Справа № 183/12670/25
№ 1-кп/183/2638/25
11 грудня 2025 року Дніпропетровська обл.
м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувшиу відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєструдосудових розслідувань за № 12025049080000044від 27.11.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Перещепине, Дніпропетровської обл., громадянина України, не працюючого, не одруженого, з середньою освітою, зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимий,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, -
Вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та останньому призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік.
22.10.2025 Новомосковським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області одержано та прийнято до виконання вирок Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.09.2025 відносно ОСОБА_3 , засудженого за ч. 1 ст. 357 KK України до покарання у вигляді пробаційного нагляду на 1 рік.
Згідно з рішенням суду на ОСОБА_3 покладені судом обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
23.10.2025 засудженого ОСОБА_3 у Новомосковському районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду, попереджено, що в разі ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, уповноважений орган з питань пробації згідно з ст. 49 КВК України надсилає матеріали до органів Національної поліції для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 389 КК України. За результатами ознайомчої бесіди від засудженого відібрано підписку та письмове пояснення. Постановою від 23.10.2025 встановлено дні явки на реєстрацію перший, другий, третій четвер щомісяця.
Відповідно до листка реєстрації, засуджений не з'явився до Новомосковського районного відділу на реєстрацію 06.11.2025 та повторно 13.11.2025.
ОСОБА_3 14.11.2025 з'явився до Новомосковського районного відділу, де до нього за фактом неявки на реєстрацію без поважної причини застосовано письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.
Під час перебування на обліку до органу пробації відносно ОСОБА_3 надійшла інформація про вчинення ним 24.10.2025 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 178 КУпАП.
У подальшому, засуджений знов 20.11.2025 не з'явився на реєстрацію до органу пробації.
21.11.2025 ОСОБА_3 з'явився до Новомосковського районного відділу, де письмово повідомив, що на реєстрацію не з'являвся через власну безглуздість, оскільки не пам'ятає дні явок на реєстрацію. Крім того, в цей же день (21.11.2025) у письмовому пояснені ОСОБА_3 зазначив, що від виконання обов'язку покладеного судом, а саме виконати заходи, передбаченіпробаційною програмою категорично відмовляється. Засудженому повідомлено, що за фактом ухилення від виконання обов'язків покладених на нього судом орган пробації може скерувати подання до органу Національної поліції про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 389 КК України.
Незважаючи на проведення працівниками відділу з засудженим соціально-виховної роботи, неодноразове роз'яснення правових наслідків за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, ОСОБА_3 не виконував обов'язки, встановлені законом та покладені вироком суду, а саме: систематично без поважних причин не з'являвся для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, відмовлявся від виконання обов'язку покладеного на нього судом, а саме п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 491 КВК України, засуджені до покарання у виді пробаційного нагляду зобов'язані: виконувати визначені законом та покладені судом обов'язки; з'являтися за викликом до уповноваженого органу в питань пробації.
Ухиленням від відбування покарання у виді пробаційного, нагляду є систематичне невиконанням засудженим до пробаційного нагляду обов'язків, передбачених ст. 491КВК України, або вчинення адміністративних правопорушень, зникнення з місця проживання, створення умисних перешкод -для функціонування електронного засобу контролю та нагляду.
Систематичним вважається невиконання без поважних причин три т більше разів обов'язків, передбачених ст. 491КВК України, покладених на засудженого до пробаційного нагляду судовим рішенням, або вчинення, трьох більше адміністративних правопорушень.
Таким чином. ОСОБА_3 діючи умисно, перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , будучи в належній формі ознайомленим із порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду строком один рік, призначеного йому вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року покарання, достовірно знаючи про наслідки невиконання покладених на нього обов'язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України, будучи зобов'язаним додержуватися встановлених ст. 491Кримінально-виконавчого кодексу України порядку умов відбування покарання, ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, на реєстрацію до Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області систематично не з'являвся, тим самим ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_3 ч.3 ст.389КК України, а саме: ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
Письмовою заявою від 09.12.2025 р., яка складена в присутності ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України (тобто ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду), згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку суду, обвинувачений надав згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Згідно з ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Враховуючи викладене, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст.ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
Обставин, які згідно зі ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому,судом не встановлено.
Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
Вивченням особи обвинуваченоговстановлено, що вінна обліку у лікарів психіатра, наркологане перебуває,за місцем мешкання зарекомендувала себе негативно, ранішесудимий.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, його конкретні обставини та наслідки, особу винного, відсутність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що для виправлення ОСОБА_5 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання, йому за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 389 КК України необхідно призначити покарання у виді обмеження волі на строк один рік, саме таке покарання на переконання суду є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Судом встановлено, що вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року ОСОБА_3 визнано винуватиму вчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 357КК України, та останньому призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік.На підставі ч. 2, ч. 3 ст. 59-1КК України на засудженого покладені обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Покарання за вказаним вироком обвинуваченим частково не відбуте.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 71, п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, слід частково приєднати невідбуте покарання за вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 вересня2025 року.
Вирішуючи питання можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробовуванням, із застосуванням положень ст. 75 КК України, суд дійшов наступного.
В силу ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді, зокрема, обмеження волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Суд, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, відношення особи до скоєного кримінального правопорушення, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, а також вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, маючи не зняту та не погашену судимість, вважає за не можливе застосування статті 75 КК України, оскільки виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів не можливо без ізоляції від суспільства та без реального відбування покарання у місцях обмеження волі.
Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 370, 371, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 389 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк один рік.
На підставі ч. 1 ст. 71, п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10вересня 2025р. у справі № 183/7296/24, та остаточно визначити ОСОБА_3 у виді обмеження волі на строк один рік шість місяців.
Початок строку відбування ОСОБА_3 у виді обмеження волі відраховувати з дня його прибуття і постановки на облік у виправному центрі.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду, через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення.
Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 КПК України, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1