Справа № 161/17156/25
Провадження № 2/161/5602/25
01 грудня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Шестерніна В.Д.,
за участю секретаря Мельник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,-
встановив:
І.Короткий зміст позовних вимог
21.08.2025 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 03.11.2006 по 17.10.2015 позивач перебувала з відповідачем у шлюбі, в якому у них народилася дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з матір'ю та перебувала на її утриманні. Відповідач сплачував аліменти на дитину у примусовому порядку, проте їх не завжди вистачало на покриття навіть половини необхідних витрат.
Дитина потребувала додаткових витрат, які позивач несла самостійно і які не відшкодувалися відповідачем. Це покладає на позивача надмірний матеріальний тягар.
Позивач понесла ряд витрат на дочку, які є додатковими в розумінні ст. 185 СК України, на загальну суму 116 782,35 грн., зокрема: 23 600 грн.- на стоматолога, 14 817,50 грн. - на додаткове навчання дочки і вивчення англійської мови, 10 200 грн. - на навчання у вищому навчальному закладі, 60 664,85 грн. - на портативну електроніку, 7 500 грн. - на оздоровлення дитини.
На підставі викладеного позивач просила суд стягнути з відповідача 58 391,18 грн., як 1/2 понесених додаткових витрат на спільну дитину ОСОБА_3 .
ІІ.Стислий виклад позиції відповідача
27.10.2025 відповідач через систему «Електронний суд» подав письмові пояснення, які по своїй суті є відзивом на позовну заяву (ст. 178 ЦПК України).
Пояснення мотивовані тим, що після розірвання шлюбу між сторонами їх спільна дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилася проживати з позивачкою. Відповідач у повному обсязі виконував свій обов'язок щодо матеріального забезпечення дитини, регулярно сплачував аліменти відповідно до судового рішення.
Відповідач виявляє бажання брати активну участь у вихованні дитини, підтримувати контакт з нею та забезпечувати її моральний та духовний розвиток. Проте позивач систематично чинить перешкоди його зустрічам з дочкою, заперечує щодо організацій побачень та не сприяє підтриманню належного зв'язку між дитиною та батьком, чим обмежує можливість відповідача брати участь у вихованні та розвитку дочки.
У відповідача, окрім спільної з позивачем дочки, є ще троє дітей, двоє з яких є неповнолітніми, перебувають на його матеріальному утриманні та потребують належного забезпечення. Стягнення додаткових витрат на дитину істотно порушуватиме права інших неповнолітніх дітей відповідача, оскільки їхні законні інтереси щодо забезпечення життєвих потреб, освіти, здоров'я та належного рівня життя будуть поставлені під загрозу.
Факт наявності в матеріалах справи фіскального чека або іншого платіжного документа жодним чином не підтверджує, що придбаний технічний пристрій (ноутбук, смартфони, навушники чи інші засоби) фактично використовуються саме спільною дитиною сторін. Сам по собі фіскальний чек підтверджує лише факт здійснення покупки, але не доводить її цільового використання на потреби дитини.
Позивач не узгоджувала з відповідачем питання щодо необхідності придбання зазначених технічних засобів.
Квитанції, подані на підтвердження факту надання стоматологічних послуг, мають низьку якість, що унеможливлює достовірне встановлення дати надання послуг, конкретного їх змісту та обсягу, а також загальної суми витрат.
На підставі викладеного відповідач просив суд «відмовити в стягненні недоведених додаткових витрат на утримання дитини».
ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу
Ухвалою суду від 26.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Протокольними ухвалами від 20.11.2025 суд задовольнив клопотання представників позивача та відповідача про приєднання доказів, а також відмовив в клопотанні представника відповідача про витребування доказів.
Позивач в судове засідання не з'явилася. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача.
Процесуальні перешкоди для розгляду справи за відсутності учасників справи відсутні.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
IV.Фактичні обставини справи
ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували в шлюбі з 03.11.2006 по 17.10.2015 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 06.09.2013, а.с. 10, свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 17.10.2015, а.с. 14).
У шлюбі у сторін народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 02.08.2019, а.с. 12).
Судовим наказом від 26.07.2021, виданим Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі №161/11569/21, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від його доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.06.2021 (а.с. 16).
Судовий наказ перебував на виконанні в Першому відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (виконавче провадження №67224986). Заборгованість зі сплати аліментів за цим судовим наказом у ОСОБА_2 відсутня (постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.10.2021, а.с. 18-19, довідки за вих. №86511 від 04.08.2023 та №22578 від 26.02.2025, а.с. 133-134).
У період з 01.05.2023 по 29.03.2024 ОСОБА_1 оплатила стоматологічні послуги, надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (лікар-стоматолог) дитині ОСОБА_3 , в розмірі 23 600 грн. (довідка від 11.08.2025, а.с. 21, фіскальні чеки, а.с. 22-24).
У період з 02.11.2023 по 10.07.2024 ОСОБА_1 оплатила послуги з консультування та підготовки до ЗНО/НМТ, надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 дитині ОСОБА_3 , в розмірі 14 817,50 грн. (договір про наданя послуг №31-09-23 від 29.09.2023, а.с. 26-27, платіжні інструкції, а.с. 28-38).
ОСОБА_3 навчається в закладі вищої освіти - Волинський національний університет імені Лесі Українки, за спеціальністю - 292 Міжнародні економічні відносини, освітня програма - Міжнародна економіка стартапів і штучний інтелект, за рахунок коштів фізичних осіб (за контрактом). Термін навчання: з 01.09.2024 по 30.06.2028 (договір про навчання у закладі вищої освіти від 12.08.2024, а.с. 63-64, довідка №06/2022 від 02.06.2025, а.с. 66).
У період з 30.08.2024 по 07.12.2024 ОСОБА_1 оплатила вартість навчання дитини ОСОБА_3 у Волинському національному університеті імені Лесі Українки за вересень-листопад 2024 року в розмірі 10 200 грн. (платіжні інструкції, а.с. 68-70).
ОСОБА_1 придбала для дитини ОСОБА_3 портативні електронні пристрої (ноутбук, смартфон, навушники, повербанк тощо) на загальну суму 60 664,85 грн. (фіскальні чеки з перекладом та інформацією про курси валют, а.с. 72-78, відповідь ОСОБА_3 на адвокатський запит від 27.10.2025, а.с. 146).
02.07.2021 ОСОБА_1 оплатила вартість відпочинку дитини ОСОБА_3 в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку «Супутник» (накладна №171 від 02.07.2021, а.с. 80, платіжна інструкція від 02.07.2021, а.с. 81, довідка №02/2-35 від 19.08.2025, а.с. 82).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 досягла повноліття.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалив рішення від 04.11.2025 у справі №161/16411/25, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 000 грн. щомісячно, починаючи з 12.08.2025 та до закінчення нею навчання, але не більше як до досягнення двадцяти трьох років.
Відомості про набрання цим рішенням суду законної сили відсутні, а тому воно (рішення суду) враховується судом виключно як обставина, яка свідчить про існування між стронами спору про стягнення аліментів на утримання повнолітньої ОСОБА_3 , яка продовжує навчання.
ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 14.04.2023, а.с. 129, свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 22.11.2023, а.с. 131, цифрове свідоцтво про народження НОМЕР_6 від 18.10.2025, а.с. 130, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України від 13.02.2024, а.с. 179).
ОСОБА_8 є студенткою Луцького національного технічного університету, навчається на першому курсі факультету архітектури, будівництва та дизайну денної форми навчання за державним замовленням (довідка №3731/2025 від 23.09.2025, а.с. 132).
Протягом 2025 року ОСОБА_2 добровільно сплачував аліменти на утримання своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також фінансово допомагав повнолітній дочці ОСОБА_8 (платіжні інструкції, а.с. 168-177, 180-211, 213-222).
V.Мотиви суду та застосоване законодавство
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково (див. постанову Верховного Суду від 29.04.2022 у справі №761/27222/10).
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
Аналіз норм ст. 185 СК України вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Визначення таких особливих обставин належить до компетенції суду. Вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку і підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Позивач ствердила, що понесла витрати на дитину в загальному розмірі 116 782,35 грн., які вона вважає додатковими в розумінні ст. 185 СК України, а саме:
1) витрати на послуги стоматолога в розмірі 23 600 грн.;
2) витрати на додаткове навчання і вивчення англійської мови в розмірі 14 817,50 грн.;
3) витрати на навчання у вищому навчальному закладі в розмірі 10 200 грн.;
4) витрати на портативну електроніку в розмірі 60 664,85 грн.;
5) витрати на оздоровлення в розмірі 7 500 грн.
Позивач заявила до стягнення 50 % цих витрат, а саме - 58 391,18 грн. (116 782,35 грн. х 50 %).
Відповідач заперечив позовні вимоги.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
У цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Реалізувавши стандарт більшої переконливості в оцінці обставин цієї справи, суд дійшов висновку, що всі означені позивачкою витрати є такими, що були фактично понесені нею. Однак, не всі вони, на переконання суду, є додатковими витратами в розумінні закону (ст. 185 СК України).
Суд погоджується лише з витратами на послуги стоматолога. Зі всіма іншими витратами суд не погоджується. При цьому суд висловлює такі міркування.
Витрати на стоматолога (1) є по суті витратами на лікування зубів, щелепи, м'яких тканин та інших органів ротової порожнини. У суду немає підстав вважати, що надання послуг стоматологом в даному випадку не було необхідним чи мало ознаки розкоші або невиправданих витрат (наприклад, дороговартісні естетичні процедури).
Витрати на додаткове навчання дочки і вивчення англійської мови (2) є по суті витратами на підготовку до зовнішнього незалежного оцінювання (п.п. 1.1, 1.2 договору про надання послуг №31-09-23 від 29.09/2023, а.с. 26).
В постанові від 29.04.2022 у справі №761/27222/20 Верховний Суд дійшов висновку про те, що підготовка до ЗНО, заняття з репетитором для підготовки до вступу до вищого навчального закладу, придбання посібників, не може вважатися розвитком особливих здібностей дитини та відповідно бути особливими обставинами в розумінні статті 185 СК України.
Щодо витрат на навчання у вищому навчальному закладі (3), то навчання у вищих навчальних закладах для здобуття професійної освіти не належить до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.
Такий же висновок викладений в постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №569/6838/15 та від 10.10.2019 у справі №638/13860/16.
Щодо витрат на портативну електроніку (4), то позивачка не довела, що такі були спрямовані на розвиток особливих здібностей дитини та відповідно бути особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України, а, наприклад, не були способом забезпечення дозвілля дитини.
Щодо витрат на оздоровлення дитини (5), то суд зауважує, що такі витрати можуть відноситися до додаткових витрат в розумінні ст.185 СК України. Однак, сторона позивача повинна довести, що дитина потребувала оздоровлення та/або відпочинку, надавши достатні докази на підтвердження цих обставин. Такими доказами можуть бути, наприклад, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність санаторно-курортного лікування тощо). В даному випадку позивачка зазначених обставин не довела. Саме лише посилання на те, що дитина все своє життя проводить у місті і їй необхідний заміський відпочинок, а також на те, що 14-річна дитина потребувала нових соціальних комунікацій для свого розвитку, на переконання суду, не є достатнім обгрунтуванням.
Суд також констатує, що понесення всіх заявлених до стягнення витрат є добровільним волевиявленням позивачки. Нею не доведено погодження з відповідачем необхідності понесення таких витрат, як і їх розміру (усні пояснення позивачки щодо ствердження цих обставин спростовуються усними поясненнями представника відповідача щодо їх заперечення). Тільки, якщо в контексті витрат на стоматолога факт неузгодження відповідних витрат з відповідачем не має вирішального значення (згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини), то в аспекті інших заявлених до стягнення витрат - цей факт має вагоме значення.
Судом враховано також як наявність між сторонами спору про утримання повнолітньої ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, що розглядається в рамках іншого судового процесу, так і наявність у відповідача нормативного обов'язку утримувати своїх двох інших неповнолітніх дітей.
Отже, позовні вимоги про стягнення додаткових витрат в розмірі 11 800 грн. (50 % витрат на стоматологав загальному розмірі 23 600 грн.) слід задовольнити. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
VI.Судові витрати
Щодо судового збору
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (20,21 %) в розмірі 244,78 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину в розмірі 11 800 грн. (одинадцять тисяч вісімсот гривень).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 244,78 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 .
Повне рішення суду складено - 01.12.2025.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін