10 грудня 2025 року
м. Харків
справа № 635/6334/25
провадження № 22-ц/818/4891/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Харківського районного суду Харківської області від 14 серпня 2025 року в складі судді Омельник М.М.
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просила визнати протиправними дії Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Міністерства юстиції України щодо відмови ОСОБА_1 у внесенні змін в актовий запис № 02 від 06.03.1966 року, складеного Одринківською сільською радою Нововодолазького району Харківської області, відносно дати народження з ІНФОРМАЦІЯ_1 на 29 січня 1966 року; зобов'язати Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Міністерства юстиції України внести зміни в актовий запис № 02 від 06.03.1966 року, складеного Одринківською сільською радою Нововодолазького району Харківської області, відносно дати народження ОСОБА_2 з 29 лютого 1966 року на 29 січня 1966 року (дата 29 лютого 1966 року не відповідає календарю за 1966 рік).
Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 14 серпня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі, роз'яснено, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
На вказану ухвалу судді Волох О.М. подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати, ухвалити нову, якою відкрити провадження у справі та розглянути справу по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі № 520/15908/25 їй відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки спір не має ознак публічно-правового, не належить до юрисдикції адміністративних судів та має розглядатися за правилами цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, ухвалу судді - скасувати.
Ухвала судді суду першої інстанції мотивована тим, що з огляду на предмет, характер спору та фактичний суб'єктний склад сторін, спір у цій справі є адміністративним, у зв'язку із чим справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просила визнання протиправними дій Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Міністерства юстиції України щодо відмови ОСОБА_1 у внесенні змін в актовий запис № 02 від 06.03.1966 року, складеного Одринківською сільською радою Нововодолазького району Харківської області, відносно дати народження з ІНФОРМАЦІЯ_1 на 29 січня 1966 року; зобов'язання Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Міністерства юстиції України внести зміни в актовий запис № 02 від 06.03.1966 року, складеного Одринківською сільською радою Нововодолазького району Харківської області, відносно дати народження ОСОБА_2 з 29 лютого 1966 року на 29 січня 1966 року (дата 29 лютого 1966 року не відповідає календарю за 1966 рік).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що у свідоцтві про її народження вказана дата її народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає календарю за 1966 рік. У зв'язку з чим вона звернулася до відповідача з заявою про внесення змін в актовий запис, однак отримала відмову, яку вважає неправомірною.
Зазначила, що вона не має можливості підтвердити офіційну дату її народження, однак її мати пам'ятає цей день та склала відповідну заяву щодо цього.
Посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 їй виповнюється 60 років і вона буде мати право на отримання пенсії, однак враховуючи помилку у даті її народженні Пенсійний фон України немає технічної можливості прописати цю дату в її обліковій картці.
Відповідно до висновку Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Відмовлено ОСОБА_1 у внесені змін до актового запису про народження № 02 від 04.03.1966, складеного виконавчим комітетом Одринської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, а саме виправити дату народження дитини з 29 лютого 1966 року на ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.30-31).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі № 520/15908/25 їй відмовлено у відкритті провадження у справі за її адміністративним позовом до Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та роз'яснено, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства (а.с.12-15).
Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Статтею 19 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має також особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Таким чином, вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі залежить від характеру спірних правовідносин.
У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (стаття 19 ЦПК України).
У цій справі спірні правовідносини пов'язані з відмовою відповідача внести зміни до актового запису про народження позивача через відсутність відповідних первинних документів, визнанням позивачем такої відсутності та бажанням встановити факт її народження у дату, відмінну від тієї, що вказана в актовому записі.
Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 49 ЦК України). Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи (частина друга статті 49 ЦК України).
Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон).
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина перша статті 9 Закону).
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 Закону).
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у частині другій статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2.13 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.
У позовній заяві позивач просила визнати протиправними дії відділу державної реєстрації актів цивільного стану щодо відмови у внесенні змін в актовий запис та зобов'язати відповідача внести зміни в актовий запис відносно дати народження.
Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, колегія суддів бере до уваги те, що позивачка погодилася з рішенням відповідача про відмову внести зміни до відповідного актового запису, вимог щодо скасування відмови не заявляє та визнає, що не має первинних документів, які би свідчили про те, що запис про її народження в акті цивільного стану № 02 від 04 березня 1966 року є неправильним, а правильною датою народження є « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану, зокрема і факт реальної дати народження особи.
Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, ЦК України та іншим законом, не є вичерпним (частина третя статті 270 ЦК України). Позивачка звернулася до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (частина перша статті 273 ЦК України) на відображення достовірної інформації про дату народження в актовому записі, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану. У позовній заяві відсутні доводи за частиною третьою статті 2 КАС України у редакції, чинній на час звернення, щодо неправомірності вказаної відмови відповідача.
Тому об'єктом перевірки національними судами у цій справі є не дотримання відповідачем процедури розгляду звернення позивача про внесення змін до актового запису про народження № 02 від 04 березня 1966 року й оцінка правомірності дій з відмови у задоволенні цього звернення, а встановлення обставин, що підтверджують або спростовують факт народження позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 , і залежно від встановлених обставин вирішення питання про зобов'язання відповідача внести зміни до цього запису, вказавши такою датою «29 січня 1966 року» замість «29 лютого 1966 року». Крім того, для встановлення вірної дати народження позивачка надає заяву своєї матері ОСОБА_3 , яка підтверджує факт її народження саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З огляду на викладене колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у сторін виник публічно-правовий спір стосовно оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження особи, та вважає, що позов має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2727/17 (провадження № 14-408цс18).
Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, тому цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Крім того, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі № 520/15908/25 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Таким чином суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що справа, яка переглядається, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що не відповідає правилам про підвідомчість спорів судам.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у відкриття провадження у справі з підстав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України.
Виходячи з того, що ухвалу суду постановлено з порушенням норм процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, судова колегія вважає за необхідне відповідно до статті 379 ЦПК України апеляційну скаргу - задовольнити частково, ухвалу судді - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Оскільки наразі вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, тому підстав для розподілу судового збору за розгляд справи апеляційним судом не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу судді Харківського районного суду Харківської області від 14 серпня 2025 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді Ю.М. Мальований
О.В. Маміна