Єдиний унікальний номер 277/580/25
Номер провадження2/205/5978/25
20 листопада 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) в особі свого представника звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 7999573 (далі - Договір позики ), ув'язку з чим відповідачу на умовах зворотності та платності було надано побутовий кредит.
Однак відповідач порушив умови і такого укладеного кредитного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв'язку з чим, станом на 28.10.2024 року за Договором позики № 7999573 від 09.06.2024 року виникла заборгованість на загальну суму 16 235 грн. 00 коп., з яких: 5 000 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 1 245 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 9 990 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею.
14.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до Акту прийому - передачі Реєстру боржників № 36 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2024 року та Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2024 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 7999573 від 09.06.2024 року.
Таким чином, оскільки у позасудовому порядку відповідач свої договірні зобов'язання не виконує, заборгованість за таким кредитним договором не погашає, тому позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за Договором позики № 7999573 від 09.06.2024 року у загальному розмірі 16 235 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.
Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подав.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача подала суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, ніяких письмових заяв чи клопотань від такого учасника справи до суду не надходило.
У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 09.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 79999573. Згідно умов цього Кредитного договору вказана фінансова установа надала відповідачу кредит у розмірі 5 000 грн. 00 коп. строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,83 % на добу, а також, зі сплатою процентної ставки за понадстрокове користування позикою у розмірі 2,70% на добу та пеня у розмірі 2,7% на добу.
Матеріалами справи підтверджено, що 14.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до Акту прийому - передачі Реєстру боржників № 36 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2024 року та Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2024 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 7999573 від 09.06.2024 року.
Позивач, як новий кредитор, наголошує, що відповідач порушив умови укладеного кредитного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв'язку з чим, станом на 28.10.2024 року за Договором позики № 7999573 від 09.06.2024 року виникла заборгованість на загальну суму 16 235 грн. 00 коп., з яких: 5 000 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 1 245 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 9 990 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею.
Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов'язання за вказаними кредитними договорами не виконує, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як зазначалося вище з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Договір позики № 79999573 від 09.06.2024 року щодо отримання 5 000 грн. 00 коп. під проценти за їх користування, який підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора. Кредит надавався клієнту в безготівковій формі на реквізити банківського рахунку, вказаний відповідачем, як клієнтом.
Крім того матеріали справи містять підписаний електронно-цифровим підписом паспорт споживчого кредиту в якому прописані суми/ ліміти кредитів, строк кредитування, безготівковий спосіб отримання кредиту, відсоткові ставки та штрафні санкції.
З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладання та підписання ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора кредитного договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед цією фінансовою установою.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У справі, що розглядається позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, презумпція правомірності яких не спростована.
Окрім того, відповідач жодним чином не оспорював укладання зазначеного кредитного договору із фінансовою установою.
Суд вважає, позивачем доведено факт отримання відповідачем коштів за наявним в матеріалах справи правочином.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей12,81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.
У зв'язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладених договорів виникало зобов'язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеному кредитному договорі, то позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту по вказаному кредитному договору ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.
Також частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Суд вважає, що вважає, що шляхом підписання вказаного кредитного договору та паспорту споживчого кредиту відповідач, як споживач, був проінформований також про реальну процентну ставку, загальні витрати за кредитом, та інші важливі правові аспекти його надання, що передбачені статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування».
Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за його користуванням, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості по процентах по вказаному кредитному договору. Вказана вище заборгованість підтверджується представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростованим відповідачем.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Згідно із п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Вищевказані договори позики були укладені у 2024 року, тобто в період дії воєнного стану, таким чином нараховані позивачем пеня та штрафи за несвоєчасне виконання зобов'язань відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українистягненню з відповідачки не підлягають.
Щодо наявного права вимоги у позивача на підставі Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, суд зазначає про наступне.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.
Відповідно до положень статей 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
За договором факторингу позивач отримав право вимоги за вказаним кредитним договором.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги позивачу до боржника ОСОБА_1 , номер Договору позики № 79999573 від 09.06.2024 року, загальна сума заборгованості 16 235 грн. 00 коп.
Отже, позивач належними та допустимими доказами одночасно довів як наявність у відповідача ОСОБА_1 кредитної заборгованості за договором укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», так і наявність права вимоги за якими згідно договору факторингу від 14.06.2024 року перейшло до позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути за Договором позики № 7999573 від 09.06.2024 року заборгованість на загальну суму заборгованість на загальну суму 6 245 грн. 00 коп., з яких: 5 000 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 1 245 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, в частині позовних вимог щодо стягнення 9 990 грн. 00 коп заборгованості за пенею, відмовити.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з'явився, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме: судового збору у розмірі 1 164 грн. 75 коп. (6 245 грн. 00 коп. х 3028 грн. 00 коп. /16 235 грн. 00 коп. = 1 164 грн. 75 коп.).
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-
1. Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за Договором позики № 7999573 від 09.06.2024 року, станом на 28.10.2024 року, у загальному розмірі 6 245 грн. 00 коп., з яких: 5 000 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 1 245 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом
3. В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за пенею у розмір 9 990 грн. 00 коп. за Договором позики № 7999573 від 09.06.2024 року, - відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 1 164 грн. 75 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Мовчан Д.В.