Справа № 713/2456/25
Провадження №2/713/1197/25
іменем України
11.12.2025 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип'юка І.В., з участю секретарки судових засідань Паучек Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» Пархомчук С.В. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У позові вказував, що 02.02.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №1528003 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язалося надати відповідачу кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
За взаємною згодою, сторони погодили умови договору: тип кредиту - кредит; сума кредиту складає 4500,00 грн; строк кредиту - 30 днів; процентна ставка - 1,9 % у день.
Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало кредит в сумі 4500,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .
07.09.2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» уклали договір факторингу №1-07092021, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, у тому числі право вимоги за кредитним договором №1528003 від 02.02.2021 року, укладеним з ОСОБА_1
07.09.2021 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» відповідно до умов договору відступлення права вимоги №2-07/09/2021, відступив право вимоги за кредитним договором №1528003 від 02.02.2021 року до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн».
Відповідач має заборгованість перед позивачем за договором №1528003 від 02.02.2021 року загальною сумою 14760,00 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту - 4500,00 грн; відсотки за кредитором - 10 260,00 гривень.
Просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1528003 від 02.02.2021 року загальною сумою 14760,00 грн, яка складається з: суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 4500,00 грн; суми заборгованості за процентами-10260,00 грн, а також сплачений судовий збір 2422,40 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, бувши повідомленим про місце, день та годину слухання справи належним чином. У позовній заяві зазначив, що не заперечує проти винесення заочного рішення.
У встановлений судом строк надіслав через систему «Електронний суд» відповідь на відзив на позов, у якій зазначив, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Позичальник погодився на умови визначені договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими.
Заборгованість була нарахована не позивачем, а первісним кредитором за укладеним договором та з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Відповідач мав повідомити первісного кредитора, що він є військовослужбовцем та надати відповідні документи щодо застосування відповідної пільги.
Вважає, що в даному випадку відсутні підстави про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки відповідач не надав первісному кредитору вищезазначені документи.
Оскільки відповідач в даній справі є боржником і його права, а також права, які безпосередньо торкаються його статусу не є порушені, то відповідач не звільнений від стягнення судового збору на користь позивача.
Просив справу розглядати за відсутності їх представника та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, належно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи по суті, про що є відомості в матеріалах справи.
До початку судового розгляду справи по суті надав суду відзив на позов та докази надіслання його позивачу, у якому зазначив, що факту укладення кредитного договору та отримання коштів у розмірі 4500,00 грн не заперечує.
Однак позивач нарахував проценти на кредитні кошти у сумі 10260,00 грн по кредитному договору №1528003 від 02.02.2021 року, водночас не врахував положення п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка була чинною на час укладення кредитного договору.
У період з січня 2016 року та до 15.05.2019 року перебував на службі у ЗСУ та 13.04.2017 року отримав статус учасника бойових дій. На даний час проходить військову службу за контрактом в Державній прикордонній службі України.
Вважає, що з нього не підлягає стягненню судовий збір на підставі п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки справа в частині оспорюваних сум пов'язана з порушенням його прав військовослужбовця.
Просив позовні вимоги задовольнити частково та стягнути тіло кредиту у розмірі 4500,00 гривень.
У встановлений судом строк представник відповідача адвокат Ковалюк М.Г. надав через систему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що відповідачем до відзиву на позов подано належні докази перебування у період часу у який виникли спірні відносини на військовій службі у статусі військовослужбовця, а саме довідка в/ч НОМЕР_2 від 17.09.2025 року №08/1884. При цьому відповідно до п.2 наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 року №40 визнано таким, що втратив чинність, наказ Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 року №124 «Про затвердження Інструкції з діловодства у Збройних Силах України», на який посилається позивач.
Тому вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами підтверджено факт перебування у період часу з 16.05.2019 року по 17.09.2025 року на військовій службі, у т.ч. і в період з 02.02.2021 року до 02.04.2021 року, що дає право з урахуванням положень ст.17 Конституції України, ст.2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на застосування відносно нього положень п.15 ст.14 вказаного Закону.
Відповідач ще до подання позову до суду повідомляв представникам позивача про те, що існують обставини, передбачені п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та надсилав відповідні докази представникам позивача. Але представники позивача проігнорували такі повідомлення відповідача.
Тому позовні вимоги відповідач визнає частково, а саме в частині тіла кредиту у розмірі 4500,00 грн, які готовий погасити до вирішення справи по суті.
До початку судового засідання представник відповідача адвокат Ковалюк М.Г. надав заяву про проведення судового розгляду справи за їх відсутності.
Ухвалою суду від 20.08.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначеного судовий розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін за наявними матеріалами.
24.09.2025 року по справі ухвалено заочне рішення.
Ухвалою суду від 12.11.2025 року задоволено заяву представника відповідача адвоката Ковалюка М.Г., про перегляд заочного рішення. Заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 24.09.2025 року по цивільній справі скасовано, призначено цивільну справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними матеріалами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
На підтвердження позовних вимог представником позивача надано такі докази:
копію договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1528003 укладеного 02.02.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 з додатками, за умовами якого Товариство зобов'язалося надати відповідачу кредит у розмірі 4500,00 грн строком на 30 днів, а відповідач зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування грошовими коштами у розмірі 1,9% за кожен день користування кредитом (стандартна процента ставка), які застосовуються в межах всього строку кредиту. Договір укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором К708;
довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2643_250702151018 від 02.07.2025 року, якою повідомлено ТОВ «Лінеура Україна», що на підставі договору на переказ коштів ФК-19/03-21 від 12.03.2019 року було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 02.02.2021 року о 14:30:07 год. на суму 4500,00 грн, маска картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 79283485, призначення платежу: Зарахування 4500,00 грн на карту НОМЕР_3 ;
копії договору факторингу №1-07092021, укладеного 07.09.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», платіжної інструкції №42 від 08.09.2021 року та витягу з Реєстру боржників до даного договору факторингу, відповідно до яких ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі і стосовно ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 за кредитним договором №1528003 від 02.02.2021 року в сумі 14760,00 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту - 4500,00 грн; заборгованості за процентами - 10260,00 грн;
копії договору відступлення прав вимоги №2-07/09/2021, укладеного 07.09.2021 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», платіжної інструкції №379 від 08.09.2021 року та витягу з Реєстру боржників до даного договору факторингу, відповідно до яких ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», в тому числі і стосовно ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 за кредитним договором №1528003 від 02.02.2021 року в сумі 14760,00 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту - 4500,00 грн; заборгованості за процентами - 10260,00 грн;
виписку з особового рахунка за кредитним договором №1528003 від 02.02.2021 року, згідно якої станом на 12.06.2025 року заборгованість складала 14760,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4500,00 грн; прострочена заборгованість за процентами - 10260,00 гривень.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором стало підставою для звернення нового кредитора - ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» з даним позовом до суду.
На підтвердження часткових заперечень проти позову відповідач доказів не надав, однак до заяви про перегляд заочного рішення надав копії:
довідки військової частини НОМЕР_2 ДПС України №08/1884 від 17.09.2025 року, згідно якої - старший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України з 16.05.2019 року по цей час;
посвідчення серії НОМЕР_5 від 13.04.2017 року, згідно якого ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.
Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Згідно з ч.2 ст.1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.5 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст.10 ЗУ «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Статтею 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.
Зокрема, відповідно до ч.3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» закріплено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У відповідності з положеннями ст.ст.509, 526, 629, 1054 ЦК України особа, яка уклала кредитний договір та отримала кошти повинна виконувати його належним чином та повернути кошти у відповідності з умовами кредитного договору.
У статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, тип процентної ставки визначається кредитним договором.
У ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору - 02.02.2021 року) було закріплено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
З 18.03.2014 року в Україні діє особливий період, який розпочався з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» і триває дотепер.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У п.3 ч.2 ст.129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
З наданих сторонами та безпосередньо досліджених у судовому засіданні належних, достатніх та допустимих доказів судом установлено, що:
02.02.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1528003 в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором К708, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 4500,00 грн строком на 30 днів та зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування грошовими коштами у розмірі 1,9% за кожен день користування кредитом (стандартна процента ставка), які застосовуються в межах всього строку кредиту;
факт укладення кредитного договору та отримання коштів у розмірі 4500,00 грн відповідач визнає;
на підставі договору факторингу №1-07092021 від 07.09.2021 року з додатками та договору відступлення прав вимоги №2-07/09/2021 від 07.09.2021 року ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за кредитним договором №1528003 від 02.02.2021 року в сумі 14760,00 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту - 4500,00 грн; заборгованості за процентами - 10260,00 грн;
загальний розмір нарахованої заборгованості відповідача перед позивачем за договором №1528003 від 02.02.2021 року в межах строку кредитування складає 14760,00 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту - 4500,00 грн; заборгованості за процентами - 10260,00 гривень.
Починаючи з 16.05.2019 року і по даний час, а отже у період, за яким первісним кредитором нараховано відсотки у розмірі 10260,00 грн, відповідач проходив військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України, а отже такі проценти нараховані з порушенням п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору - 02.02.2021 року) і стягненню з відповідача не підлягають.
Аналіз досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин в сукупності з наведеними вище вимогами закону та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду дає підстави для обґрунтованого висновку, що оскільки ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором у встановлені ним строки не виконав, то з нього підлягає стягненню на користь ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість, яка складається з основної суми боргу.
Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 4500,00 грн, які є заборгованістю з тіла кредиту.
З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції», про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору суд враховує, що:
згідно платіжної інструкції №416 від 14.07.2025 року, позивачем при зверненні з даним позовом через систему «Електронний суд» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 738,34 грн, тобто пропорційно до задоволених позовних вимог (30,48% від заявленого позову).
Суд визнає неспроможними і до уваги не приймає доводи відповідача про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» - у зв'язку з тим, що має статус учасника бойових дій, оскільки даний позов не пов'язаний з порушенням його прав учасника бойових дій.
На підставі ст.ст.2, 15, 509, 512, 514, 517, 526, 530, 536, 610-612, 625, 634, 1048, 1050, 1054, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 128, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354 ЦПК України, Суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айкон Дебт Коллекшн» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитним договором №1528003 від 02.02.2021 року у розмірі 4500,00 грн (чотири тисячі п'ятсот гривень 00 коп.), яка є заборгованістю з тіла кредиту, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 738,34 грн (сімсот тридцять вісім гривень 34 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн», юридична адреса: вул. Саперне Поле, 12, м. Київ, код ЄДРПОУ: 44002941.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя Іван ПИЛИП'ЮК