Іменем України
07 жовтня 2025 року м. Кропивницький
справа № 383/1251/24
провадження № 22-ц/4809/1039/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Дуковського О.Л.
суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.
з участю секретаря: Демешко Л.В.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Коханій О.В.;
відповідач - Державне підприємство «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, інтереси якого представляє адвокат Замша Д.Д.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Коханій Олексій Володимирович на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2025 року, у складі головуючого судді Адаменко І.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідного господарства «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України про стягнення коштів, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державного підприємства «Дослідного господарства «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (далі ДП ДГ «Червоний землероб» КДСГДС НААН України) про стягнення коштів.
В обґрунтування позову позивачка вказувала, що наказом Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України №15-к від 09.03.2016 її було призначено виконуючою обов'язків директора ДП ДГ «Червоний землероб» КДСГДС НААН України, а 17.01.2017 наказом № 3-к виконання обов'язків директора покладено на ОСОБА_2 та в подальшому 04.07.2017 наказом №71-к її було звільнено з посади за згодою сторін.
Вказувала, що у період коли вона виконувала обов'язки керівника ДП «ДГ «Червоний землероб» КДСГДС НААН, підприємство перебувало у тяжкому фінансовому становищі.
На рахунках підприємства були відсутні кошти для здійснення господарської діяльності, а тому вона прийняла рішення за рахунок власних коштів кредитувати ДП ДГ «Червоний землероб» КДСГДС НААН України.
Зазначала, що саме за її кошти було придбано товарно-матеріальні цінності, які відповідачем використовувалися у своїй господарській діяльності, а понесені нею витрати, були обліковані за субрахунком 372, який є активно-пасивним рахунком де кредитове сальдо відображає заборгованість підприємства перед підзвітною особою.
На підтвердження позивачка надала довідку №88 від 11.09.2017 видану ДП ДГ «Червоний землероб» КДСГДС ННАН України , з якої вбачається, що станом на 01.01.2017 заборгованість перед ОСОБА_1 по рахунку НОМЕР_1 обліковується в розмірі 419916,17 грн .
Вважала, що відповідач безпідставно набув кошти, а тому вона 17.07.2024 направила на адресу відповідача претензію про їх повернення.
Відповіді на зазначену претензію позивачка не отримала та кошти відповідач їй у добровільному порядку не повернув.
Вважала, що до даних правовідносин слід застосувати ч. ч.1, 2 ст. 1212 ЦК України, оскільки особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Просила стягнути з відповідача на її користь кошти в сумі 419916,17 грн ,та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції просив застосувати строки позовної давності.
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено, за його необґрунтованості.
ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Коханій О.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В апеляційній скарзі зазначала, що вона за рахунок власних коштів здійснила витрати на придбання товарно - матеріальних цінностей для ДП ДГ «Червоний землероб» КДСГДС НААН, які відповідач використовував у своїй господарській діяльності і, які обліковувалися за рахунком № НОМЕР_1 .
Вказує, що кошти в сумі 419916,17 грн набуті відповідачем безпідставно, а тому вони підлягають поверненню із застосуванням ст. 1212 ЦК України.
Позивачка вважає, що належним та допустимим доказом у цій справі є довідка № 88 від 11.09.2017, видана ДП ДГ «Червоний землероб» КДСГДС НААН, з якої і вбачається, що заборгованість перед нею станом на 01.01.2017 обліковується у розмірі 419916,17 грн за рахунком №372.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Посилається на те, що позовні вимоги не доведені належними та допустимими доказами.
Погоджується із висновком суду першої інстанції, що довідку № 88 від 11.09.2017, видана ДП ДГ «Червоний землероб» КДСГДС НААН, на яку посилається позивачка не можна вважати належним доказом, оскільки ця довідка не є первинним документом, а також не підтверджує виникнення прав та обов?язків та не створює правових наслідків для сторін.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам з таких підстав.
Звернувшись із цим позовом до суду позивачка посилалася на те, що нею за рахунок власних коштів були здійсненні витрати на придбання товарно-матеріальний цінностей для відповідача в період виконання нею обов?язків директора підприємства .
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надала довідку №88 від 11.09.2017, яка видана ДП ДГ «Червоний землероб» КДСГДС НААН, з якої вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 по 372 рахунку на 01.01.2017 рік обліковується в розмірі 419916,17 грн (а.с.96).
Позивачка вважала зазначену довідку належним та допустимим доказом, оскільки підписана головним бухгалтером та директором та скріплена печаткою підприємства.
Суд першої інстанції послався на те, що сама по собі наявність довідки №88 від 11.09.2017 та наявність кредитового сальдо станом на 01.01.2017 за обліком субрахунку 372 відповідача без підтвердження реальності господарської операції та без підтвердження первинними документами кредиторської заборгованості на суму 419916,17 грн не створює правових наслідків.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції та вважає, що наявність належно оформлених первинних документів є обов'язковою ознакою господарської операції, що узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №520/11437/18.
Крім того, позивачкою не доведено належними доказами, коли саме (дата), та на яких умовах нею було здійснено оплату для придбання в інтересах відповідача товарно-матеріальних цінностей.
Матеріали справи не містять доказів які саме цінності було придбано та за яку вартість.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
Колегія суддів, дослідивши обставини справи не встановила існування зобов'язальних правовідносин між сторонами, а висновок суду не може грунтуватися на припущеннях та поясненнях позивачка.
Тому, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачка грошові кошти.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що визначені законом підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні, подану у даній справі апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Коханій Олексій Володимирович - залишити без задоволення.
Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Л.Дуковський
Судді: Л.М.Дьомич
О.А. Письменний