Єдиний унікальний номер 205/1486/22
Номер провадження2/205/337/25
03 грудня 2025 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Мадьонової Я.М.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про оспорювання батьківства та виключення відомостей з актового запису про народження дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернувся з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що 29 червня 2019 року він з відповідачем ОСОБА_2 уклав шлюб. Відповідач має малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що він з відповідачем познайомився у 2017 році та мав короткотривалі близькі стосунки, а у 2019 році відповідач прийшла влаштовуватись на роботу до підприємця у якого він працював. Після вони стали проживати разом та уклали шлюб, оскільки відповідач повідомила про існування малолітньої доньки, батьком якої нібито є він. У серпні 2021 року він визнав своє батьківство щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 в порядку ст. 126 СК України шляхом звернення з відповідною заявою до органу РАЦС. Сімейно-шлюбні стосунки вони підтримували до вересня 2021 року, і його намагання відновити сімейні стосунки завершилися заявою ОСОБА_2 про те, що дитина в дійсності не є його рідною донькою і він не є її біологічним батьком. На підставі викладеного він звернувся до суду з позовом в якому просив виключити відомості про нього, як батька ОСОБА_4 з актового запису про її народження від 20 лютого 2018 року №122, складеного Новокодацьким відділом державної РАЦС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
13 травня 2022 року ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська прийнято до провадження позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2022 року задоволено клопотання позивача та призначено у справі судово-генетичну експертизу з зупиненням провадження до закінчення проведення судової експертизи.
13 вересня 2022 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська поновлено провадження у справі з призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2022 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_5 про зупинення провадження та провадження у цивільній справі зупинено до припинення перебування позивача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, тобто до закінчення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
28 березня 2025 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська поновлено провадження у цивільній справі з призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 29 квітня 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_5 та призначено у цивільній справі судову молекулярно-генетичну експертизу з зупиненням провадження до закінчення проведення судової експертизи.
20 жовтня 2025 року ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра поновлено провадження у справі з призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03 грудня 2025 року залишено без розгляду клопотання представника позивача ОСОБА_5 про виклик свідків у судове засідання.
Представник позивача ОСОБА_5 подала до суду клопотання в якому просила слухати справу за її відсутності та відсутності позивача, прийняти рішення за результатами підготовчого провадження яким задовольнити позов.
Відповідач сформувала в системі «Електронний суд» заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі в якій просила прийняти її заяву, розглянути справу за її відсутності та задовольнити позов.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив та не надав клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов такого висновку.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судом встановлено, що 29 червня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 , виданим Новокодацьким районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про що складено відповідний актовий запис №222 (а. с. 6).
З копії наявного в матеріалах справи свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , повторно виданого 16 лютого 2022 року Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), відповідний актовий запис №122, судом встановлено, що ОСОБА_1 зазначений батьком дитини - ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 7).
Матеріалами справи підтверджено, що шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2022 року у справі №205/1487/22, яке набрало законної сили 19 травня 2022 року (а. с. 91).
Положеннями статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 125 СК України встановлено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Згідно із ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року роз'яснено, що судам слід ураховувати, що відповідно до ст. 136 СК України оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК України), - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК України), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини.
Статтею 136 СК України передбачено, що особа, яка записана батьком відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з а запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення повноліття. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. До вимоги чоловіка про виключення запису про як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року у справі № 172/1206/21 зазначається, що з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.
Отже, позивач (особа, яка оспорює батьківство) має надати докази, що він не є батьком дитини, а також, що в момент реєстрації себе батьком дитини він не знав, що не є її батьком.
Відповідно до частини 3 статті 12, частини 2 статті 77, статті 81 ЦПК України відповідач має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.
Положеннями ч. 1 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Пунктом 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Отже, в частині предмету доказування у цій категорії справ Сімейний кодекс України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
ЄСПЛ вказував у своїй практиці, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку на підтвердження або спростування батьківства.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у спірних подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 16 травня 2018 року в справі №399/1029/15-ц, від 25 серпня 2020 року в справі № 478/690/18, від 15 квітня 2021 року в справі № 645/1098/18 та ряді інших. Для з'ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.
У відповідності до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Згідно ч. 1 ст. 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи.
Статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
Отже, відповідно до матеріалів справи, судом двічі призначались судові генетичні експертизи 24 травня 2022 року та 29 квітня 2025 року, однак на адресу суду надходили листи судового експерта про неможливість надання висновку у зв'язку з неявкою відповідача разом з дитиною.
Враховуючи вищезазначене, суд бере до уваги той факт, що відповідач ОСОБА_2 неодноразово не з'являлася до експертної установи для забору крові для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, у зв'язку з чим забір об'єктів біологічного походження для проведення експертизи не відбирався. Вказані обставини, суд розцінює як неналежне (недобросовісне) виконання відповідачем своїх процесуальних обов'язків, відповідач про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи у справі та необхідність її явки до експертної установи була сповіщена.
Також обставини щодо цінності як доказу у справах про оспорювання батьківства висновку судової молекулярно-генетичної експертизи, є загальновідомими та очевидно були зрозумілі відповідачу, яка є повнолітньою дієздатною особою.
Внаслідок поведінки відповідача та відсутності біологічних зразків проведення призначеної судом генетичної експертизи фактично стало неможливим. Чинне цивільне процесуальне законодавство України не передбачає можливості відібрання в примусовому порядку біологічних зразків у відповідача та її доньки. Натомість законодавством передбачені наслідки ухилення від участі у експертизі.
Так, відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Доказів, які б свідчили про об'єктивну неможливість відповідачем взяти участь у проведенні судової генетичної експертизи, суду не надано, але було зазначено відповідачем про те, що вона з дитиною виїхала за кордон у зв'язку з початком повномасштабного вторгнення та військової агресії росії проти України, з метою забезпечення малолітньої доньки безпечними умовами проживання, що не заперечувалось позивачем у клопотанні від 02 грудня 2025 року.
Надавши оцінку наявним у справі доказам суд вважає, що позивачем доведено, що він не є біологічним батьком дитини - ОСОБА_4 , а відповідач у свою чергу підтвердила, що позивач не є батьком дитини та визнала позовні вимоги.
Частиною 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно з пунктом 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793), підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
За приписом пункту 2.16.7 вказаних Правил, на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.
Зі змісту п. 2.8 Правил слідує, що внесення змін до актового запису про народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану України після вирішення судом питання щодо виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька.
Враховуючи позицію відповідача, яка визнала позовні вимоги, ухилення відповідача від участі у призначеній судом молекулярно-генетичної експертизи, яку без участі відповідача та дитини провести неможливо, доказової цінності висновку судової вказаної експертизи для сторін у справі про оспорювання батьківства, ненадання суду доказів існування об'єктивних перешкод до участі відповідача у призначеній судом експертизі, відсутності у суду при розгляді цивільної справи повноважень на примусове залучення відповідача до участі в генетичній експертизі, надавши оцінку всім дослідженим доказам в їх сукупності, встановивши їх достовірність на підтвердження заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що з метою запобігання порушенню цивільних прав сторін позов підлягає задоволенню.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір, але в своїй позовній заяві, поданій до суду не зазначив, що бажає стягувати сплачений судовий збір з відповідача, тому такий судовий збір не підлягає стягненню.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 158, 206, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, ст.ст. 121, 122, 125, 126, 134, 136 СК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про оспорювання батьківства та виключення відомостей з актового запису про народження дитини - задовольнити.
Виключити відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , як батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису про народження № 122 від 20 лютого 2018 року, який складено Новокодацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 33339894, місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, пр. Лесі Українки, буд. 67.
Суддя: Т.П. Терещенко