Справа №629/6735/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/1483/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
09 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
-захисника ОСОБА_6 ,
-підозрюваного ОСОБА_7 ,
-прокурора ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові, в режимі відеоконференції, матеріали за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 листопада 2025 року, -
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , 1989 року народження, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18 січня 2026 року включно, та визначено розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою - домашній арешт.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник посилається на те, що прокурором у клопотанні не обґрунтовано доказами наявності чи відсутності передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, ризиків, а слідчий суддя не міг приймати вказане рішення бездоказово, без наявності доказів та підстав для його прийняття.
Зокрема, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду відсутній, оскільки прокурором не надано доказів, що ОСОБА_7 переховувався від органів досудового слідства, хоч і мав за період досудового слідства достатньо часу та можливостей для переховування та втечі. Натомість, він приймав участь у слідчих діях та не чинив спроб переховування від органів досудового слідства та суду.
Зазначає, що ОСОБА_7 з 18.11.2025 року зарахований до ВЧ №3017, що підтверджується довідкою №3876 від 19.11.2025 року.
Наголошує що слідчим суддею не були враховані дані про особу підозрюваного: не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, характеризується позитивно, одружений, має двох малолітніх дітей, має постійне місце реєстрації, де проживає разом з родиною.
Вказує, що між ФОП ОСОБА_7 та ФГ «Калерія» був укладений договір про надання послуг з видалення самозасіяної порослі дерев, а отже підозрюваний діяв виключно в межах своєї господарської діяльності.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою його фактичного місця мешкання: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник посилається на те, що слідчим суддею не в повному обсязі досліджено підставу для застосування запобіжного заходу.
Наголошує, що прокурором у клопотанні не доведено наявності передбачених ч.1 ст. 177 КПК України ризиків, не обґрунтовано, що перебуваючи на волі, підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зазначає, що прокурором не доведено неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання ризикам. Вважає, що вірогідність ухилення підозрюваного від виконання процесуальних обов'язків не є надто високою, у зв'язку з чим до нього може бути застосовано інший, більш м'який запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт з покладенням ряду обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Наголошує, що слідчим суддею не були враховані дані про особу підозрюваного, а саме: наявність сталих соціальних зв'язків - підозрюваний проживає за одною адресою з дружиною, малолітніми дітьми, матір'ю, офіційно працює, до кримінальної відповідальності не притягався, є військовослужбовцем.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та підозрюваний підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Захисник ОСОБА_9 , належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засіданняне з'явився, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не надав.
Тому апеляційний розгляд проведено за його відсутності.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_6 , підозрюваного, прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.246 КК України, за який може бути призначено покарання до 7 років позбавлення волі, на що обґрунтовано послався слідчий суддя у своєму рішенні.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, відповідно до пред'явленої підозри, ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину у сфері кримінальних правопорушень проти довкілля, а саме у незаконній порубці дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що спричинило тяжкі наслідки, на думку колегії суддів у цьому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування та судового розгляду, а також неналежне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
За таких обставин, посилання сторони захисту на недоведеності існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків, в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду, об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.
Додатково ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду підтверджують ті обставини, що ОСОБА_7 не з'являвся на неодноразові виклики слідчого, переховувався від органу досудового розслідування та був оголошений у державний розшук.
Крім того, слідчим суддею обґрунтовано встановлено наявність ризику впливу на свідків, який полягає у можливості застосування незаконного впливу на них з боку підозрюваного, оскільки цей ризик існує до моменту безпосереднього отримання та дослідження судом показань.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів, не зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків досудового розслідування.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про те, що існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційних скарг захисників щодо неврахування слідчим суддею даних, що характеризують особу підозрюваного, а саме, що останній раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, має міцні соціальні зв'язки, працевлаштований, має постійне місце реєстрації, позитивно характеризується, є військовослужбовцем, в даному випадку не можуть бути визнані такими, що істотно знижують ризики встановлені слідчим суддею та слугувати підставою для застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та відсутності підстав для скасування судового рішення за доводами апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: