Справа № 191/6516/25
Провадження № 2/191/3422/25
іменем України
08 грудня 2025 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Твердохліб А.В. розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,-
04.12.2025 до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ««Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами у сумі 110240 грн. 20 коп. за:
Кредитним договором № 4381214 від 12.08.2021 року в сумі 49701,90 грн.
Кредитним договором № 102688744 від 22.08.2021 року в сумі 41515,00 грн.
Кредитним договором № 75365829 від 13.08.2021 року в сумі 19023,30 грн.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у даній справі суд дійшов наступного висновку.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03, § 22 від 28 березня 2006 року).
Виходячи з приписів ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку норм ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під позовною вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Об'єднані можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18, провадження № 12-231гс18).
Також Верховний Суд у своїй постанові від 15.02.2019 № 910/11811/18 зауважив, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення, тощо).
Отже, кожна із вимог про стягнення шкоди чи про стягнення заборгованості є самостійною вимогою.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, що ТОВ «Коллект Центр» є, на підставі відповідних договорів, правонаступником ТОВ «Мілоан», ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» в тому числі з правом вимоги до боржника ОСОБА_1 за вищевказаними кредитними договорами та договорами позики.
Відтак, в межах даного позову об'єднано три позовні вимоги, які ґрунтуються на різних підставах виникнення а саме: 1) порушення відповідачем умов договору позики № 43812142) порушення відповідачем умов кредитного договору № 102688744; 3) порушення відповідачем умов кредитного договору № 75365829.
На думку суду, заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за договорами позики є самостійними вимогами, які не пов'язані ні підставами виникнення, ні поданими доказам та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших.
Зокрема, вказані Договори характеризуються різними істотними умовами (розмір кредиту (позики), строком надання позики, датою настання платежів, розміром відповідальності, порядком та умовами пролонгації стоку дії договорів тощо.
Таким чином, зазначені вище договори хоч і є подібними, укладеними між тими самими сторонами, але стосуються окремих предметів спору, права та обов'язки сторін врегульовані сторонами окремими договорами, а позовні вимоги різними підставами по відношенню до кожного договору позики, а тому спільний розгляд об'єднаних позивачем вимог суперечить приписам ст. 188 ЦПК України.
Крім того враховується і те, що таке об'єднання позивачем вимог призводить до уникнення сплати ним судового збору у розмірах, визначених Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадку, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Встановлення суддею наведених вище обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Вказане не є перешкодою позивачу у праві на доступ до суду, яке закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає зверненню з позовом повторно, з урахуванням необхідності роз'єднати позовні вимоги в окремі позови (заяви) за предметом спору, сплатити судовий збір та дотриматись інших вимог щодо форми та змісту такої заяви.
На підставі викладеного вище та керуючись ст. 4, 185 ч. 4 п. 2, 188, 258-261 ЦПК України, суддя
Повернути позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами з доданими документами позивачу.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя А. В. Твердохліб