Справа № 727/12596/25
Провадження № 1-кп/727/437/25
11 грудня 2025 року Шевченківський районний суд міста Чернівці, у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду м. Чернівці, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025262020002557 від 17.07.2025 року відносно: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 ; курсанта 4-ої навчальної роти 3-го навчального батальйону в/ НОМЕР_1 ; солдата, раніше не судимого, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7
Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
Обвинувачений ОСОБА_5 , будучи призначеним на посаду солдата запасу запасної роти військової частини НОМЕР_2 та зарахований до списків особового складу вказаної військової частини, набув статусу військовослужбовця та приступив до виконання військового обов'язку - проходження військової служби, вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я особи за наступних обставин.
В період часу із 13 год. по 14 год. 17.07.2025 року обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні житлової кімнати по місцю постійного проживання за адресою АДРЕСА_2 , під час спільного розпивання алкогольних напоїв рідним братом ОСОБА_8 , на ґрунті виниклих неприязних відносин та умислу, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень брату, при цьому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, наніс декілька ударів із достатньою силою кулаком лівої руки в область обличчя із правого боку потерпілому ОСОБА_8 , чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді садна тім'яної ділянки, гематоми повіка правого ока, розриву рогівки та склери правого ока з повною втратою зору до 0,0. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких, які призвели до розладу здоров'я потерпілого, поєднаного зі стійкою втратою працездатності, не менш ніж на одну третину. А, отже ОСОБА_5 обвинувачується у заподіянні брату, потерпілому ОСОБА_8 умисних тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Позиції сторін кримінального судового провадження в засіданні.
Потерпілий ОСОБА_8 , будучи неодноразово повідомленим про день, час і місце розгляду справи за кримінальним провадженням відносно ОСОБА_5 , в судові засідання не з'являвся, рекомендовані повідомлення поштовим зв'язком було повернуто в суд з відміткою відсутності адресата за місцем проживання.
У відповідності до ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.
Суд, заслухавши думку прокурора та думку обвинуваченого, в його інтересах позицію захисника, дійшов висновку, що судовий розгляд кримінального провадження можливо провести без участі потерпілого ОСОБА_8 .
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України визнав у повному обсязі та у наданих суду показах зазначив, що дійсно він, будучи військовослужбовцем, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , 17.07.2025 року прийшов до місця свого проживання за адресою АДРЕСА_2 , де проживав з дитинства, разом із братом, потерпілим ОСОБА_8 в батьківському будинку. Брат запропонував випити. Погодившись, він з братом в обідній час розпивали спиртне - горілку та в ході розмови, у них виникла суперечка, яка переросла і шарпанину, і він з достатньою силою кулаком наніс ОСОБА_8 спочатку один удар в область обличчя. Що було надалі і ще скільки ударів він наніс брату не пам'ятав; в подальшому дізнався, що вибив брату око і він осліп. Обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що він у повній мірі усвідомив кримінально-протиправний характер своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати, застосувати при призначенні йому покарання вимоги ст.. 69 КК України.
Позицію обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні було підтримано захисником в його інтересах ОСОБА_7 .
Судом встановлено, що покази обвинуваченого ОСОБА_5 надані в судовому засіданні є послідовними логічними, не викликають сумнівів у правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Положення закону, якими при цьому керувався суд.
За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частина третя та четверта статті 349 КПК України - суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною третьою статті 323 та статтею 381 цього Кодексу.
Після роз'яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, який надійшов до провадження суду, ОСОБА_5 правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, із врахуванням доводів прокурора та думки сторони захисту, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого і дослідженням характеризуючих щодо нього матеріалів.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за ч. 1 ст. 121 КК України, як заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину-кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння. За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КК України умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
За з'ясованих в судовому засіданні обставин, наданих обвинуваченим показів, вбачається, що потерпілому ОСОБА_8 в результаті нанесеного удару кулаком з достатньою силою в обличчя було спричинено ушкодження у вигляді садна тім'яної ділянки, гематоми повіка правого ока, розриву рогівки та склери правого ока з повною втратою зору до 0,0., яке було непоправним. Дані обставини узгоджуються і з висновком судової медичної експертизи № 569мд від 17.09.2025р. відносно потерпілого ОСОБА_8 (а.с. 100-102 т.2).
Обвинувачений ОСОБА_5 та в його інтересах захисник ОСОБА_7 не заперечували факту вчинення кримінального правопорушення та погодилися в засіданні із кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Тобто, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, тощо.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_9 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує:
- ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, яке згідно приписів ст. 12 КК України, відповідно є тяжкими (ч. 1 ст. 121 КК України);
- особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, маючого місце реєстрації та проживання, раніше не судимого; військовослужбовця
- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Судом, при призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує що вчинений злочин останнім відноситься до категорії тяжких.
Дослідженими в судовому засіданні характеризуючими матеріалами щодо обвинуваченого ОСОБА_5 установлено, що останній має постійне зареєстроване місце проживання (а.с. 74-77,80 т.2); до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с.67 т.2); є військовозобов'язаною особою, солдат запасу запасної роти військової частини НОМЕР_2 та за даними довідки 1245 (т.2 а.с. 69) самовільно залишив в/ч; звертався за наданням йому психіатричної медичної допомоги в ЧОПЛ (дані ОКНП ЧОПЛ т. 2 а.с.62); з 2021 року перебуває на обліку в Чернівецькому обласному наркологічному диспансері (т.2 а.с. 84); ОСОБА_5 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, про що свідчать дані ЧРУП ГУНП у Чернівецькій області ( т.2 а.с. 94.95). За дослідженим висновком судової - психіатричної експертизи 1245 від 02.09.2025 року, ОСОБА_5 виявляє ознаки психічного захворювання у формі розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю та ПАР, синдром залежності. За своїм психічним станом він може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними;застосування заходів примусового медичного характеру не потребує (т. 2 а.с. 105-107).
Згідно зі ст. 66 КК України пом'якшуючими обставинами покарання обвиунваченому є його щире каяття, яке полягає у визнанні обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України щодо події кримінального правопорушення, у тому числі його час, місце та спосіб вчинення. Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Обвинувачений проявив готовність понести кримінальну відповідальність за вчинене, обіцяв у майбутньому нічого протиправного не вчиняти.
Відповідно до ст.. 67 ч.1 п. 13 КК України, суд визнає обтяжуючою обставиною - вчинення ОСОБА_5 злочину в стані алкогольного сп'яніння. Дана обставина зазначена в обвинувальному акті як така, що обтяжує покарання відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК.
З урахуванням наведеного вище, підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75,76 КК України суд не знаходить та вважає, що застосування цих норм закону при призначенні покарання, не сприятиме меті покарання - виправленню засудженого і попередженню нових злочинів, є невиправдано м'яким заходом примусу, який не можна вважати справедливим, пропорційним і відповідним ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного
Окрім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 під час та після вчинення злочинних дій.
На підставі викладеного, при наявності обставини, яка пом'якшує покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України - щире каяття і сприяння розкриттю кримінального правопорушення, визнання вини, осуд своїх протиправних дій обвинуваченим, що в своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи обвинуваченого та критичним відношенням винного до вчиненого, а також обставин що обтяжують його покарання вчинення злочину в стані сп"яніння, суд вважає за пропорційне призначити покарання ОСОБА_5 у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Саме таке призначене ОСОБА_5 покарання буде співмірним протиправному діянню, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим унаслідок суворості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
Питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого.
Враховуючи те, що застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 був продовжений і термін дії його спливає 11.12. 2025 року включно, суд вважає, що до набрання даним вироком законної сили, ОСОБА_5 слід залишити обраним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 17.07.2025 року.
Керуючись статтями 2, 7, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 КПК України, суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому за даною нормою закону покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбування призначеного покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з 17.07.2025 року, тобто з моменту фактичного затримання.
Запобіжний захід застосований до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Стягнути на користь держави з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 процесуальні витрати на залучення експерта в загальні сумі 11008.93 грн. за проведення експертизи СЕ-19/126-25/9847БД від 13.08.2025р. (довідка про витрати т.2 а.с. 120
Речовий доказ у кримінальному провадженні, за постановою слідчого від 28.08.2025 року ( т.2 а.с. 146,147), а саме, - змиви з обох долонь рук ОСОБА_5 , зрізи з його нігтьових пластин, фрагмент матерії із нашаруванням РБК, простирадло із нашаруванням РБ, які поміщені до картонної коробки коричневого кольору -- знищити (квитанція т.2 а.с. 148).
Вирок може бути оскаржено, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Чернівці протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.
Копію вироку після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому та не пізніше наступного дня, копію вироку направити потерпілому.
Повний текст вироку суду складено і підписано в нарадчій кімнаті 11.12.2025 року.
Суддя ОСОБА_1