Справа № 346/1271/25
Провадження № 1-кп/346/502/25
09 грудня 2025 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2025 року за № 62025140150000039, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кам'яна Чернівецького району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , має на утриманні одну дитину, судимого вироком Чернівецького апеляційного суду від 16.03.2021 року за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.186 КК України, на підставі ч.1 ст.71 КК України остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк чотири роки і один місяць, яке відбуто 22.04.2024 року, судимість не погашена,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
обвинувачений вчинив непокору, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника в умовах воєнного стану.
Злочин вчинено за наступних обставин.
15.01.2025 року, приблизно о 10 год. 00 хв. обвинувачений, будучи солдатом військової частини НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, будучи ознайомленим з наказом № 71 командира даної військової частини від 14.01.2025 року «Про переміщення особового складу в район виконання завдань та призначення адміністрації військової команди», перебуваючи на території цієї військової частини, відкрито відмовився виконати вказаний законний наказ та в подальшому не вибув у встановлений строк, тобто 15.01.2025 року, в складі команди в район виконання завдань за призначенням, а саме у м.Слов'янськ Донецької області, чим відкрито відмовився виконати даний законний наказ свого військового начальника.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та підтвердив обставини вчиненого ним злочину, вказані в обвинувальному акті. Обвинувачений вказав, що він у вчиненому щиро розкаюється, просить його суворо не карати, врахувавши, що він притягується до кримінальної відповідальності вперше, є військовослужбовцем та має на утриманні дитину.
Обвинувачений просив призначити більш м'яке покарання, ніж позбавлення волі на строк 5 років.
Захисник підтримав позицію обвинуваченого та просив звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.
Прокурор вважав винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину повністю доведеною та просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Заслухавши позиції вказаних учасників, свідка, вивчивши та оцінивши досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а в їх сукупності - їх достатності у взаємозв'язку, суд дійшов обгрунтованого висновку, що пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення повністю доводиться такими, дослідженими в судовому засіданні, доказами:
-даними витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) ОСОБА_6 від 16.12.2024 року №357. Відповідно до даного наказу обвинуваченого з 16.12.2024 року зараховано до списків особового складу вказаної військової частини (а.п.106);
-даними протоколу огляду відеофайлу від 16.01.2025 року, згідно зі змістом якого особа чоловічої статі, яка одягнена у військову форму, зачитує наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 14.01.2025 року №71 «Про переміщення особового складу в район виконання завдань та призначення адміністрації військової команди», його мету, промовляє слово «Наказую», розповідає, яким чином буде здійснено виїзд з території вказаної військової частини. Також ця особа зазначає про готовність військової команди до відправки 15.01.2025 року о 10 год. 00 хв. В подальшому вказана особа зачитує, що обвинуваченому та іншим військовослужбовцям необхідно вибути 15.01.2025 року в складі команди в район виконання завдань за призначення. Однак, обвинувачений відповідає, що він відмовляється виконувати зазначений військовий наказ (а. п. 124, 125);
-даними рапорту тимчасово виконуючого обов'язки командира НОМЕР_2 запасної роти управління військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта ОСОБА_7 від 15.01.2025 року. Відповідно до змісту цього рапорту обвинувачений не виконав вище вказаний наказ командира цієї військової частини (а. п. 105);
-даними матеріалів службового розслідування відносно військовослужбовців 29-ї запасної роти військової частини НОМЕР_1 , які відмовилися виконувати законні вимоги, розпочатого на підставі наказу № 76 від 14.11.2025 року та закінченого на підставі наказу № 321 від 29.01.2025 року. Згідно з цими даними підтверджено факт відкритої відмови обвинуваченого від виконання зазначеного наказу командира військової частини НОМЕР_1 (а. п. 110-162);
-показами свідка ОСОБА_8 , який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . В судовому засіданні 07.11.2025 року свідок вказав, що 15.01.2025 року, під час доведення вищевказаного наказу про переміщення військовослужбовців на плацу військової частини деякі військовослужбовці, в тому числі обвинувачений, відмовились виконувати цей наказ. Свідок вважає, що у обвинуваченого не було причин не виконати наказ командира вказаної військової частини, адже останній є військовим начальником обвинуваченого.
На підставі наведеного діяння обвинуваченого суд кваліфікує за ч.4 ст.402 КК України, погоджуючись з правовою кваліфікацією вказаного діяння, наданою йому органом досудового розслідування.
Суд вважає, що згідно зі ст.66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, є його щире каяття, оскільки в судовому засіданні 09.12.2025 року він повністю визнав свою вину та щиро розкаявся.
Згідно зі ст.67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, є рецидив злочинів, оскільки обвинувачений вчинив інкримінований умисний злочин в період непогашеної і незнятої судимості за попередній умисний злочин.
При цьому суд також враховує особу винного, який має постійне місце проживання, на диспансерних обліках в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, має на утриманні дитину, а такодж продовжує проходження військової служби.
Тому суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 402 КК України, тобто у виді позбавлення волі, оскільки лише цей вид покарання передбачений цією санкцією.
Крім того, суд вважає можливим звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням та з покладенням на нього частини обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки це, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
На підставі ч.5 ст.72 КК України у строк основного покарання слід зарахувати час попереднього ув'язнення обвинуваченого в період з 16.01.2025 року (день затримання в порядку ст. 208 КПК України) по 20.01.2025 року (день звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави) включно, тобто 5 днів.
До набрання вироком законної сили слід залишити без змін застосований 17.01.2025 року до обвинуваченого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області запобіжний захід у виді застави в розмірі 60 560 грн. Однак, цей запобіжний захід слід скасувати та повернути заставодавцю ОСОБА_9 даний розмір застави після набрання цим вироком законної сили.
Речові докази відсутні.
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
На підставі наведеного та, керуючись статтями 370, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік.
На підставі пунктів 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
На підставі п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 такий обов'язок:
1) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
У разі продовження проходження засудженим ОСОБА_4 військової служби контроль за його поведінкою покласти на командира відповідної військової частини.
У строк відбуття призначеного основного покарання зарахувати період попереднього ув'язнення засудженого ОСОБА_4 , а саме з 16.01.2025 року по 20.01.2025 року включно, тобто п'ять днів, з розрахунку, що одному дню такого ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Застосований до засудженого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді застави в розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, скасувати після набрання даним вироком законної сили.
Заставу в розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, внесену 17.01.2025 року ОСОБА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , повернути цьому заставодавцю після набрання даним вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення (ухвалення) вироку через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право ознайомитися із журналом судового засідання та подати на нього письмові зауваження.
Суддя: ОСОБА_1