Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/1912/20
Провадження № 1-о/279/4/25
10 грудня 2025 року м.Коростень
Коростенський міськррайонний суд Житомирської області у складі судді ОСОБА_1 , перевіривши заяву захисників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах засудженого ОСОБА_4 про перегляд вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19.04.2024 року за нововиявленими обставинами на дотримання вимог ст.459,462 КПК України,
Згідно з вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19.04.2024 ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звiльнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки, якщо він протягом зазначеного строку не вчинитть нового кримінального правопорушення i виконає покладені на нього обов'язки. Згідно з вироком Житомирського алеляційного суду від 29.04.2025 року вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19.04.2024 вiдносно ОСОБА_4 в частині призначення покарання та застосування ст. 75,76 КК України скасовано, постановлено новий вирок, яким призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК Украiни у виді позбавлення волі строком 5 років з позбавленням права керування транспортннми засобами на строк 3 роки, в решті вирок суду залишено без змiн.
Постановою Верховного Суду від 03.09.2025 року вироки суду першої та апеляційної інстанцій залишено без змін, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, захисники засудженого ОСОБА_4 адвокати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області із заявою, в якій просять переглянути вирок Коростенського міськрайонного суду від 19.04.2024 року у справі № 279/1912/20 за нововиявленими обставинами, визнати недопустимим доказ щодо швидкості руху автомобгля 60....65км/год у протоколі проведення слідчого експерименту вiд 27.07.2018 за участю свідка ОСОБА_4 , який надалі був визнаний підозрюваним та обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні, та похідні докази в експертизах № 3-1268 вiд 24.12.2019, № 11/2-165 вiд 11.03.2020, № 11/2-331 вiд 21.04.2020, отримані внаслідок порушення прав та свобод людини; визнати недопустимим доказ щодо швидкості руку автомобіля 60...65 км/год та відстанi автомобіля до місця зіткнення в момент появи пішохода з візком - 17,70 м. у протоколі проведення слідчого експерименту від 27.07.2018 за участю свідка ОСОБА_5 та похідний доказ в експертизі № 3-658 від 16.11.2018, отриманий у незаконний спосіб, виключити з вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19.04.2024 року висновки щодо швидкості руху автомобіля, місця контакту під час ДТП, можливості уникнути зіткнення, а також викликати в судове засідання для дачі показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
На підтвердження існування нововиявлених обставин захисники засудженого долучили до заяви висновок судового експерта ОСОБА_8 від 28.11.2025 року № 043-25, який ґрунтується на копіях матеріалів кримінального провадження (досудового розслідування) № 12018060060001087 від 25.06.2018 року в справі № 279/1912/20 (папка «Справа Шваб» 397 файлів в форматі JPEG) та опитуванні свідків від 06.11.2025 року (4 файли JPEG).
За твердженнями захисників нововиявленими є такі обставини, що встановлені висновком експерта № 043-25 від 28.11.2025 року:
-правильність вибору водієм безпекового інтервалу згідно з вимогами п.1.7, 1.10 Правил дорожнього руху України;
-причина виникнення ДТП - вибіг пішохода із-за перешкоди, що обмежує видимість, на відстані 13 м. від автомобіля Аudі-100, д/н НОМЕР_1 , що наближається, при необхідному гальмовому шляху для повної зупинки автомобіля 28 м;
-відсутність технічної можливості водія уникнути ДТП;
-момент виникнення небезпеки : поява в полі зору водія малолітнього пішохода з хвіртки з-за паркану;
-конструкція дитячої коляски, перероблена під візок, складена до горизонтального положення та з настілок із дошок;
-швидкість руху автомобіля в межах 50-55 км/год;
-надуманість зазначених у відомостей у протоколі слідчого експерименту від 27.07.2018 року щодо швидкості руху автомобіля 60-65 ка/год та відстані від автомобіля до пішохода з коляскою в момент його появи з хвіртки 17,70 м.
Також заява містить посилання як на нововиявлені обставини пояснення свідків -очевидців ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_6 щодо фактів, які не були відомі суду, та які були використані експертом ОСОБА_8 в якості вихідних даних під час проведення автотехнічної експертизи.
Встановлені висновком експерта № 043-25 від 28.11.2025 року, на думку заявників, нововиявлені обставини є підставою для перегляду вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19.04.2024 року із визнанням недопустими протоколу проведення слідчого експерименту від 27.07.2018 року за участі свідка ОСОБА_6 , протоколу проведення слідчого експеримента від 27.07.2018 за участі ОСОБА_4 , та експертиз № 3-658 від 16.11.2018 року , № 3-1268 від 24.12.2020 , № 11/2-331 від 21.04.2020 у частині визначення швидкості руху автомобіля 60…65 км/год.
Захисники стверджують, що в результаті проведення замовленої ними автотехнічної експертизи з дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди № № 043-25 від 28.11.2025 року засудженому ОСОБА_4 стали відомі такі обставини, які мають суттєвий вплив на ухвалений відносно нього вирок, а тому має бути розглянуто судом як нововиявлені обставини. Вважають, що висновок цієї експертизи підтверджує те, що засуджений не винний у ДТП та не повинен нести кримінальну відповідальність за неї. Вказують на істотні порушенняст. 6 Європейської конвенції з прав людини стосовно використання в якості доказів показань особи, яка у подальшому набула статусу підозрюваного.
Дослідивши зміст заяви на відповідність вимогам ст.459 КПК України суд зазначає таке.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) нововиявленими обставинами визнаються:
- штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;
- скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
- інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням, вироком суду, що набрав законної сили або викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності. Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками, як їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх істотне значення для провадження; їх наявність в об'єктивній дійсності до ухвалення вироку; неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення вироку в зв'язку з їх невідомістю суду; їх відкриття тільки після вступу вироку у законну силу. Тобто необхідно наявність двох умов для визнання обставини нововиявленою, це обставини, які об'єктивно існували на момент вирішення кримінального провадження та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.
При цьому важливим є дотримання принципу юридичної визначеності. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 3 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» та від 29 жовтня 2015 року в справі «Устименко проти України» неодноразово наголошував, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливостями і непереборними обставинами. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення ЕСПЛ від 09 червня 2011 року в справі «Желтяков проти України»).
Процедура скасування остаточного рішення передбачає виникнення суттєвих для справи обставин, які раніше не були відомі. Особа, яка порушує питання про скасування, має довести, що не було можливості надати зазначені докази на остаточному розгляді і що вони є суттєвими. Така процедура сама по собі не суперечить вимозі щодо юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2005 року в справі «Попов проти Молдови» та рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року в справі «Правєдная проти Росії»).
З огляду на викладене слід дійти висновку, що за своєю правовою природою наданий захисниками разом із заявою про перегляд вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19.04.2024 за нововиявленим обставинами висновок експерта № 043-25 від 28.11.2025 є новим доказом.
Термін «нові докази» (за умови, якщо такі нові відомості наділені такими властивостями доказу як належність, допустимість та достатність) означає, по-перше, вони не фігурували раніше, містять такі відомості, яких немає у матеріалах кримінального провадження, з ними не ознайомлені учасники судового провадження, відтак, суд першої не використав їх для обґрунтування своїх висновків та ухвалення рішення, а, по-друге, такі докази не завжди повинні бути новими та невідомими суду першої інстанції. Може виявитися, що подані учасниками судового провадження докази, суд першої інстанції безпідставно не дослідив або ж дослідив з порушенням встановленої законом процедури. В такому випадку учасники судового провадження вправі подати до суду апеляційної інстанції нові докази або заявити клопотання про їх витребування. Крім того, у ч.3 ст. 404 КПК України йдеться і про можливість суду апеляційної інстанції дослідити і оцінити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції.
Отже, не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами виявлення після ухвалення такого рішення доказів, які підтверджують або спростовують факти, досліджені судом. Нові докази можуть слугувати підставою для перевірки судового рішення в апеляційному порядку, але не у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Також не можна вважати нововиявленими обставинами пояснення свідків, наданих шляхом опитування захисникам, оскільки свідок ОСОБА_6 , будучи попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань або дачу завідомо неправдивих показань, був безпосередньо допитаний Коростенським місьрайонним судом Житомирської області в судовому засіданні 16.12.2021 та зобов'язаний був повідомити правдиву інформацію про всі відомі йому обставини ДТП. При допиті ОСОБА_6 в судовому засіданні був присутній захисник засудженого ОСОБА_3 , який мав можливість ставити запитання свідку, надавати докази на спростування його показань. Також сторона захисту мала можливість проводити експертизи у порядку ст.242 КПК України, подавати суду свої докази, під час судового розгляду заявляти клопотання про проведення експертизи на підставі ухвали суду в порядку ст.332 КПК України, а також надавати суду заперечення щодо досліджених доказів з підстав їх недопустимості, недостовірності чи неналежності, зокрема й щодо протоколу проведення слідчого експерименту від 27.07.2018 року за участі ОСОБА_4 як свідка. Однак вказаними процесуальними механізмами захисту сторона кримінального провадження не скористалася.
Крім того, свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також був учасником слідчого експерименту від 06.02.2020 року (а.с. 109-117, т.2), отже був відомий і стороні захисту і суду. При цьому стороною захисту під час розгляду кримінального провадження як в суді першої, так і апеляційної інстанцій не заявлялося будь-яких клопотань з приводу його допиту як свідка, а також клопотань щодо недопустимості доказів, зокрема протоколів слідчих експериментів за участі свідків, висновків експертів, інших досліджених судами доказів.
За таких обставин слід дійти висновку, що захисники намагаються здійснити повторний перегляд провадження з наданням переваги одних доказів над іншими, а також визнання недопустими вже досліджених судом доказів.
Разом з тим, провадження за нововиявленими обставинами здійснюється не з метою ревізії судового рішення чи повторного розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення нового рішення, і не підміняє апеляційного та касаційного провадження, не є їхнім продовженням, відбувається не замість них, а за наявності для цього специфічних підстав. Тож така форма перевірки вироку суду, що набрав законної сили, не може мати резервного значення для повторного дослідження доказів, зокрема тих, оцінку яким було надано судами всіх інстанцій.
Окрім того, нововиявлені обставини, будучи юридичними фактами, вказують на специфічні правозастосовчі помилки під час кримінального провадження, що пов'язані з особливими способами їх встановлення.
Зокрема, неправильний висновок судового експерта як одна з нововиявлених обставин (п.1 ч.2 ст.459 КПК України) повинний бути установлений шляхом: 1) ухвалення та набрання законної сили вироком суду першої інстанції, в якому констатовано умисне перекручення суті проведених експертом дослідів, якщо висновки, яких він дійшов, явно суперечать фактам, встановленим ним же при експертному дослідженні, умисне заперечення встановлених фактів, умисну неправильну оцінку цих фактів, умисне приховування відомостей про факти; 2) постановлення та набрання законної сили ухвалою суду про закриття кримінального провадження і звільнення від кримінальної відповідальності, ухвалою суду про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, за неможливості ухвалення обвинувального вироку; 3) винесення постанови дізнавачем, детективом НАБУ, слідчим, прокурором про закриття кримінального провадження, за неможливості ухвалення обвинувального вироку.
Отже, при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами разом з відповідною заявою суду необхідно надати належне підтвердження того, що висновки експертиз, які покладені в основу вироку є завідомо неправдивими або неправильними внаслідок допущеної помилки, тобто надати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би були встановлені такі факти.
Врахувавши такі положення процесуального закону суд дійшов висновку, що вказані у заяві захисників засудженого обставини в розумінні ст. 459 КПК України не є нововиявленими, оскільки наданий висновок експерта експерта № 043-25 від 28.11.2025 не підтверджує того, що висновки експертизи, які покладені в основу вироку відносно ОСОБА_4 є завідомо неправдиві або неправильні внаслідок допущеної помилки. Відсутні також дані про те, що показання свідка ОСОБА_6 та протокол слідчого експерименту за його участі є завідомо неправдивий. Процесуального рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би були встановлені такі обставини стороною захисту не надано.
Слід зазначити також, що процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження і усунення суперечностей між дослідженими судом доказами на підставі встановлених даних шляхом визнання їх недопустимими.
Обставин суттєвого і неспростовного характеру, які б не були відомі суду на час судового розгляду під час ухвалення судового рішення і які самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку суду, що належить переглянути, не встановлено.
Частиною 2 ст.464 КПК України встановлено, що не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам статті 462 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 лютого 2020 року у справі № 522/14170/17, положення ч. 2 ст. 464 КПК про те, що «суддя … вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами» слід розуміти як такі, що надають судді повноваження перевірити наявність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами та ухвалити рішення про відкриття такого провадження або відмову у його відкритті.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обставини, на які покликаються у заяві захисники засудженого, не є підставами для відкриття кримінального провадження про перегляд вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області за нововиявленими обставинами, а тому слід відмовити у відкритті кримінального провадження.
Керуючись ст.459, ч. 2 ст. 464, 467 КПК України,
Відмовити у відкритті кримінального провадження за заявою захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 про перегляд вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19.04.2024 року за нововиявленими обставинами.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання.
Суддя ОСОБА_9