Єдиний унікальний номер 719/1103/25
Номер провадження 2-о/719/35/25
11 грудня 2025 року м. Новодністровськ
Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:
головуючої судді: Луців О.В.,
за участю секретаря: Марчук А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новодністровськ, Чернівецької області, в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Сокирянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення, -
10 грудня 2025 року засобами електронного зв'язку (система «Електронний суд») в суд надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, яка сформована в системі «Електронний суд» 09 грудня 2025 року.
В обґрунтування заяви вказує, що з 23 вересня 1989 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . 6 вересня 2025 року її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - с. Ломачинці, Чернівецька область, помер у с. Оленівка, Бердянського району, Запорізької області внаслідок нещасного випадку. Оскільки державні органи України не здійснюють свої повноваження на тимчасово окупованих територіях, отримати медичне свідоцтво про смерть та зареєструвати смерть у звичайному порядку неможливо. Документи, видані так званими «органами влади» окупаційної адміністрації, не мають юридичної сили, що унеможливлює отримання державного свідоцтва про смерть без встановлення даного факту судом. Встановлення факту смерті необхідне мені для подальшої державної реєстрації смерті у ДРАЦС та оформлення відповідних правових наслідків
З огляду на зазначене, просить встановити факт смерті громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - с. Ломачинці Чернівецької області, місце смерті - с. Оленівка, Бердянського району, Запорізької області, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 11.12.2025р. відкрито окреме провадження у даній справі, зважаючи на невідкладний розгляд справ вказаної категорії призначено судове засідання на 11 грудня 2025 року о 10 год. 00 хв.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, в судове засідання не з'явились.
Заінтересована особа Сокирянського відділу ДРАЦС у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяв не подавала, мала доступ до матеріалів заяви через підсистему “Електронний суд».
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 223, 240 ЦПК України, беручи до уваги заяви учасників справи, суд прийшов до висновку про проведення судового засідання у їх відсутності за наявними матеріалами.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані заявником докази, судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Ломачинці, Сокирянського району, Чернівецької області.
ОСОБА_2 є чоловіком заявниці ОСОБА_1 , що підтверджується витягом із актового запису про шлюб № 9 від 30.11.2025р.
Як вбачається із довідки про смерть №С-02790 від 18.09.2025р. та свідоцтва про смерть, виданого 18.09.2025р., ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Оленівка, Бердянського району, Запорізької області; причина смерті травматичний шок Т79.4, численні закриті переломи ребер S22.4, нещасний випадок.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Зокрема, згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Згідно з ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Відповідно до указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р., в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан неодноразово продовжувався, зокрема, останній раз указом № 49/2024 від 05.02.2024р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2024р., з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Окрім того, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022р. за №1668/39004, зі змінами та доповненнями, м.Севастополь від 20.02.2014 року є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
У ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначено, що тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
У ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» вказано, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно з п. 1 глави 5 розділу ІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000р., у редакції наказу Міністерства юстиції України № 3307/5 від 24.12.2010, (надалі - Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні), підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Згідно з п. 13 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні запис у графі актового запису про смерть "Причина смерті" повинен відповідати підпункту I-г пункту 11 лікарського свідоцтва про смерть, якщо заповнені всі чотири підпункти, підпункту I-в, якщо заповнені три підпункти, або підпункту I-б, якщо заповнені два підпункти, та підпункту I-а, якщо заповнений один підпункт.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
В інформаційному листі вих. №9-1130/0/4-16 від 15.04.2016р. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо окремих питань застосування Закону України від 04.02.2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» зазначено, що під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема, необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v. the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого "намібійського винятку", який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи "намібійський виняток" у справі "Кіпр проти Туреччини", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Отже, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ.
Таким чином, хоч довідка про смерть ОСОБА_2 та свідоцтво про смерть видано на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, таке свідоцтво в силу положень ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» підтверджує факт смерті особи на тимчасово окупованій території.
Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду за результатами розгляду листа Віце-прем'єр-міністра України - Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 07.04.2021р. № 22/4-1801-21 відповідно до ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з метою забезпечення апеляційних та місцевих судів методичною інформацією з питань правозастосування надано роз'яснення щодо особливостей розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, згідно з якими положення цивільного процесуального закону не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення відповідного факту, подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів.
У постанові Верховного Суду від 27.09.2021р. по справі №756/8168/21 зазначається, що положення ст. 317 ЦПК України не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення відповідного факту, подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (надалі - Постанова Пленуму № 5 від 31.03.1995р.) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Так, відповідно до ч.3 ст. 9, ст. 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера. У разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
Згідно з п. 5.1. розділу V Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005р. № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014р. № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за № 1566/11846, особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 7), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за № 691/15382) або довідку про смерть пенсіонера.
Отже, проаналізувавши усі зібрані докази кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що, оскільки встановлення факту смерті матері заявника необхідно для подальшої реєстрації смерті ОСОБА_2 в органах державної реєстрації актів цивільного стану, отримання свідоцтва про смерть та реалізації своїх прав, а чинним законодавством не передбачено іншого, позасудового порядку встановлення даного факту і отримати будь-які інші медичні документи про смерть неможливо через ведення воєнних (бойових) дій та перебування території, на якій помер ОСОБА_2 , в тимчасовій окупації, враховуючи, що встановлення факту смерті особи не матиме наслідком виникнення спору про право, заява ОСОБА_1 підставна та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України та п. 18 Постанови Пленуму №5 від 31.03.1995р. рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Згідно з ч. 4 ст. 317 ЦПК України, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.
При цьому, згідно з п. 21 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення факту смерті, поданих у зв'язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
За таких обставин судові витрати слід покласти на рахунок держави.
На підставі вищенаведеного, керуючись Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст.ст. 2-4, 7-11, 13, 17-19, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 293-294, 315, 317, 319, 352, 354-355, 430, п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України,-
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа Сокирянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса місцезнаходження: Чернівецька область, Дністровський район, м.Сокиряни, вул. В.Стуса, буд. 2-В, код ЄДРПОУ 42679016) про встановлення факту, що має юридичне значення задоволити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, народженого у с. Ломачинці, Дністровського району (колишній Сокирянський), Чернівецької області, останнє зареєстроване місце проживання за адресою: у с. Оленівка, Бердянського району, Запорізької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Оленівка, Бердянського району, Запорізької області, причина смерті причина смерті травматичний шок Т79.4, численні закриті переломи ребер S22.4, нещасний випадок.
Судові витрати покласти на рахунок держави.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Копія рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення та невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Новодністровський міський суд Чернівецької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: