Справа № 646/6126/25 Головуючий суддя І інстанції Чорна Б. М.
Провадження № 33/818/1861/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
08 грудня 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
захисника - Трубчанінова С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Трубчанінова С.О. на постанову судді Основ'янського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Постановою встановлено, що 16.06.2025 року о 04 год. 14 хв. в м.Харкові по вул. Круговій біля буд.25, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 7510 ARLM-0295, що підтверджується тестом №699 від 16.06.2025, результат огляду становить 1,44 % проміле.
Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а) Правил дорожнього руху за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисником Трубчаніновим С.О. було подано апеляційну скаргу.
Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтовував тим, що судом першої інстанції не з'ясовані усіх обставин, які підлягають з'ясуванню та не надана їм належна оцінка. Зокрема, апелянт посилається на те, що матеріали справи не містять відомостей щодо керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , а також порушення ним Правил дорожнього руху, які б надавали підстав працівникам поліції здійснювати зупинку транспортного засобу.
У зв'язку з чим, просив постанову суду першої інстанції скасувати та закрити адміністративне провадження про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні захисник підтримав подану апеляційну скаргу, посилаючись на аналогічні, зазначеним в апеляційній скарзі, доводи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника Трубчанінова С.О. не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.9 «а», а саме: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджуються наявними у справі відомостями, а саме: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №363118 від 16.06.2025 року, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 що 16.06.2025 року о 04 год. 14 хв. в м.Харкові по вул. Круговій біля буд.25, транспортним засобом «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 7510 ARLM-0295, що підтверджується тестом №699 від 16.06.2025, результат огляду становить 1,44 % проміле (а.с.1).
У графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення зазначено «не згоден»» (а.с.1), що свідчить про те, що водія було ознайомлено із змістом протоколу та надано можливість надати пояснення, яким водій скористався.
Відомостями довідки інспектора УПП в Харківській області Ю. Танцур встановлено, що ОСОБА_1 має посвідчення водія НОМЕР_2 , а тому не виконання водієм вимог Правил дорожнього руху в частині обов'язків водія, є свідомими діями ОСОБА_1 .
Відповідно до відомостей акту огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. З результатом проведеного огляду, який склав 1,44 проміле погодився про, що свідчить його підпис у відповідній графі акту, а також відомості роздруківки результатів проведеного огляду (а.с.4-5)
Відомостями направлення на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану сп'яніння встановлено, що медичний огляд ОСОБА_1 не проводився у зв'язку із його відмовою.
З відомостей рапорту поліцейського Д. Федотова вбачається, що 16.06.2025 за адресою: м. Харків, вул. Круглова 25 під час дії комендантської години було зупинено транспортний засіб «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Водій, у якого було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів. Результат огляд склав 1, 44 проміле, з яким ОСОБА_1 погодився.
Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколу встановлено, що працівники поліції тривалий час переслідують транспортний засіб білого кольору, який намагається зникнути з поля зору поліцейських. Однак, працівниками поліції вдається наздогнати транспортний засіб та блокувати його. Вбачається, що працівники поліції переслідують саме «Honda Accord», оскільки про це свідчить спілкування працівників поліції. Після, вчинення дій щодо блокування транспортного засобу, з водійської двері «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_1 вийшов ОСОБА_1 , особу, якого було встановлено на місці зупинки, який на питання щодо причин втечі зазначив: «я не тікав, я їхав через завод, хотів купити кока коли, адже хотів того дня випити. Побачив працівників поліції, думав розвернуся та поїду додому…» (файл export-cavlq 03 хв 35 с - 04 хв). Разом з тим працівники поліції зазначали, що подавали водію сигнал щодо зупинки, однак той не зупинявся. В подальшому, під час здійснення процесуальних дій у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. Водій виконав законну вимогу поліцейського та пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального засобу вимірювальної техніки. При цьому, водію було роз'яснено порядок використання газоаналізатору та здійснено контрольний забір повітря. Результат проведеного огляду склав 1,44 проміле з яким водій погодився, зазначивши, що «втратив друзів, заплатить штраф» (файл export-cavlq 18 хв 00 с - 24 хв). При цьому, водію було роз'яснено, що у разі незгоди з результатом огляду водій має право пройти медичний огляд в закладі охорони здоров'я.
Отже, суд враховує, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час складання ними матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять відповідних відомостей, що обумовлюють не винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів в цій частині.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи відомостей щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом суд зазначає наступне.
З відомостей відеозапису вбачається що працівники поліції тривалий час переслідують транспортний засіб білого кольору, який намагається зникнути з поля зору поліцейських. Однак, працівниками поліції вдається наздогнати транспортний засіб та блокувати його. З відеозапису вбачається, що працівники поліції переслідують саме «Honda Accord», оскільки про це свідчить спілкування працівників поліції між собою. Після, вчинення дій щодо блокування транспортного засобу, з водійської двері «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_1 вийшов ОСОБА_1 , особу, якого було встановлено на місці зупинки, який на питання щодо причин втечі зазначив: «я не тікав, я їхав через завод, хотів купити кока коли, адже хотів того дня випити. Побачив працівників поліції, думав розвернуся та поїду додому…» (файл export-cavlq 03 хв 35 с - 04 хв). Разом з тим працівники поліції зазначали, що подавали водію сигнал щодо зупинки, однак той не зупинявся. Ці відомості надають підстав сторонньому спостерігачу поза розумним сумнівом стверджувати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та шляхом втечі намагався уникнути негативних наслідків пов'язаних з обставинам, зазначених у протоколі.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати суб'єктивними та необгрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність зупинки транспортного засобу, оскільки ОСОБА_1 не порушував Правил дорожнього руху, апеляційний суд зазначає наступне.
Ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом.
Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст. 35 Закону «Про Національну поліцію».
Згідно до приписів ст. 31 Закону «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.
Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати прав або зобов'язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.
При цьому належить врахувати те, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2024 року в Україні введено режим «воєнний стан», який діяв і на час оспорюваної події.
З відомостей відеозапису та рапорту працівника поліції вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений за порушення комендантської години (час зупинки автомобілю 04 год 14 хв), що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Оцінюючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, що притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 2.9 «а» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
Пунктом 1. 9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Трубчанінова С.О. залишити без задоволення.
Постанову судді Основ'янського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков