.09.2021.
У матеріалах справи також міститься підписаний сторонами Витяг з реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги № 2-07/09/2021 від 07.09.2021, у якому вказано: номер Кредитного договору - 1553829, дата Кредитного договору - 10.02.2021, дата закінчення договору - 12.03.2021, ПІБ позичальника, її ідентифікаційний код, дата народження, сума виданого кредиту - 2 000,00 грн, залишок по тілу кредиту - 2000,00 грн, залишок по відсотках 4560,00 грн, загальна сума заборгованості 6560,00 грн.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
З наведених вище правових норм убачається, що договір факторингу є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов'язанні.
Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини та відповідно до ст. 512, 514 ЦК України право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором перейшло від ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» до позивача і він є новим кредитором у кредитному правовідношенні, яке виникло між кредитодавцем та відповідачем на підставі згаданого договору.
Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит.
Суд констатує, що за умовами вищезгаданого Кредитного договору відповідач отримала кошти у позику в сумі 2000,00 гривень, користувалася ними, та не повернула їх, відтак, суд дійшов висновку про те, що заборгованість на підставі Кредитного договору в частині простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 2000,00 гривень підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН».
Щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 1048 ЦК України, положення якої застосовуються до спірних правовідносин в силу припису ч.2 ст.1054 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 містяться наступні правові висновки: установлений кредитним договором строк кредитування визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати (п. 93); у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625ЦК України у розмірі, встановленомузакономабо договором (п.103); твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625ЦК України (п.116); Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.
Як слідує зі змісту виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 1553829 ПІБ: ОСОБА_1 , доданої до позовної заяви, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , окрім заборгованості по тілу кредиту, проценти від суми кредиту за період користування кредитними коштами у сумі 4560,00 гривень, які нараховані поза межами погодженого сторонами строку надання кредиту.
Відповідно до п.1.3 Кредитного договору, строк кредиту -30 днів. Дата повернення кредиту згідно Графіку платежів 12.03.2021. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.
Суд зауважує, що у Кредитному договорі його сторони погодили можливість продовження строку кредитного договору шляхом його пролонгації або автопролонгації, однак за певних умов. Такими умовами є: надсилання електронного листа-повідомлення на електронну адресу клієнта та/або СМС-повідомлення на номер телефону, вказаний Кредитному договорі, з інформуванням клієнта про новий строк користування кредитом та розмір процентної ставки за користування кредитом, не пізніше 4-го календарного дня після закінчення строку кредиту або продовженого строку кредиту (п.4.2.4 Кредитного договору).
Таким чином, сторони домовились про можливість продовження строку кредитування у певному порядку та обумовили це відповідними обставинами, наведеними вище.
Суд констатує, що доказів існування тих обставин, які наведені у (п.4.2.4 Кредитного договору), з існуванням яких його сторони пов'язали можливість продовження строку кредитування, позивач суду не надав і матеріали справи їх не містять.
За змістом ч. 3 ст.12 та ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 5-7 ст. 81 ЦПК України).
Передбачений процесуальним законом принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача.
Подібні висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13, постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21.09.2022 по справі № 645/5557/16-ц.
Окрім того суд зауважує, що у Витязі з реєстру боржників до договору факторингу № 1-07092021 від 07.09.2021, а також у Витязі з реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги № 2-07/09/2021 від 07.09.2021 датою закінчення договору зазначено 12.03.2021, яку кредитодавець та позичальник узгодили, як дату закінчення строку Кредитного договору.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що позивач не довів тієї обставини, що строк надання кредиту (строк дії Кредитного договору) було продовжено.
З огляду на викладене вище, правомірним є нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами на підставі ст. 1048 ЦК України лише протягом погодженого сторонами строку надання кредиту упродовж 30 днів.
Таким чином, заборгованість за процентами підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 1 140,00 грн, яка відповідає п.1.6.1. Договору.
Нарахування відсотків кредитором поза погодженого сторонами строку кредитування та розмір вимог про стягнення відостків в сумі 4560,00 грн не відповідає умовам кредитного договору № 1553829 від 10.02.2021.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивачем позовні вимоги в частині стягнення відсотків в розмірі 4560,00 грн за кредитним договором № 1553829 від 10.02.2021 не доведені в повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума відсотків 1 140,00 грн, яка узгоджена сторонами при укладенні кредитного договору.
Відповідно до частин першої та другої статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.07.2025 року.
Таким чином з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 159,50 грн, що є пропорційним до розміру задоволених позовних вимог.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн, на підтвердження яких позивачем були надані: договір про надання правової допомоги №09/07/2025 від 09.07.2025, акт про отримання правової допомоги від 01.10.2025, рахунок від 01.10.2025, платіжна інструкція №1013 від 01.10.2025.
За змістом статті 134 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказує, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
В даній справі, суд звертає увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічні позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 01.09.2022 по справі № 640/16093/21.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно постанови ВП ВС від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відступу від вказаної правової позиції не було.
Як убачається з акту про підтвердження факту надання правничої допомоги, правнича допомога адвоката полягала у консультації, складанні та поданні до суду позовної заяви. Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивач отримав адвокатські послуги, суд вважає за необхідне стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з цим, з огляду на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються незначною кількістю нормативно-правових актів, стосовно них існує судова практика, складнощів щодо процесу доказування чи витребування доказів не виникало, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд приходить до переконання, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним, а тому, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих позивачу послуг, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що заявлена представником сума в розмірі 10 500,00 грн є надмірною та неспівмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи, який підлягає відшкодуванню позивачу, підлягає зменшенню до 3 500 грн., що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
На підставі статей 207, 512 - 514, 525, 628, 1048, 1054, 1055, 1077-1079 ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» та керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 211, 244, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (ЄДРПОУ 44002941) суму простроченої заборгованості за кредитним договором №1553829 від 10.02.2021 у розмірі 3 140 (три тисячі сто сорок) грн 00 коп, яка складається з простроченої заборгованості у сумі 2000,00 грн та простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 1 140,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (ЄДРПОУ 44002941) суму сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 159 грн (одна тисяча сто п'ятдесят дев'ять) грн 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (ЄДРПОУ 44002941) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: суддя Г. С. Лебединець