Справа № 291/1244/25
Провадження №2/291/677/25
іменем України
(заочне)
11 грудня 2025 року селище Ружин
Ружинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді - Гарбарук І.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (за наявними матеріалами справи без виклику сторін у судове засідання) в залі суду селищі Ружин цивільну справу №291/1244/25 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
17.10.2025 позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованість за договором позики №48049 від 07.01.2019 у 24 959,50 грн та судові витрати по сплаті судового бору в розмірі 2 422,4 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позов мотивує тим, що між ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» (23 червня 2025 року назву змінено на ТОВ «ФК «Гелексі») та відповідачка за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено договір позики №48049 від 07.01.2019 в електронній формі. На той час, ТОВ «ФК «Гелексі» було фінансовою установою та здійснювало діяльність на ринку фінансових послуг. З цією метою, ТОВ «ФК «Гелексі» було організовано сервіс з надання онлайн позик (https://cashinsky.ua), який забезпечував надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики. Надання клієнтом-позичальником відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції, тобто пропозиції ТОВ «ФК «Гелексі» укласти електронний договір позики (оферти), здійснюється в декілька кроків шляхом вчинення певних дій. Так, зміст пропозиції чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій її розміщено, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею, зокрема: проставляння клієнтом чек-боксу «з умовами договору позики згоден»; підтвердження даних банківської картки; натискання кнопки «Підтвердити заявку»; введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу. Введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу являє собою підписання договору клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ «Фонді») є компанією, що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04 серпня 2017 року ТОВ «ФК «Елаєнс» надавало ТОВ «ФК «Гелексі» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у платіжної результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 5 000,00 грн. Відповідачка не виконала свої грошові зобов'язання належним чином. Заборгованість відповідачки на дату подання позовної заяви складає 24 959,50 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за позикою; 19 959,50 грн - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою. Враховуючи зазначене, просить суд стягнути зазначену суму заборгованості. Також, просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Позиція відповідача
Відповідач обставин та підстав позову не спростував, відзиву на позовну заяву не подав.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
17.10.2025 через «Електронний суд» надійшов вказаний позов.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2025 головуючим суддею по справі визначено суддю Гарбарук І.М.
27.10.2025 судом отримано відповідь №02-28/4889 з Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
03.11.2025 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано докази.
Відповідно ч.8 ст. 128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз'яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.
До суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Згідно з електронного сайту Ружинського районного суду Житомирської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.
Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.
Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд, але не подав відзиву на позов, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження
Між ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» (23 червня 2025 року назву було змінено на ТОВ «ФК «Гелексі») та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено договір позики №48049 від 07.01.2019 в електронній формі (а.с. 6-11).
Відповідно до п.1.1. договору, позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов'язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк: п. 1.1.1. - сума позики - 5 000,00 грн; п. 1.1.2. - плата за користування позикою у вигляді: процентів - 0,01% в день від поточного залишку позики; комісії - 1,3 % в день від поточного розміру позики, відповідно до п.п.1.1.1. договору; п. 1.1.3. - нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; п. 1.1.4. - нарахування комісії за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
Додатковою угодою від 05.02.2019 сторони обумовили строк повернення позики (термін платежу): 06.03.2019, що узгоджується із п.4.1. договору, в редакції додаткової угоди, про зобов'язання позичальника повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов'язання, встановлені договором, не пізніше 06.03.2019 (а.с. 10 на звороті).
Позика надається позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.1.1. договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника) (п.1.2. договору).
Позичальник зобов'язаний, у випадку прострочення сплати заборгованості за договором в повному обсязі або частково, сплатити нараховані проценти та підвищену комісію за користування позикою, виходячи з фактичного строку користування, включаючи день погашення, а також нараховану пеню (п.3.4.4. договору).
Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною договору та розміщується в особистому кабінеті (п.4.2. договору).
Відповідно до п.5.3. договору розділу 5 «Відповідальність сторін» сторони домовилися, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% в день від суми позики за кожен день прострочення.
Пунктом 9.5. договору сторони підтверджують, що даний електронний договір та всі додатки до нього має таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі.
Пунктами 9.8, 9.10. договору встановлено, що укладаючи договір, позичальник усвідомлює та підтверджує, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими (п.9.8. договору). Позичальник підтверджує, що під час укладання договору не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди, або збігу тяжких обставин (п.9.9. договору). Позичальник гарантує, що на момент укладання договору він не є жодним чином обмеженим законом, іншим нормативним актом, судовим рішенням, або іншим, передбаченим чинним законодавством України, способом, укладати правочини та виконувати всі умови, що з них виникають.
Пунктом 9.11. договору позичальник підтверджує, що інформація надана позикодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Графіком платежів до договору встановлено: суму позики 5 000,00 грн; проценти за користування позикою 14,5 грн.; комісійну винагороду за користування позикою 1 885,00 грн, а всього 6 899,50 грн, із встановленням терміну платежу 06.03.2019.
Згідно із 10 розділом договору «Реквізити та підписи сторін», відповідач підписав договір, а також графік платежів до договору з урахуванням додаткової угоди №1 електронними підписами одноразовими ідентифікаторами «1764d11900150991», «b0a6a7593e3a5876».
04 серпня 2017 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ТОВ «ФК «Елаєнс» укладено договір №04/08-17ПК про надання послуг з переказу грошових коштів, відповідно до якого, фінансова компанія бере на себе зобов'язання надавати організації послугу «переказ на картку», що включає в себе приймання від організації на поточний рахунок фінансової компанії грошових коштів, обробку розпоряджень організації відповідно до правил грошових переказів міжнародних платіжних систем «Visa» та «Mastercard», переказ грошових коштів, прийнятих фінансовою установою від організації, на користь банка-еквайра для подальшого зарахування на карткові рахунки клієнтів відповідно до правил МПС.
На виконання вимог договору №04/08-17ПК від 04 серпня 2017 року, ТОВ «ФК «Елаєнс» здійснило 07.01.2019 переказ коштів у сумі 5 000,00 грн, що підтверджується довідкою від 01.09.2025 (а.с.с 20).
Таким чином, ТОВ «ФК «Гелексі» виконало своє зобов'язання передбачене договором №48049 від 07.01.2019 перед відповідачем.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором за період з 07.01.2019 по 01.08.2025 заборгованість відповідача становить 24 959,50 грн та складається із 5 000,00 грн заборгованості за позикою та 19 959,50 грн заборгованості по процентах та комісії за користування позикою.
Норми права, застосовані судом
За правиломч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ст. 526 ЦК визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо стягнення тіла кредиту
За встановлених обставин справи суд уважає, що між сторонами виникли цивільні правовідносини врегульовані ст.ст.509, 526, 1048, 1050, 1054 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У разі прострочення відповідачем повернення чергової частини кредитних коштів позивач має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов договору. За невиконання зобов'язання може бути встановлена відповідальність у виді пені і штрафу.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач був ініціатором укладання договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, звернувся до позивача, зазначивши бажаний розмір споживчого кредиту, надав необхідні для укладання правочину особисті дані, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, номер платіжної карти.
Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, уклавши його відповідно до вимог закону.
Із наданого позивачем суду розрахунку вбачається повне неповернення відповідачем отриманих кредитних коштів та процентів за їх користування у строки визначені електронним кредитним договором, тому суд уважає, що підлягають до стягнення суми заборгованості за кредитом на користь позивача.
Розрахунок суми заборгованості щодо тіла кредиту відповідає умовам кредитного договору, докази зворотного у суду відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, договір позики №48049 від 07.01.2019 укладений між кредитором та відповідачем у електронній формі та недійсним не визнавався.
Позивач покладені на нього зобов'язання за договором позики №48049 від 07.01.2019 виконало в повному обсязі, надавши відповідачу 07.01.2019 грошові кошти в сумі 5 000,00 грн.
З врахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню сума кредиту у розмірі 5 000,00 грн.
Щодо стягнення процентів
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з п. 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Згідно п. 20 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №5017/1987/2012 зазначено, що така правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК.
У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).
Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.
Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Якщо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3 та 4 ст. 213 ЦК України, неможливо встановити порядок проведення розрахунків між сторонами, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (висновки Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 року в справі № 753/8945/19).
Позивач, як юридична особа, діяльність якою пов'язана з наданням фінансових послуг і яка є правонаступником особи, яка підготувала проєкт договору позики - є сильнішою стороною у цих правовідносинах, а тому тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь відповідача.
Як встановлено судом, за умовами укладеного між сторонами договору, ТОВ «ФК «Гелексі», відповідно до ст. 1048 ЦК України, має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 06.03.2019, а після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, а у разі прострочення позичальником грошового зобов'язання позикодавець має право на стягнення грошових коштів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, однак у цій справі таких позовних вимог ТОВ «ФК «Гелексі» не заявило, а, тому, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами поза межами дії кредитного договору задоволенню не підлягають.
Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками поза межами дії кредитного договору є безпідставними.
Відтак, суд дійшов висновку, що проценти, які позивач мав право нараховувати у межах строку дії кредитного договору: 5 000,00 грн (тіло кредиту) *0,01% (відсотки відповідно умов договору позики)* 59 к.д. (строк дії договору позики) = 29,50 грн (заборгованість за процентами) і саме ця сума підлягає стягненню, тобто вимоги в цій частині мають бути задоволені частково.
Щодо стягнення комісії за кредитним договором.
У договорі обумовлено, що відповідач сплачує комісію - 1,3 % в день від поточного розміру позики, відповідно до п.п.1.1.1. договору. Відповідно до п.5.3. договору розділу 5 «Відповідальність сторін» сторони домовилися, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% в день від суми позики за кожен день прострочення. Позивачем нараховано відповідачу комісію у розмірі 19 885,00 грн (а.с. 15).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
Також у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 666/4957/15-ц вказано, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв'язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
У зазначеному вище договорі позики не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія.
Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.
Суд зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 19 885,00 грн комісії задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 422,40 грн.
Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, визначає позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнувши їх із відповідача у розмірі 1 141,92 грн (виходячи з розрахунку - 5 029,50 грн (задоволені позовні вимоги), що становить 20,15 %, і від суми сплаченого при поданні позовної заяви судового збору в розмірі 488,11 грн).
Щодо витрат на правничу допомогу, які позивач визначив у розмірі 5 000,00 грн та просить стягнути із відповідача, суд дійшов таких висновків.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат з професійної правничої допомоги позивач надав договір про надання правничої допомоги від 09.07.2025, акт №48049 від 01.09.2025, в якому вказано вид послуг, час затрачений та вартість, довіреність від 09.07.2025.
Таким чином, з врахуванням виконаної адвокатом роботи, враховуючи категорію справи, яка не представляє складності, обсяги виконаної роботи є незначними, розгляд справи проведено у спрощеному провадженні за наявними матеріалами справи, а також з урахуванням принципів пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 007,50 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку. В решті - відмовити.
Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики № 48049 від 07.01.2019 у розмірі в розмірі 5 029 (п'ять тисяч двадцять дев'ять) грн 50 коп., в т.ч. заборгованість за тілом кредиту - 5 000,00 грн, проценти - 29,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» сплачений судовий збір у розмірі 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн 11 коп та витрати на правничу допомогу в розмірі 1 007 (одна тисяча сім) грн 50 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», 01054, м. Київ, вул.В'ячеслава Липинського, 10/1, код ЄДРПОУ 41229318.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .
Повне судове рішення
складено 11.12.2025.
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області І.М. Гарбарук