10 грудня 2025 року
м. Харків
справа № 612/644/25
провадження № 22-ц/818/5042/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивач - Лозівська окружна прокуратура в інтересах держави,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
треті особи - Приватний нотаріус Лозівського районного округу Харківської області Яременко Г.В., Рибалка В.Я.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника Петракова Володимира Анатолійовича, на ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 25 серпня 2025 року в складі судді Масло С.П. в с т а н о в и в:
У серпні 2025 року Лозівська окружна прокуратура в інтересах держави звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Лозівського районного округу Харківської області Яременко Галина Вікторівна, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Разом з позовною заявою Лозівська окружна прокуратура в інтересах держави подала до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, яка мотивована тим, що предметом даного позову є відновлення становища, яке існувало до порушення прав кредитора-держави, шляхом повернення у власність ОСОБА_1 житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, загальна площа (кв.м): 112.9, житлова площа (кв.м): 45.6, Опис: Житловий будинок з мансардою літ. «А-1», ганок літ. «а1», навіс літ. «М» з господарськими будівлями та спорудами: колодязь літ «І», вигрібна яма літ. «ІІ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 6320655101:02:000:0019 площею 0,2438 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнання недійсним договору, на підставі якого було відчужено даний об?єкт нерухомого майна, оскільки ОСОБА_1 09.04.2022 було повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 111 КК України.
Отже в силу об'єктивних обставин існує ймовірність повторного відчуження майна вже ОСОБА_2 , що призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв'язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншим позовом для захисту його порушених прав.
Будь-яка із перелічених подій зробить неможливим виконання рішення суду у цій справі та усунення наслідків порушення прав позивача.
Вважала, що є достатні підстави для вжиття зазначених заходів забезпечення позову, оскільки викладені вище обставини щодо забезпечення позову та невжиття заходів щодо арешту нерухомого майна та заборони його відчуження, можуть порушити та обмежити законні права Позивача.
Просила накласти арешт на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 25883163206, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 6320655101:02:000:0019 площею 0,2438 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном; накласти арешт на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2572135963100, а саме: житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею (кв.м): 112.9, житлова площа (кв.м): 45.6, опис: Житловий будинок з мансардою літ. «А-1», ганок літ. «а1», навіс літ. «М» з господарськими будівлями та спорудами: колодязь літ «І», вигрібна яма літ. «ІІ», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном.
Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 25 серпня 2025 року заяву першого заступника керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області Соколова О.Д. про забезпечення позову - задоволено, накладено арешт на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 25883163206, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 6320655101:02:000:0019 площею 0,2438 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном; накладено арешт на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2572135963100, а саме: житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею (кв.м): 112.9, житлова площа (кв.м): 45.6, опис: Житловий будинок з мансардою літ. «А-1», ганок літ. «а1», навіс літ. «М» з господарськими будівлями та спорудами: колодязь літ «І», вигрібна яма літ. «ІІ», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном.
Не погоджуючись з ухвалою ОСОБА_2 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що обставини того, що існує ймовірність повторного відчуження майна ОСОБА_2 , не знаходить свого підтвердження, оскільки остання проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своїм сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та нещодавно (14.05.2025) у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, що набуто у шлюбі, викупила у свого колишнього чоловіка ОСОБА_5 частку спільного майна подружжя від будинку та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Іншого житла ОСОБА_2 де можна було б їй мешкати разом із своїм малолітнім сином немає. Позивач не надав жодного доказу, який би свідчив про наявність ризиків, що могли б призвести до невиконання, або утруднення виконання судового рішення, у разі задоволення його позову. Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову. У позивача абсолютно відсутні докази того, що вона збирається, та/або збиралась відчужувати майно будинок та земельну ділянку на якій розташований будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
27 жовтня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» Лозівська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала ухвалу суду законною, а апеляційну скаргу необґрунтованою.
03 листопада 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_2 через свого представника подала заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що позивачем подано відзив із пропуском встановлено строку на його подання та виклала доводи апеляційної скарги.
Матеріли справи свідчать про те, що ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу в продовж 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження. Відповідно до довідки про доставку електронного документа, 15 жовтня 2025 року ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 14 жовтня 2025 року доставлено до електронного кабінету Лозівської окружної прокуратури. Останній день для подачі відзиву є 27 жовтня 2025 року (перший робочий день після вихідних днів). Таким чином, Лозівська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу у строк встановлений судом.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали оскарження ухвали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Матеріали оскарження ухвали свідчать про те, що в провадженні суду першої інстанції перебуває цивільна справа за позовом Лозівської окружної прокуратури в інтересах держави звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Лозівського районного округу Харківської області Яременко Галина Вікторівна, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, в якому просила
визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26.05.2023, укладений між ОСОБА_3 , яка діяла від імені ОСОБА_1 за довіреністю, яка посвідчена 15.05.2023 нотаріусом Бєлгородського нотаріального округу Бєлгородської області Захаровою Є.О., за реєстровим №31/94-н/31-2023-6-724, та ОСОБА_2 щодо житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2572135963100) та земельної ділянки площею 0,2438 га, кадастровий номер 6320655101:02:000:0019 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 25883163206);
скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, загальна площа (кв.м): 112.9, житлова площа (кв.м): 45.6, Опис: Житловий будинок з мансардою літ. «А-1», ганок літ. «а1», навіс літ. «М» з господарськими будівлями та спорудами: колодязь літ «І», вигрібна яма літ. «ІІ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2572135963100, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 67763603 від 26.05.2023; номер відомостей про речове право: 50409184), з одночасним припиненням права власності;
зобов'язати ОСОБА_2 повернути, а ОСОБА_1 прийняти житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею (кв.м): 112.9, житлова площа (кв.м): 45.6, Опис: Житловий будинок з мансардою літ. «А-1», ганок літ. «а1», навіс літ. «М» з господарськими будівлями та спорудами: колодязь літ «І», вигрібна яма літ. «ІІ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2572135963100);
скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 6320655101:02:000:0019 площею 0,2438 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 25883163206, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 67763603 від 26.05.2023; номер відомостей про речове право: 50409469), з одночасним припиненням права власності;
зобов'язати ОСОБА_2 повернути, а ОСОБА_1 прийняти земельну ділянку кадастровий номер 6320655101:02:000:0019 площею 0,2438 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 25883163206).
Звертаючись до суду з позовом Лозівська окружна прокуратура посилалася на те, що у провадженні СВ слідчого СВ УСБУ в Харківській області перебуває кримінальне провадження №22022220000000438 від 01.04.2022.
В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження ОСОБА_1 , 09.04.2022 повідомлено про підозру ч.2 ст.111 КК України, а саме вчинення у період до 30 березня 2022 року в умовах воєнного стану умисних діянь на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, у формі надання іноземній державі допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, а саме збору та передачі відомостей про розташування на території Лозівського району Харківської області військової техніки, особового складу ЗС України та іншим військових формувань, залучених до надання відсічі збройній агресії РФ. Письмова повідомлення про підозру вручене 09.04.2022 матері ОСОБА_3 .
Інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого санкцією вказаної статті передбачено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Зазначила, що 26.05.2023 між ОСОБА_3 , яка діяла від імені ОСОБА_1 за довіреністю, яка посвідчена 15.05.2023 нотаріусом Бєлгородського нотаріального округу Бєлгородської області Захаровою Є.О., за реєстровим N?31/94-н/31-2023-6-724, та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 . Предметом вказаного договору став житловий будинок, що находиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2572135963100 та земельна ділянка площею 0,2438 га, кадастровий номер 6320655101:02:000:0019, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 25883163206.
Вважала, що укладення відповідачами спірного цивільно-правового договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна вчинені з метою приховання цього майна від наступної конфіскації.
Отже, в силу об'єктивних обставин існує ймовірність повторного відчуження майна вже ОСОБА_2 , що призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв'язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншим позовом для захисту його порушених прав.
Ухвалою судді Близнюківського районного суду Харківської області від 01 вересня 2025 року відкрито провадження у справі.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, та забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.
Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.
Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв'язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».
Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22, від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18 (провадження № 61-15167св21).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
У постанові від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред'явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.
Тому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Матеріали оскарження ухвали свідчать про те, що у провадженні СВ слідчого СВ УСБУ в Харківській області перебуває кримінальне провадження №22022220000000438 від 01.04.2022.
В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження ОСОБА_1 , 09.04.2022 повідомлено про підозру ч.2 ст.111 КК України, а саме вчинення у період до 30 березня 2022 року в умовах воєнного стану умисних діянь на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, у формі надання іноземній державі допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, а саме збору та передачі відомостей про розташування на території Лозівського району Харківської області військової техніки, особового складу ЗС України та іншим військових формувань, залучених до надання відсічі збройній агресії РФ. Письмова повідомлення про підозру вручене 09.04.2022 матері ОСОБА_3 .
26.05.2023 між ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_3 на підставі довіреності, яка посвідчена 15.05.2023 нотаріусом Бєлгородського нотаріального округу Бєлгородської області Захаровою Є.О., за реєстровим N?31/94-н/31-2023-6-724, та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Яременко Г.В. Предметом вказаного договору став житловий будинок, що находиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2572135963100 та земельна ділянка площею 0,2438 га, кадастровий номер 6320655101:02:000:0019, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 25883163206.
Матеріали оскарження ухвали свідчать про те, що предметом спору у справі, що розглядається, є визнання договорів недійсними, скасування державної реєстрації та зобов'язання повернути та прийняти нерухоме майно, тобто у даній справі вимога майнового характеру.
Таким чином, наявний ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі, а також обґрунтоване припущення щодо можливості відчуження майна на користь третіх осіб.
Враховуючи зміст позовних вимог, предмет спору, колегія суддів приходить до висновку, що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 є співмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає вимогам ст. 150 ЦПК України.
В постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 (провадження № 61-21685св19) викладено наступний висновок: арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Також, Верховний Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Верховний Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у cправі № 908/2382/21, Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22 (провадження № 61-18041св23)).
Арешт віднесений до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Отже, арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним.
За таких обставин, враховуючи предмет спору у цій справі, не є необхідним і співмірним додатково забороняти вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном.
Суд першої інстанції задовольнив заяву позивача в цій частині, проте не врахував, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування та доцільності вжиття кожного з таких заходів.
Схожий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23).
Враховуючи зазначене, з огляду на наявність у нового власника майна ОСОБА_2 реальної можливості до ухвалення рішення у справі розпорядитися спірним майном на власний розсуд, колегія суддів вважає доведеною доцільність застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав заявника (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.
Доводи апелянта на правильність висновків суду не впливають, оскільки метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, тому, врахувавши, що зазначений спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Також колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Аналізуючи наведені норми права та обставини справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив і не надав належної оцінки поданим позивачем доказам, тому дійшов помилкового висновку щодо додаткової заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії із спірним майном.
За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в частині заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії з нерухомим майном, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.
Керуючись ст. ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника Петракова Володимира Анатолійовича, - задовольнити частково.
Ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 25 серпня 2025 року в частині заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії з майном - скасувати та у задоволенні заяви в цій частині відмовити.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина