Постанова
Іменем України
10 грудня 2025 року
м. Харків
Справа № 646/11802/24
Провадження № 22-ц/818/4414/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Маміної О.В., Мальованого Ю.М.
за участю секретаря - Львової С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в особі представника Мосійчук Альони Ігорівни та ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 на рішення Основ'янського районного суду м. Харкова від 23 червня 2025 року, постановлене суддею Демченко І.М.,
У жовтні 2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 101 000, 00 грн, посилаючись на те, що на офіційному веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (creditkasa.ua) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення.
21.02.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем за допомогою веб-сайту (creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1352-3990. На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор С0163 для підписання Кредитного договору № 1352-3990 від 21.02.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту -20 000,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 30 днів; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 2, 50 % в день.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Відповідач підтвердив виникнення зобов'язань відповідно до умов укладеного Кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов'язання Кредитодавця, а саме: отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
Станом на 08.08.2024 загальний розмір грошових вимог позивача до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору становить 101 00,00 грн., які складаються з простроченої заборгованості за кредитом - 20 000,00 гривень; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 81 000,00 гривень, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422, 40 грн.
Рішенням Основ'янського районного суду м. Харкова від 23 червня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місце знаходження за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, заборгованість за кредитним договором у розмірі 89 600, 00 грн (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот гривень 00 копійок), а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 148,98 грн (дві тисячі сто сорок вісім гривень 98 копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс», посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Зазначає, що базовий період - строк протягом якого боржник (позичальник) бажає сплачувати саме проценти за користування кредитом (в даному випадку - 30 днів), який він сам обирає при заповнення заявки на отримання грошових коштів. А строк кредитування - строк на який видаються грошові кошти, якими він може користуватися (в даному випадку - 300 днів до 16.12.2024 року). В свою чергу, згідно з наданим разом з позовною заявою розрахунком заборгованості за договором 1352-3990 від 21.02.2024 року, станом на 08.08.2024 року, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснювало нарахування лише по процентам за користування кредитом (згідно п. 4.10 та п.10.1 кредитного договору) в строк договору (згідно п. 4.12. Договору), що погоджений між сторонами. Вказує, що на дату укладення Кредитного договору № 1352-3990 від 21.02.2024 року - діяли законодавчі обмеження, згідно з якими максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,50%. Договір було укладено саме в цей перехідний період (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно), тому встановлена в договорі денна процентна ставка відповідала чинним вимогам законодавства та не перевищувала передбаченого граничного значення. Отже, оскільки Договір було укладено 21.02.2024 р., тобто у період (з 24.12.2023 по 22.04.2025 р.) коли денна процентна ставка не могла перевищувати 2,50%, та оскільки не вносились зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки, у Кредитному договорі № 1352-3990 від 21.02.2024 року Кредитодацем встановлено правильно денну проценту ставку згідно чинного законодавства у розмірі 2,00% та 2,50% процентів, що не перевищує законодавчих обмежень, згідно з якими максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,50% в період (з 24.12.2023 по 22.04.2024 року). Вважає, що суд першої інстанції помилково застосував до щоденно нарахованої заборгованості денну процентну ставку у розмірі 1,5% за період з 21.02.2024 по 06.08.2024 р., та як наслідок позбавив Позивача законного права на отримання процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов укладеного Договору.
Також з апеляційною скаргою звернувся представник ОСОБА_1 , в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким стягнути з відповідача 53600 грн. та судовий збір у розмірі 1285,56 грн.
Зазначає, що з наданого Позивачем розрахунку вбачається, що Позивач нараховував відсотки за денною процентною ставкою 2.0% починаючи з 21.02.2024 року по 21.03.2024 року, а починаючи з 22.03.2024 року по 06.08.2024 року позивачем для обрахування відсотків застосовувалася денна процентна ставка - 2.5%. Вважає, що умови Договору №1352-3990 від 21.02.2024 року щодо застосування денної процентної ставки більше 1% після набрання чинності 23.12.2023 року Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є нікчемними, а отже застосування Позивачем денної процентної ставки 2.0% та 2.5% відповідно є неправомірним. Відповідно до вищезгаданих положень законодавства ця ставка мала становити не більше 1%. Отже, заборгованість за процентами за користування кредитом має становити 33 600,00 (тридцять три тисячі шістсот) гривень (20 000,00 - тіло кредиту х 1% - максимальна процентна ставка х 168 - кількість днів прострочення). Всього до стягнення підлягає заборгованість в сумі 53 600,00 грн, що складається з 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень - тіло кредиту, 33 600,00 (тридцять три тисячі шістсот) гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Представником ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що Позивач законно нарахував проценти за користування кредитом (згідно п. 4.10 та п.10.1 кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.12. кредитного договору. Вказує, що на дату укладення Кредитного договору № 1352-3990 від 21.02.2024 року - діяли законодавчі обмеження, згідно з якими максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,50%. Договір було укладено саме в цей перехідний період (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно), тому встановлена в договорі денна процентна ставка відповідала чинним вимогам законодавства та не перевищувала передбаченого граничного значення.
Представником ОСОБА_1 надано додаткові пояснення, в яких зазначено, що кредитний договір було укладено 21 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», то до договору вже повинні застосовуватися саме імперативні положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимально можливої денної процентної ставки - 1%.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги, з урахуванням норм Закону України «Про споживче кредитування» є частково обгрнутованими.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що на офіційному веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (creditkasa.ua) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність.
Крім того на веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг. Клієнт створює заявку на отримання кредиту; отримує дзвінок від співробітника ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», проходить перевірку та надає сканкопії документів (паспорту та ідентифікаційного коду) або верифікується за допомогою технології BankID; (BankID - спосіб електронної автентифікації громадян за допомогою їхніх даних в банку, де вони обслуговуються); отримує рішення Кредитора щодо можливості надання кредиту; при позитивному рішенні щодо надання кредиту, Клієнт отримує доступ до «особистого кабінету» в «особистому кабінеті» Клієнт отримує гіперпосилання для ознайомлення з Офертою щодо укладення договору. Оферта, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів, що є невід'ємною частиною договору, що пропонується до укладення клієнту; Клієнт самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит; (відповідно до Правил надання споживчих кредитів Клієнт повинен володіти відкритим на власне ім'я банківським рахунком в українському банку, грошовими коштами на якому має змогу розпоряджатися; - діяти від власного імені, за власним інтересом, не отримувати Кредит в якості представника, агента третьої особи і не діяти на користь третьої особи (вигодонабувача або бенефіціара)). Після прийняття Клієнтом оферти, йому на телефонний номер (зазначений Клієнтом при реєстрації) надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання Кредитного договору Клієнт в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитора, підписує Кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора; після підписання Кредитного договору інформаційно-телекомунікаційна система Кредитора, в автоматичному режимі направляє екземпляр Кредитного договору, Правила та інші супутні документи на e-mail вказаний Клієнтом (також вони доступні 24/7 в особистому кабінеті Клієнта); Інформаційно-телекомунікаційна система Кредитора, в автоматичному режимі перераховує кредитні кошти за реквізитами вказаними Клієнтом.
21.02.2024 о 08 год 35 хв між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1352-3990.
Відповідачеві було надано одноразовий ідентифікатор С0163 для підписання Кредитного договору № 1352-3990 від 21.02.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 20 000,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; дата повернення кредиту 16.12.2024; знижена % ставка - 2,00 % в день; стандартна % ставка - 2,50 % в день.
Відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений із вказаними документами та зобов'язується виконувати їх умови. Усі зазначені документи підписані відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису. На виконання умов договору відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 20 000,00 грн. шляхом перерахунку на його банківський рахунок за допомогою системи LIQPAY на підставі договору № 4010 від 02.12.2019, укладеним між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та АТ КБ «ПРИВАТБАНК», про надання послуг в системі LIQPAY.
Довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 25.04.2025 підтверджено, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 та випискою по цьому рахунку підтверджено зарахування на суму 20 000, 00 грн. «переказ коштів, Viplata zaima Creditkasa».
Обставини та факт укладення кредитного договору, а також факти отримання коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відповідачем не оспорюється.
Частиною першою статті 205 ЦК Українивстановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Зі змісту кредитного договору (п.11.1) вбачається, що цей Договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
На виконання зазначених вимог відповідачу було надано наступний одноразовий ідентифікатор «С0163» для підписання Кредитного договору №1352-3990 від 21.02.2024 та підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «С0163», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази про укладеність між відповідачем та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вищевказаного договору про відкриття кредитної лінії №1352-3990 від 21.02.2024 та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 20 000,00 грн.
Отримання кредитних коштів також підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 25.04.2025 підтверджено, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 та випискою по цьому рахунку підтверджено зарахування на суму 20 000, 00 грн. «переказ коштів, Viplata zaima Creditkasa».
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання по договору не виконує належним чином, чим порушує умови договору та норми цивільного законодавства, зокрема, ст.ст.525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України.
Відповідно до п. 1 ст.1049ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст.611ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За ст.610ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.629ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.
За ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 статті 1054ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч. 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ч. 2 ст.1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує на те, що ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1% була доповнена ч. 5 згідно із Законом №3498-ІХ від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023. Оскільки кредитний договір укладений 13.01.2024 після внесення змін до ЗУ «Про споживче кредитування», відповідно денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1%. Позивач здійснював нарахування відсотків за ставкою 2,5 % в день, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Так, 22.11.2023 прийнято Закон України«Про внесеннязмін додеяких законівУкраїни щодоудосконалення державногорегулювання ринківфінансових послуг»№ 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч. 5 ст.8Закону України«Про споживчекредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві таперехідні положенняЗакону України«Про споживчекредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України«Про внесеннязмін додеяких законівУкраїни щодоудосконалення державногорегулювання ринківфінансових послуг» установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, - з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Як встановлено судом з тексту кредитного договору, він укладений 21.02.2024 зі строком дії 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Строк дії Договору є рівним строку кредитуванню. У будь-якому випадку Договір діє до 24 години (включно) доби, наступної після дати повного та належного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Судом першої інстанції здійснено розрахунок заборгованості з урахуванням ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Так, за період з 21.02.2024 (день укладення договору) по 21.03.2024 (кінець базового періоду) проценти за користування кредитними коштами повинні були нараховуватись з розрахунку обумовленої сторонами денної відсоткової базової ставки розміром 2 %, що становить 12 000, 00 грн.
За період з 22.03.2024 по 21 квітня 2024 року (день закінчення встановлених законодавством перших 120 днів) проценти за користування кредитними коштами повинні були нараховуватись з розрахунку обумовленої сторонами денної відсоткової ставки розміром 2,5%, що становить 15 500, 00 грн.
За період з 22 квітня 2024 року по 06 серпня 2024 року (період встановлених законодавством наступних 120 днів, при цьому 06.08.2024 - строк в межах заявлених позовних вимог) проценти повинні були нараховуватись із застосуванням максимальної розміру денної процентної ставки в розмірі 1,5%, що становить 32 100,00 грн.
Колегія суддів вважає, що розрахунок заборгованості по відсотках, здійснений судом першої інстанції із застосуванням вказаних обмежень, відповідає вимогам закону та умовам договору, а підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині немає.
З цих підстав апеляційний суд відхиляє доводи позивача, за якими нарахування процентів за кредитним договором № 1352-3990 від 21 лютого 2024 року за процентною ставкою у розмірі 2,50% відповідало вимогам чинного законодавства на момент укладення договору та не суперечило положенням Закону України «Про споживче кредитування», оскільки обмеження максимальної денної процентної ставки мають імперативний характер і поширюються як на нові, так і на діючі кредитні договори. Отже, суд першої інстанції правомірно здійснив перерахунок заборгованості за відсотками з урахуванням зазначених обмежень, а доводи апеляційної скарги спрямовані на ігнорування чинних вимог закону та не ґрунтуються на його положеннях.
Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційні скарги задоволенню не підлягають, підстав для перерозподілу судових витрат не вбачається.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в особі представника Мосійчук Альони Ігорівни та ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Основ'янського районного суду м. Харкова від 23 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
Ю.М. Мальований