Провадження № 2/641/1210/2025 Справа № 641/672/25
11 грудня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Ященко С.О.,
за участю секретаря судового засідання Чабанової А.В.,
прокурора Штефана Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 641/672/25
за позовною заявою Керівника Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Білодід І.М. в інтересах держави
позивач: Харківська міська рада
відповідач: ОСОБА_1
про усунення перешкод в користування та розпорядженні ділянкою комунальної власності та скасування державної реєстрації права приватної власності на нерухоме майно,
Керівник Слобідської окружної прокуратури м. Харкова за допомогою системи "Електронний суд" звернувся до суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить:
- зобов'язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним приведенням її у придатний для подальшого використання стан шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - нежитлової будівлі літ. «Б-1», загальною площею 12 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 2047981563101);
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. «Б-1» загальною площею 12 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 2047981563101; номер відомостей про речове право 35820405, внесене приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д., індексний номер: 51490916 від 05.03.2020) та закриттям розділу 2047981563101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що при перевірці встановлено порушення прав територіальної громади при самовільній забудові земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Так, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим Станіславом Давидовичем 05.03.2020 прийнято рішення про державну реєстрацію, індексний номер: № 51490916, об'єкту нерухомого майна № 2047981563101 (номер запису про право власності № 35820405), а саме: нежитлової будівлі, літ. «Б-1», загальною площею 12 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також внесені відомості про право приватної власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою виникнення права власності на нежитлову будівлю, літ. «Б-1», загальною площею 12 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 був технічний паспорт № 00098 від 24.02.2020 та довідка № 00098 видані 24.02.2020 ТОВ «ЛІМІНГТОН». Відповідно до зазначеної довідки № 00098, виданої 24.02.2020 ТОВ «ЛІМІНГТОН», нежитлова будівля літ. «Б-1», загальною площею 12 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , побудована у 1991 році. Зазначає, що належним документом, який би підтверджував присвоєння об'єкту нерухомого майна поштової адреси, може бути рішення виконкому Харківської міської ради або довідка (витяг) з Єдиного адресного реєстру міста Харкова, а не довідка ТОВ «ЛІМІНГТОН». Таким чином, документи, надані ОСОБА_1 , приватному нотаріусу Клопотову С.Д., не відповідали вимогам законодавства, а отже, не підлягало реєстрації право власності на нерухоме майно. Такими діями приватного нотаріуса порушено інтереси громади міста Харкова, представником якої є Харківська міська рада. Адже своїм рішенням приватний нотаріус фактично легалізував самочинне будівництво на території міста Харкова, яке проведено на земельній ділянці, яка перебуває в комунальній власності. Крім того, відомості про реєстрацію речових прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 під нежитловою будівлею, літ. «Б-1» в Державному реєстрі відсутні, що підтверджується відповідною Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Аналогічно, відсутня інформація щодо направлення ОСОБА_1 до органів Державної інспекції архітектури та містобудування України відповідного повідомлення (декларації) про будівництво спірної споруди. Також встановлено, що в реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному веб-сайті Портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (www.econstruction.gov.ua), який містить інформацію про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об'єктів до експлуатації, відсутня інформація стосовно декларативно-дозвільних документів щодо вищезазначеного об'єкта по АДРЕСА_1 . Таким чином, документи подані для державної реєстрації на спірний об'єкт нерухомого майна не відповідають вимогам законодавства та державна реєстрація проведена з грубим порушенням законодавства.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.01.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 12.05.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 06.10.2025 року відмовлено у прийнятті до розгляду заяви керівника Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Ільєнкова О.О. від 03.10.2025 року про зміну предмету позову.
У судовому засіданні прокурор Штефан Є.О. вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі, просить її задовольнити.
Представник Харківської міської ради у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки на адресу зареєстрованого місця проживання, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.
У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
З довідки № 00098 від 24.02.2020 року, виданої ТОВ "Лімінгтон" встановлено, що 24.02.2020 року обстежено об'єкт нерухомого майна та проведено комплекс робі, за результатами якого встановлено, що громадський будинок, нежитлова будівля літ. "Б-1" у АДРЕСА_1 , загальною площею 12 кв.м., побудована з металопрофілю у 1991 році.
05.03.2020 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. розглянуто заяву від 04.03.2020 року та прийнято рішення, яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що розташоване АДРЕСА_1 , за суб'єктом: ОСОБА_1 . Відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна.
04.03.2020 року приватним нотаріусом Клопотовим С.Д. зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю літ. "Б-1", загальною площею 12 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі технічного паспорту № 00098 від 24.02.2020 року видавник: ТОВ "Лімінгтон", та довідки № 00098 від 24.02.20202 року видавник: ТОВ "Лімінгтон", що підтверджується інформаційною довідкою від 27.01.2025 року.
17.01.2024 року Керівник Слобідської окружної прокуратури м. Харкова звернувся з листом до Харківської міської ради, в якому зазначає, що вивченням відомостей з відкритих джерел виявлено, що приватним нотаріусом Клопотовим С.Д. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 51490916 від 05.03.2020 року зареєстровано 04.03.2020 право власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. "Б-1", загальною площею 12 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі технічного паспорту від 24.02.2020 та довідки про обстеження об'єкта нерухомого майна від 24.02.2020 року. При цьому, відповідно до відомостей з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва замовником ОСОБА_1 не подавалися та не отримувалися будь-які документи на проведення підготовчих чи будівельних робіт на вищевказаний об'єкт нерухомого майна, та відсутні відомості про введення об'єкта в експлуатацію. Таким чином, право власності не нежитлову будівлю зареєстровано без наявного права власності чи користування на земельну ділянку під об'єктом будівництва.
З листа Харківської міської ради від 08.02.2024 року встановлено, що відповідно до наявної в Департаменті інформації будь-які проекти рішень ХМР щодо безоплатної передачі у власність, надання в користування (оренду) або продаж земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , відповідними виконавчими органами ХМР не готувались, на розгляд сесії міської ради не виносились, що також підтверджується витягами з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Керівником Слобідської окружної прокуратури на адресу Харківської міської ради направлено повідомлення, в якому прокурор зазначив, що Харківська міська рада визначила способом захисту порушених інтересів територіальної громади - знесення самочинно збудованої нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Однак Харківська міська рада до цього часу не здійснила захист порушених інтересів держави, в зв'язку з чим окружною прокуратурою підготовлено та буде скеровано позовну заяву в інтересах держави в особі ХМР до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, та скасування державної реєстрації прав власності на вищевказану нежитлову будівлю.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15 (пункт 82), від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20 (пункт 24)).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2020 року в справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Відповідно до частини першої статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, серед іншого, земля, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Конституція України наділяє територіальні громади правом безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти майном, що є в комунальній власності (стаття 143).
Суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (пункт б частини першої статті 80 ЗК України).
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (частини перша, друга статті 83 ЗК України).
Відповідно до частини 2 та пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина п'ята статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до частин другої, четвертої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
У статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати у цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дає змогу стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва.
Стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на землю.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).
Отже, самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.
Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.
Отже, здійснення відповідачем самочинного будівництва нежитлової будівлі літ. "Б-1" по АДРЕСА_1 порушує права позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій спірні об'єкти нерухомості побудовані.
Суд зауважує, що, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. (пункт 113 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).
Отже, за змістом наведених висновків вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, припинення права власності є неналежним способом захисту.
Юридичні перешкоди для власника земельної ділянки, які виникли внаслідок зазначеної реєстрації, усуваються внаслідок задоволення судом належних позовних вимог:
1) або про знесення самочинно побудованого нерухомого майна (внаслідок демонтажу якого на підставі пункту 1 частини першої, частини другої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» закриваються відповідний розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційна справа);
2) або про визнання права власності на самочинно побудоване майно (таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності на відповідне майно згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно»).
У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (пункт 154)).
Вказаний висновок є застосовним до спірних правовідносин з огляду на предмет та підстави позовних вимог та на твердження позивача про те, що спірне майно має характер самочинного.
З листа директора департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 01.10.2024 № 7607/0/225-24 вбачається, що ефективним способом захисту порушених прав та інтересів міської ради є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна, що узгоджується з позовними вимогами керівника Слобідської окружної прокуратури м. Харкова у цій справі.
Судовим рішенням про знесення спірного об'єкта нерухомості суд вирішує подальшу юридичну долю самочинно побудованого майна (спірного об'єкта нерухомості). Якщо право власності на об'єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об'єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об'єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ) (п.п. 136-138 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Земельна ділянка, на якій перебуває спірний об'єкт нерухомого майна належить територіальній громаді міста Харкова, а Харківська міська рада не приймала рішення щодо надання дозволу на забудову цієї земельної ділянки. За обставин відсутності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а також документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, суд дійшов висновку, що у державного реєстратора були відсутні законні підстави для вчинення оспорюваної реєстраційної дії, оскільки довідка та технічний паспорт не є достатніми та вичерпними документами, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна.
Отже, знесення самочинно побудованого спірного об'єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови від 29 вересня 2020 року в справі № 378/596/16 (пункт 77), від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 (пункт 52), від 15 вересня 2022 року в справі № 910/12525/20 (пункт 148)).
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним приведенням її у придатний для подальшого використання стан шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - нежитлової будівлі літ. «Б-1», загальною площею 12 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 2047981563101).
При цьому, позовні вимоги керівника Слобідської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради щодо скасування державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно на нежитлову будівлю літ. «Б-1» за адресою: АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги є неефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.
В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 76 - 81, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд
Позовну заяву Керівника Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Білодід І.М. в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користування та розпорядженні ділянкою комунальної власності та скасування державної реєстрації права приватної власності на нерухоме майно задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним приведенням її у придатний для подальшого використання стан шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - нежитлової будівлі літ. «Б-1», загальною площею 12 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 2047981563101).
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Слобідської окружної прокуратури м. Харкова витрати по сплаті судового збору у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем або третьою особою в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Слобідська окружна прокуратура м. Харкова (адреса місцезнаходження: вул. Тепловозна, 8, м. Харків, код 0291010826) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (адреса місцезнаходження: м-н. Конституції, 7, м. Харків, код 04059243).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складено 11.12.2025 року.
Суддя С.О.Ященко