Справа № 347/2358/25
Провадження № 2/347/1269/25
(Заочне)
11 грудня 2025 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді: Кіцули Ю. С.,
за участю:
секретаря с/з Сумарука І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
05.11.2025 року представник позивача адвокат Тинкалюк Д.В. подав до суду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 червня 2020 року сторони зареєстрували шлюб у Косівському районному відділі ДРАЦС, однак, протягом року проживають окремо одне від одного, оскільки сімейне життя між ними не склалось. В даному шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають з позивачем ОСОБА_1 та перебувають на її утриманні, в той час, як відповідач ОСОБА_2 проживає та працює за кордоном, в Польщі. Матеріальне становище позивача вкрай складне, вона ніде не працює та підприємницькою діяльністю не займається, а малолітня дочка ОСОБА_5 є інвалідом дитинства в зв?язку із чим потрібні значні витрати на лікування та обстеження. Відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов?язків, не займається та не цікавиться розвитком та вихованням дітей, в добровільному порядку кошти на утримання неповнолітніх дітей не надає та матеріально їх утримувати не допомагає.
У зв?язку з цим, сторона позивача просила ухвалити рішення, про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 4000 грн. на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення ними повноліття.
Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.
Заяви, та клопотання учасників справи.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, проте у позовній заяві представник позивача зазначив та додатково подав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задоволити, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Відповідач в судове засідання не з?явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань до суду не подавав.
Судом також розміщувалось оголошення на сайті про виклик відповідача в судове засідання (а.с.21).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 17.11.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено до судового розгляду на 11.12.2025 року.
Про судове засідання відповідач повідомлявся належним чином, в порядку ч.3 ст.130 ЦПК України, що підтверджується трекінгом перевірки статусу поштового відправлення, в якому 06.12.2025 року Укрпоштою проставлена відмітка «Вручено члену сім?ї» (а.с.24).
Судом також було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №347/2358/25 відповідача ОСОБА_2 (а.с.21).
Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв від нього не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
З урахуванням положень ст.280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Відповідно до копії паспорта у формі ID картки № НОМЕР_1 , виданого 12.05.2023 року органом №2620, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася в с. Пістинь Косівського району Івано-Франківської області (а.с.4) та зареєстрована в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Витягу з реєстру територіальної громади від 23.05.2023 року (а.с.6).
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 06 червня 2020 року у Косівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про що було зроблено актовий запис №29, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданим 06.06.2020 року (а.с.7).
Згідно копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 виданого 01.07.2020 року та серії НОМЕР_4 виданого 31.05.2023 року, сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8, 9).
Відповідно до копії Медичного висновку №186/23 від 24.10.2023 року та Консультативного висновку від 29.10.2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дитиною-інвалідом по захворюванню: вроджена вада серця (а.с.10, 11).
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов життя від 04.11.2025 року, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в господарстві своєї матері ОСОБА_7 . Разом із ОСОБА_1 проживають її двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , 2020 р.н. та ОСОБА_4 , 2023 р.н., яка є дитиною-інвалідом. Дітей ОСОБА_1 виховує сама, умови проживання задовільні (а.с.12).
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв?язку з неналежним виконанням відповідачем (батьком) обов?язку щодо утримання своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III (далі Закон № 2402-III) та Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Так, утримання дітей до досягнення ними повноліття є обов'язком батьків (стаття 51 Конституції України).
Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.
В силу дії ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами ч.2 ст.182 цього кодексу, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Зважаючи на положення частини 2 статті 10 ЦПК України суд також враховує норми статей 3, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, відповідно до яких в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2563 грн.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що сторони перебувають у шлюбі, в якому у них народилось двоє дітей, а саме: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час проживають з матір?ю, тобто позивачем ОСОБА_1 .
Водночас, батько дитини відповідач у справі ОСОБА_2 , їх вихованням не займається, матеріальну допомогу дітям не надає, тим самим ухиляється від виконання свого батьківського обов'язку - утримання дитини.
Суд зазначає, що обов?язок щодо утримання та виховання дитини покладено на обох батьків і вони в рівній мірі зобов?язані її утримувати до досягнення нею повноліття.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов?язку по утриманню дитини.
Враховуючи, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, інтереси дітей при визначенні розміру аліментів, відсутність добровільного вирішення сторонами питання участі батька в утриманні дітей, суд дійшов до переконання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання його неповнолітніх дітей.
Суд зауважує, що право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги необхідність створення для дитини такого рівня життя, який був би достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також зважаючи на приписи статті 13 ЦПК України, та ч. 2 ст.182 СК згідно якої мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів, суд доходить переконання, що позов слід задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі по 2500 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повнолітня.
На переконання суду такий розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.
Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред?явлення позову.
Тому стягнення аліментів слід розпочати з дня коли позивач звернулася із позовом до суду - з 05 листопада 2025 року.
Розподіл між сторонами судових витрат.
Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Тому, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі ставки, яка була встановлена ЗУ «Про судовий збір» на час подання позову (1211,20 грн.).
На підставі ст. 180-182, 190, 191 СК України, ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_6 ) про стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 (дві тисячі п?ятсот) гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.
Стягнення аліментів розпочати з 05 листопада 2025 року.
Рішення суду в частині стягнення аліментів в сумі платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 - судовий збір в розмірі 1211 (однієї тисячі двісті одинадцять) грн. 20 коп. на користь отримувача коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України).
Заочне рішення може бути переглянуте Косівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Косівського районного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 11 грудня 2025 року.
Суддя Ю. С. Кіцула