іменем України
10 грудня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/13195/24
Головуючий у першій інстанції - Супрун О. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/524/25
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.
секретар: Мальцева І.В.
сторони:
позивач: Акціонерне товариство »Універсал Банк»
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства »Універсал Банк» на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Супруна О.П. від 30 грудня 2024 року, місце ухвалення заочного рішення - м. Чернігів, у справі за позовом Акціонерного товариства »Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2024 року Акціонерне товариство »Універсал Банк» звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг »Monobank» від 26.10.2020 року у розмірі 18 307 грн. 41 коп., яка складається із наступного: 18 307 грн. 41 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0,00 грн. - загальний залишок заборгованості за відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 0,00 грн. - заборгованість за порушення грошового зобов'язання. Вказану суму заборгованості позивач просив стягнути на свою користь із відповідача, а також позивач ставив питання про відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 3 028 грн. Вимоги заявленого позову Акціонерне товариство »Універсал Банк» обґрунтовувало тим, що »Monobank» - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Позивач зазначав, що 26.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до банку, з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 26.10.2020 року. Приєднання до Умов i Правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання анкети-заяви у паперовому або електронному вигляді, що надається банком. Позивач стверджував, що своїм підписом на анкеті-заяві відповідач беззастережно підтвердив, що на момент її підписання він ознайомився із текстом Умов i Правил, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту, тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб та інших додатків, повністю зрозумів їх зміст, погоджується із викладеним, розуміє свої права та обов'язки, в тому числі, право відмовитися від отримання рекламних матеріалів засобами дистанційних каналів комунікації. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, які складають договір, та зобов'язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору, відповідач отримав кредит у розмірі 100 000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Позивач стверджував, що банк свої зобов'язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. При цьому, за доводами позивача, відповідач ОСОБА_1 , всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов'язки перед банком не виконав, істотно порушив умови кредитного договору, і вся заборгованість стала простроченою. Станом на 04.07.2024 року за відповідачем по укладеному із АТ »Універсал Банк» договору про надання банківських послуг, наявна заборгованість на загальну суму 18 307 грн. 41 коп., яка складається із наступного: 18 307 грн. 41 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0,00 грн. - загальний залишок заборгованості за відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 0,00 грн. - заборгованість за порушення грошового зобов'язання У вимогах заявленого позову АТ »Універсал Банк» просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг »Monobank» від 26.10.2020 року у розмірі суму 18 307 грн. 41 коп. Також позивач ставив питання про стягнення на свою користь із відповідача понесених судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 30.12.2024 року позов Акціонерного товариства »Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства »Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 26.10.2020 року у розмірі 2 768,89 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства »Універсал Банк» 457,83 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство »Універсал Банк» просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції від 30.12.2024 року, в частині вирішення позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, а саме - 15 538 грн. 52 коп., та ухвалити нове рішення про задоволення вимог заявленого позову у повному обсязі, провівши розподіл судових витрат. Доводи апеляційної скарги АТ »Універсал Банк» вказують, що заочне рішення суду першої інстанції від 30.12.2024 року, в частині відмови у стягненні заборгованості із відповідача на користь банку в розмірі 15 538,52 грн., є незаконним, ухваленим всупереч нормам процесуального права, із неправильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги зазначають, що ухвалюючи заочне рішення від 30.12.2024 року, суд першої інстанції не дослідив механізм отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача із Умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. За доводами апелянта, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що відповідач не був ознайомлений із вищезазначеними Умовами і Правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Апелянт стверджує, що Умови i Правила, крім тих, що надавались та були отримані відповідачем у мобільному додатку, перебувають у загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та, у розумінні статей: 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору із визначенням порядку та умов кредитування, прав i обов'язків сторін, і містять всю іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Всі Умови i Правила за всі періоди розміщені на сайті Monobank, є публічно доступними, викладеними у форматі PDF, із зазначенням рішень, на підставі яких вони прийняті, та часу набуття ними чинності. За доводами апелянта, у самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, до яких відповідач із використанням власного ПІН-коду, має постійний доступ. Враховуючи те, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови i Правила, які включають тарифи, були надані відповідачу саме через мобільний додаток, можна дійти цілком очевидного висновку, що відповідач був ознайомлений саме із Умовами і Правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви, та відповідно до статей: 3, 627 ЦК України, добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання. Апелянт стверджує, що наведене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі, погодження Умов i Правил обслуговування фізичної особи з додатками. Апелянт вказує, що відповідно до п.1 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 26.10.2020 року, визначено, що ця анкета-заява разом з Умовами i Правилами обслуговування фізичних осіб в AT »Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (MONOBANK|UniversalBank), таблицею обчислення вартості кредиту i паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Апелянт зазначає, що клієнт підписанням цього договору підтверджує, що він ознайомлений із актуальною (чинною) редакцією Умов i Правил обслуговування фізичних осіб в AT »Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (MONOBANK|UniversalBank), таблицею обчислення вартості кредиту i паспортом споживчого кредиту, які розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, тарифами, які розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, та отримав їх примірники у мобільному додатку. За доводами апелянта, п.3 анкети-заяви від 26.10.2020 року визначено, що пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу із пільгового періоду, на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,1% на місяць. Решта умов, передбачених частиною 1 статті 6 Закону України »Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», визначені у договорі та тарифах. Клієнт беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Крім цього, клієнт підтвердив, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку. У анкеті-заяві назначено, що клієнт просить відкрити поточний рахунок в АТ »Універсал Банк» НОМЕР_1 у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. Умовами та Правилами також передбачено, що клієнт на постійній основі, але не рідше, ніж один раз на 30 календарних днів, зобов'язаний ознайомлюватися із чинною редакцією Умов та Правил, які розташовані за посиланням https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms та/або в мобільному додатку - з метою виконання умов договору, з урахуванням можливих змін до нього (п.4 Розділу I Умов i Правил). Відповідно до п.4.3 Розділу 1 Умов i Правил, згоду клієнта зі зміною, доповненнями Умов i Правил може бути підтверджено, зокрема та не виключно, шляхом: 1) проведенням клієнтом банківських операцій, отриманням банківських послуг, яке супроводжується оформленням касових документів; 2) введенням ПІН-коду, паролів доступу до додатку, використанням біометричних даних клієнта (відбитки пальців, в тому числі, за допомогою технології TouchID, або розпізнаванням обличчя, в тому числі за допомогою технології FaceID). За доводами апелянта, враховуючи те, що клієнтом було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.), відповідач ОСОБА_1 надавав свою згоду із змінами, доповненнями до договору про надання банківських послуг від 26.10.2020 року. Витяг з Умов і Правил та тарифи за карткою Monobank, які наявні у матеріалах справи, враховуючи специфіку надання банківських послуг, неодноразово оновлювались та доповнювались, у відповідності до вимог діючого законодавства. Актуальні редакції, згода на які була надана відповідачем шляхом, зокрема та не виключно, проведення банківських операцій та подальшого користування банківськими послугами, були доступні на постійній основі у публічному доступі на офіційному сайті банку за посиланнями https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms та/або в мобільному додатку. Та редакція Умов і Правил, яка наявна у матеріалах справи, може носити показовий характер та може доповнюватись позивачем. Апелянт стверджує, що посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку банку, що саме ці Умови i Правила розумів відповідач та ознайомився i погодився з ними, є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях Закону України »Про електронну комерцію». Доводи апеляційної скарги зазначають, що відповідач, всупереч чинному законодавству та умовам договору, не надав своєчасно банку грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), і тому у нього виникла заборгованість. Враховуючи, що у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором становить понад 90 днів, на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу II Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, і вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк направив повідомлення »пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв'язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 Розділу II Умов, кредит став у форму »на вимогу». Згідно проведеного позивачем розрахунку, загальний розмір заборгованості відповідача перед банком за укладеним договором, становить 18 307 грн. 41 коп.
Відповідно до приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За даних обставин, заочне рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 30.12.2024 року переглядається апеляційним судом у оскаржуваній апелянтом частині, тобто, в частині вирішення судом першої інстанції позовних вимог Акціонерного товариства »Універсал Банк», у задоволенні яких відмовлено.
Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства »Універсал Банк» на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.12.2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства »Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Як вбачається із матеріалів справи (а.с.176, 178), сторони даного спору належним чином повідомлені про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що АТ »Універсал Банк» має проект »Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки »Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту »Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
26.10.2020 року ОСОБА_1 власноручно підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг (а.с.16).
У анкеті-заяві зазначено, що дана заява разом з Умовами і Правилами обслуговування в АТ »Універсал банк» у разі надання банківських послуг щодо продуктів (MONOBANK|UniversalBank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, які розміщені за посиланням www.monobank.ua/terma, тарифами, які розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг. Підписуючи цю анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку monobank, ОСОБА_1 :
- підтвердив отримання примірника договору в мобільному додатку monobank;
- підтвердив своє ознайомлення та згоду з умовами договору;
- підтвердив укладення договору;
- зобов'язався виконувати умови договору;
- підтвердив, що інформація передбачена частиною другою статті 12 Закону України »Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надана йому шляхом її розміщення у договорі та на офіційному сайті банку.
Згідно з пунктом 2 анкети-заяви, ОСОБА_1 просив відкрити поточний рахунок поточний рахунок в АТ »Універсал Банк» НОМЕР_1 у гривні на його ім'я.
У пункті 3 анкети-заяви ОСОБА_1 просив встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку. Пільговий період за користування кредитним лімітом становить 62 дні. У разі виходу з пільгового періоду, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць. Решта умов, передбачених частиною першою статті 6 Закону України »Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», визначені в договорі та тарифах. Беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився з тим, що про зміну доступного розміру кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
У пункті 6 анкети-заяви зазначено, що ОСОБА_1 просив вважати його власноручний підпис або його аналоги (у тому числі удосконалений електронний підпис - далі УЕП) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть йому відкриті в банку. З цією метою, засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем 02D4092357BС8696295D16D423035ED0C9EDC3FCA37FB347CE74DB09086831168A. Він буде використовуватися УЕП у додатку для засвідчення його дій. Він визнає, що УЕП є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини (у т.ч. підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним із використанням простого електронного підпису або УЕП.
До позову АТ »Універсал Банк» додано:
- Умови і Правила обслуговування в АТ »Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|UniversalBank, затверджені протоколом правління №36 від 16.09.2020 року, набули чинності з 17.09.2020 року (а.с.23-33);
- правила обслуговування Чорної картки monobank (а.с.34-35).
Жоден із вищевказаних документів не містить підпису чи електронного підпису ОСОБА_1 .
За твердженнями позивача, банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором. У свою чергу, відповідач прийняті на себе зобов'язання за договором про надання банківських послуг від 26.10.2020 року не виконував, у зв'язку з чим, станом на 04.07.2024 року, утворилася заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у сумі 18 307 грн. 41 коп., що підтверджується наданим банком розрахунком заборгованості за договором №б/н від 26.10.2020 року, укладеним між АТ »Універсал Банк» та клієнтом - ОСОБА_1 (а.с.12-15).
Із виписки про рух коштів по картці № НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 за період з 26.10.2020 року по 04.07.2024 року користувалася кредитною карткою, чим підтвердив свою згоду на умови банку щодо встановленого кредитного ліміту (а.с.43-74).
Як вбачається із заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.12.2024 року, частково задовольняючи позов Акціонерного товариства »Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг »Мonobank» від 26.10.2020 року, яка виникла станом на 04.07.2024 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять жодних даних щодо того, які саме тарифні плани діяли для карток, що видавались відповідачу, позивачем не доведено належними та достатніми доказами, що саме додані до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що надані йому для ознайомлення документи на момент підписання вказаної заяви взагалі містили умови, зокрема, і щодо сплати заборгованості за відсотками, їх розмірів і порядку нарахування. Суд першої інстанції зазначив у заочному рішенні від 30.12.2024 року, що сама по собі підписана анкета-заява, без надання належних та допустимих доказів, які підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись, як стандартна (типова) форма кредитного договору. У анкеті-заяві позичальника від 26.10.2020 року зазначено про те, що пільговий період за користування кредитним лімітом становить 62 дні, у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,1% на місяць. Таким чином, анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про розмір відсотків у пільговий період, за яких умов здійснюється вихід із пільгового періоду, що позбавляє, як вказав суд першої інстанції, можливості обрахувати розмір процентів. При цьому, із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем при розрахунку заборгованості застосовано у різні періоди проценти у розмірі 37,2%. Із розрахунку заборгованості за договором №б/н від 26.10.2020 року (колонка »Сплачено відсотків») суд першої інстанції встановив, що тіло кредиту було збільшено за рахунок включення відсотків на загальну суму 15 538,52 грн., у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме, на суму 2 768,89 грн., виходячи із розрахунку: 18 307,41 грн. - 15 538,52 грн. = 2 768,89 грн., яку необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ »Універсал Банк». За даних обставин, у задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства »Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції вважав за необхідне відмовити.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства »Універсал Банк» відносно того, що заочне рішення суду першої інстанції від 30.12.2024 року, у оскаржуваній апелянтом частині, є незаконним, ухваленим всупереч нормам процесуального права, із неправильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування заочного рішення суду першої інстанції від 30.12.2024 року, у оскаржуваній частині, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Доводи апеляційної скарги зазначають, що ухвалюючи заочне рішення від 30.12.2024 року, суд першої інстанції не дослідив механізм отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача із Умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. За доводами апелянта, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що відповідач не був ознайомлений із вищезазначеними Умовами і Правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі №697/302/20, провадження №61-2498св22.
Із прийняттям Закону України »Про електронну комерцію», на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 вказаного вище Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 даного Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, згідно ч.12 статті 11 Закону №675-VIII.
Статтею 12 вказаного вище Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України »Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, про що свідчить банківська виписка по рахунку ОСОБА_1 (а.с.43-74) про рух коштів по картці, з якої вбачається, що відповідач розраховувався кредитною карткою, поповнював мобільний рахунок, здійснював перерахування на інші платіжні картки, знімав готівку в банкоматах, а також частково здійснював погашення кредиту, однак повністю свої зобов'язання щодо їх своєчасного повернення не виконав, у зв'язку з чим утворилась кредитна заборгованість.
Частинами 1, 2 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом статей: 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч.1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законами України »Про електронну комерцію» та »Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення спірного кредитного договору).
Відповідно до статей: 3, 4 Закону України »Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору), електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється із використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Згідно п.1, п.5 ч.1 статті 3 Закону України »Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин: 1-6 статті 11 Закону України »Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України »Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналізуючи викладене вище, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Позивачем надано належні та допустимі докази укладення між сторонами 26.10.2020 року кредитного договору та отриманням відповідачем кредитних коштів.
Анкета-заява до договору про надання банківських послуг від 26.10.2020 року була підписана ОСОБА_1 особисто. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що між АТ »Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір в рамках банківського проекту »monobank», відповідно до вимог чинного законодавства, за яким відповідач отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ »Універсал Банк»).
Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей: 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, із якими він ознайомлений.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26.10.2020 року, посилався на Умови і Правила обслуговування фізичних осіб в АТ »Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, розміщені на відповідному сайті банку, як на невід'ємні частини спірного договору.
Проте, із матеріалів справи не вбачається, що саме з даними Умовами та Правилами відповідач ОСОБА_1 ознайомився і погодився із ними, підписуючи анкету-заяву, а також із матеріалів справи не вбачається, що вказані документи, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, взагалі містили умови, зокрема, і щодо користування кредитними коштами та щодо сплати пені та комісії за користування кредитними коштами, і саме у зазначених в цих документах, які додано банком до матеріалів справи, розмірах і порядках нарахування.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 статті 634 ЦК України, за змістом якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача, змінювались АТ »Універсал Банк».
За даних обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та комісії за користування кредитними коштами наданими банком, Умови та Правила не можуть розцінюватись, як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Зазначений висновок узгоджується із висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.
Надані позивачем Умови і Правила обслуговування при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|UniversalBank, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору і щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо ним підписана, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання, як другої сторони до запропонованого договору.
Отже, сама по собі підписана анкета-заява, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись, як стандартна (типова) форма кредитного договору.
У анкеті-заяві позичальника від 26.10.2020 року зазначено про те, що пільговий період за користування кредитним лімітом становить 62 дні, у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,1% на місяць.
Таким чином, анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про розмір відсотків у пільговий період, за яких умов здійснюється вихід з пільгового періоду, що позбавляє суд можливості обрахувати розмір процентів. При цьому, із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем при обрахунку заборгованості застосовано у різні періоди проценти у розмірі 37,2%.
Вирішуючи питання про розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стягненню підлягає саме сума неповернутих коштів.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України »Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 року №75, виписки із клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватись судом у сукупності із іншими доказами.
До даного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року у справі №200/5647/18, провадження №61-9618св19.
Із наявного у справі розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором та виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 вбачається, що тіло кредиту було збільшено за рахунок включення відсотків на загальну суму 15 538,52 грн., що випливає із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 26.10.2020 року (колонка »Сплачено відсотків»).
За даних обставин, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення вимог заявленого позову, а саме, на суму 2 768,89 грн., виходячи із розрахунку: (18 307,41 грн. - 15 538,52 грн. = 2 768,89 грн.), правильність якого апелянтом не спростована.
Оскільки доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування заочного рішення суду першої інстанції від 30.12.2024 року, у оскаржуваній апелянтом частині, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі документально підтверджених з'ясованих фактичних обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в ході судового розгляду даної справи, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу Акціонерного товариства »Універсал Банк» - залишити без задоволення, а заочне рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 30.12.2024 року, у оскаржуваній апелянтом частині, залишити без змін.
Відповідно до приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, у неоскаржуваній апелянтом частині заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.12.2024 року, апеляційним судом не переглядається.
Керуючись статтями: 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства »Універсал Банк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 30 грудня 2024 року, у оскаржуваній частині, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 10.12.2025 року.
Головуючий: Судді: