Слобідський районний суд міста Харкова
Номер провадження № 1-кп/641/604/2025 Справа № 641/2823/25
11 грудня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, відомості в якому внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221220001542 від 09.10.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Високопілля, Валківського району, Харківської області, громадянина України, який не працює, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307, ч. 2 ст. 308 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який не працює, без постійного місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 306, ч. 2 ст. 307, ч.ч. 1, 2 ст. 308 КК України,
На розгляді Слобідського районного суду міста Харкова перебуває кримінальне провадження, відомості в якому внесені до ЄРДР за №12024221220001542 від 09.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307, ч. 2 ст. 308 КК України, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 306, ч. 2 ст. 307, ч.ч.1, 2 ст. 308 КК України.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Прокурор послалася на наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
п.1) ОСОБА_4 може переховуватися від суду, оскільки він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна. Обставини кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 свідчать про його схильність до скоєння протиправних дій. ОСОБА_4 не має законних джерел отримання заробітку та вказана протиправна діяльність є основним джерелом його доходів, яка носить тривалий систематичний характер. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлює незворотність настання покарання, та може, намагатися уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, покинути місце мешкання;
п.3) ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення, оскільки, маючи процесуальний статус обвинуваченого, останньому відомо місце проживання свідків у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, є підстави вважати, що ОСОБА_4 може умовлянням чи погрозами вчинити протиправний тиск на свідків з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів;
п. 5) ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Цей ризик підтверджується характером скоєного злочину, відсутністю у обвинуваченого законних джерел отримання заробітку та зібраними під час проведення досудового розслідування доказами того, що ОСОБА_4 тривалий час займається незаконною діяльністю у сфері обігу наркотичних засобів, обґрунтовано обвинувачується в умисному тяжкому та особливо тяжкому кримінальному правопорушенні - злочині та незважаючи на притягнення його до кримінальної відповідальності може вчинити новий злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Припинення протиправної діяльності ОСОБА_4 не було добровільним, а є наслідком діяльності правоохоронних органів. Крім того, наразі існує обґрунтований ризик, що обвинувачений ОСОБА_4 може продовжити свою протиправну діяльність, пов'язану з вчиненням злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, про що свідчить той факт, що останній за допомогою свого мобільного телефону, зв'язується з наркоспоживачами яким збуває наркотичні засоби. Тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , та обставини , за яких він був скоєний, вказують на існування цілком реальних ризиків, щодо застосування до обвинуваченого іншого, окрім як тримання під вартою запобіжного заходу надасть йому можливість вчинення ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні проти клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала. Наголосила на тому, що прокурором не доведено існування жодного із ризиків, на які він послався. Зазначила, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурором не обґрунтований, обвинувачений добровільно з?явився на розгляд клопотання щодо обрання йому запобіжного заходу, що свідчить про відсутність у нього наміру переховуватися від суду. Посилання прокурора щодо можливості впливу на свідків з боку обвинуваченого є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Крім того зазначила, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв?язки, а також має серйозні проблеми зі здоров?ям, які унеможливлюють його перебування під вартою. Просила змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м?який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 в судове засідання не з?явилися.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження, приходить до наступного висновку.
29.01.2025 слідчим суддею Ленінського районного суду м. Харкова відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 29.03.2025.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 26.03.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 28.04.2025 року.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 23.04.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 21.06.2025 року.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 18.06.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 16.08.2025 року.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 15.07.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 12.09.2025 року.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 04.09.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 02.11.2025 року.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 29.10.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 27.12.2025 року.
Отже строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлений ухвалою суду спливає 27.12.2025, однак судове провадження по даному провадженню потребує значного часу для розгляду, тому необхідно вирішити питання щодо наявності підстав для продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно із положеннями ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Дослідивши матеріали кримінального провадження в рамках заявленого клопотання, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що на даний час відсутні підстави вважати, що запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому є необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, що така доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «Єчюс проти Литви»).
Водночас суд виходить із необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України.
При розгляді питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує що ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати: п. 1- ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість ймовірного покарання, не маючи законних джерел доходів, може переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; п. 3 - ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, як ще не були допитані після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду, тобто безпосередньо в судовому засіданні; п. 5 - щодо ризику вчинення обвинуваченими інших кримінальних правопорушень, суд бере до уваги, що обставини інкримінованих ОСОБА_4 , який раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, кримінальних правопорушень, дають підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При розгляді справи судом не встановлено обставин, які б виключали перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років з конфіскацією майна, такий виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню його від суду, перешкоджанню встановленню істини у справі, продовження вчинення кримінальних правопорушень, тобто підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відпали.
На підтвердження доводів захисника щодо стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 , який, як зазначає сторона захисту, в умовах тримання під вартою лише погіршується, та необхідності належного медичного супроводу у зв'язку з цим, адвокат долучила до свого клопотання медичні документи, які містять відомості про діагнози ОСОБА_4 за періоди 2023 рік та 2024 рік, які в основному вже існували до обрання запобіжного заходу, а тому не є новими обставинами, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого запобіжний захід.
Крім того, відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2.8 Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України 10.02.2012 №239/5/104, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
Враховуючи викладене, в разі виникнення скарг з боку обвинуваченого щодо незадовільного стану здоров'я, за наявності медичної довідки з поставленням відповідного діагнозу, керівництво ДУ «Харківський слідчий ізолятор» відповідно до норм вищенаведеного Порядку зобов'язане етапувати обвинуваченого ОСОБА_4 за межі СІЗО у відповідний медичний заклад з метою надання необхідних медичних послуг.
Таким чином, у разі того, якщо обвинувачений за результатами огляду чи обстеження потребуватиме надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я, в тому числі, у зв'язку із новими діагнозами, він матиме право на його етапуваня за межі СІЗО у відповідний медичний заклад з метою надання необхідних медичних послуг.
Таким чином, право ОСОБА_4 на охорону його здоров'я не було порушено.
Також суд звертає увагу, що долучена до клопотання захисником медична документація не містить відомостей про те, що стан здоров'я ОСОБА_4 унеможливлює подальше перебування особи під дією запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім того, посилання сторони захисту на наявність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків, як на підставу зміни запобіжного заходу, суд вважає фактором, що знижує ймовірність переховування, перешкоджання розслідуванню чи впливу на свідків, проте, не виключає відповідні ризики.
Під час розгляду клопотання суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Будь-яких даних про відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, а тому розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Стороною захисту зворотного не доведено, а отже відсутні підстави для застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_4 .
Виходячи з наведеного, суд, приходить до висновку, що на даний час відсутні підстави вважати, що більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому є необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжких кримінальних правопорушень (злочинів) злочинів, вчинених у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а саме: використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів (ч. 1 ст. 306 КК України); незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконному збуті наркотичного засобу вчиненому за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 308 КК України (ч. 2 ст. 307 КК України); заволодіння наркотичним засобом шляхом шахрайства, в тому числі вчинене повторно ( ч. 1, 2 ст. 308), та з урахуванням відсутності у обвинуваченого постійного місця роботи та джерел доходу, зареєстрованого місця проживання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави.
При цьому, суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв?язку із неявкою обвинуваченого ОСОБА_6 , яке підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331, 369, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 у виді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор (№27)» - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі «Харківській слідчий ізолятор (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 08 лютого 2026 року.
Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Відкласти розгляд кримінального провадження на 15 січня 2026 року на 10 год. 15 хв. у залі судових засідань Слобідського районного суду міста Харкова.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Слобідський районний суд міста Харкова протягом 5 днів з дня її проголошення.
Cуддя- ОСОБА_1