Справа № 729/1434/25 2/729/749/25
заочне
11 грудня 2025 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:
судді Булиги Н. О.
за участю секретаря Романченко С. С.
позивача ОСОБА_1
представниці позивача в режимі відеоконференції - адвоката Палій А. В.
представниці служби у справах дітей Бобровицької міської ради, органу опіки та піклування - Собачкової Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Бобровицької міської ради про позбавлення батьківських прав,-
Позивач ОСОБА_1 , через свого представника, адвоката Палій Альону Віталіївну, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.06.2002 року між ним та відповідачкою було зареєстровано шлюб. У даному шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_3 .
29.10.2015 року заочним рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Позивач зазначає, що з 2013 року ОСОБА_2 покинула сім'ю та виїхала у невідомому напрямку, після чого він з донькою її не бачили. Таким чином, відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_4 вже 12 років, не цікавиться її життям, не допомагає матеріально, не відвідує її та не спілкується з нею. Крім того, відповідачка не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини та не створює умов для отримання нею освіти, тобто самоусунулася від виконання батьківських обов'язків.
18.08.2025 року позивач звернувся із заявою до служби у справах дітей Бобровицької міської ради про надання висновку, щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_2 , однак, станом на час подання позовної заяви до суду висновок не наданий.
На підставі викладеного, позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_3 .
Позивач та його представниця у судовому засіданні вимоги підтримали і просять їх задовольнити. Не заперечують проти заочного розгляду справи. При цьому позивач зазначив, що дійсно відповідачка в 2013 році залишила сім"ю, дочкою з того часу не цікавилася. Дочка перебуває на його повному утриманні, він самостійно виховує доньку. Жодного зв"язку з матір"ю дитини не має. Не звертався до суду з заявою про стягнення аліментів з відповідачки.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася шляхом направлення судової повістки за адресою останнього відомого місця її реєстрації, проте конверт повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», тому відповідачка викликалася у судове засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному веб- сайті Судової влади України, оскільки із зареєстрованого місця проживання вона була знята 09.02.2024. Відповідачка причини неявки не повідомила, відзиву на позов не подавала. З опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Представник третьої особи служби у справах дітей Бобровицької міської ради Собачкова Л.А. у судовому засідання зазначила, що службою не встановлено достатніх підстав, визначених Законом, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, а тому, на її думку, позов задоволенню не підлягає. Разом з тим зазначила, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження свідомого, умисного невиконання відповідачкою своїх батьківських обов'язків щодо доньки. Позивач з 2013 року не звертався із заявами про неналежне виконання відповідачкою своїх батьківських обов'язків, а звернувся лише у 2025 році з заявою про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, заслухавши учасників справи, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд доходить такого висновку.
Як встановлено у судовому засіданні, та що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її матір'ю є ОСОБА_2 , а батьком ОСОБА_1 (а.с.9).
Заочним рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області №729/1084/15-ц від 29.10.2015 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано (а.с.10-11).
Заочним рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області №729/139/19 від 19.03.2019 року, було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с.13-14).
Згідно характеристики Бобровицької міської ради Чернігівської області № 16977 від 11.08.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 .
За відомостями Сухинського старостинського округу, ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 , з 2013 року по теперішній час на підвідомчій території Сухинського старостинського округу не проживає. Зі слів сусідів та на підставі даних, наявних у старостинському окрузі, ОСОБА_2 не проживала разом з дитиною протягом 12 років, матеріально не забезпечувала, не брала участі у шкільному та позашкільному житті, не цікавилася станом здоров'я та успішністю дитини. Догляд, виховання та забезпечення дитини здійснював батько ОСОБА_1 (а.с.12).
Як вбачається з інформації Бобровицької міської ради Чернігівської області № 03-16/3185 від 21.10.2025 року Про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, яка була надана на виконання ухвали Бобровицького районного суду Чернігівської області від 18.09.2025 року, питання про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Бобровицької міської ради 16 жовтня 2025 року.
У ході розгляду позовної заяви щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_3 , 2007 р.н., з'ясовано, що зі слів позивача по справі, з заявою щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дитини до суду він не звертався. Батько задовольняє базові потреби доньки в повному обсязі. ОСОБА_2 довготривалий час з родиною не проживає, вихованням та утриманням неповнолітньої дочки не займається. ОСОБА_1 зазначив, що інформацією щодо місця проживання чи перебування ОСОБА_2 не володіє. До органів Національної поліції України з заявою щодо розщуку відповідачки по справі не звертався.
ОСОБА_3 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Бобровицької міської ради пояснила, що не хоче мати нічого спільного з матір'ю ОСОБА_2 . Дана позиція дитини може свідчити про образу неповнолітньої на відповідачку.
У відповідності до пунктів 15,16,17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інщих духовних цінностей; не сприяють засвоєння нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В інформації зазначено, що відповідно до п. 15 вищевказаної Постанови, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Зазначається, що позбавлення батьківських прав може бути застосовано лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька і матері, як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні_не,у достатній мірі, не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають у тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків, тощо. Аналізуючи встановлені факти, у контексті позбавлення батьківських прав, необхідно зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, та застосовувати цей захід, як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав формується на основі ретельного вивчення всіх обставин життя дитини, поведінки батьків та налізу їхньої здатності належно виконувати батьківські обов'язки, а також оцінки впливу на дитину можливого позбавлення батьківських прав. Для прийняття зазначеного висновку суб'єкти соціальної роботи надають родині відповідні соціальні послуги, а саме профілактичні бесіди з усіма сторонами конфлікту, їх інспектування для визначення рівня батьківського потенціалу та стану виконання батьками батьківських обов'язків. Родина ОСОБА_6 в поле зору соціальних служб не потрапляла, інформації щодо неналежного виконання відповідачкою батьківських обов'язків до органу опіки та піклування Бобровицької міської ради не надходило. Крім того, через відсутність інформації про місце перебування ОСОБА_2 . Бобровицька міська рада як орган опіки та піклування не мала можливості повідомити відповідачку про розгляд зазначеного питання та заслухати думку матері щодо виконання нею батьківських обов'язків по відношенню до неповнолітньої доньки.
Зважаючи на вищезазначене, Комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Бобровицької міської ради, не встановлено підстав для прийняття висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_3 через відсутність можливості проведення суб'єктами соціальної роботи належних профілактичних заходів з відповідачкою.
Тому, враховуючи рекомендації Комісії з питань захисту прав дитини, у органу опіки і піклування відсутні вагомі підстави для прийняття висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
У ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п. 54).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Також, ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 61-14351 св 21 зроблено висновок, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до положень діючого Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не вливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
При розгляді питання про позбавлення батьківських прав висновок органу опіки та піклування є обов'язковим документом, який суд досліджує під час розгляду справи про позбавлення батьківських прав, проте має рекомендаційний характер. Орган опіки та піклування проводить обстеження умов проживання дитини та інших осіб, а також витребовує інші документи для формування висновку про доцільність або недоцільність позбавлення батьківських прав, який подається до суду.
Той з батьків, з ким проживає дитина, звертається до органу опіки та піклування з відповідною заявою. Орган опіки та піклування проводить засідання за особистої присутності обох батьків. На підставі зібраних відомостей формується письмовий висновок про доцільність або недоцільність позбавлення батьківських прав.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, Верховний Суд наголошує, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача (див. постанову Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18).
Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13).
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від стандарту «достатність доказів», підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.
Проте, у справах про позбавлення батьківських прав, яке є крайнім заходом (див. пункти 48-49), з врахуванням підходів Верховного Суду (див. пункти 49, 55-57), закріплений стандарт «достатніх та переконливих доказів», який означає, що докази, надані стороною, повинні бути достатніми для переконання суду у наявності підстав для позбавлення батьківських прав. Цей стандарт доказування є більш вищим ніж «вірогідність доказів».
У судовому засіданні наданими та дослідженими доказами, позивачем не доведено, що поведінка відповідачки стосовно своєї дочки є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками, не доведено та не надано суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до доньки батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов'язків стосовно доньки ОСОБА_4 . Факт тривалого непроживання ОСОБА_2 за адресою проживання її доньки не свідчить про свідоме, умисне ухилення від виконання нею своїх батьківських обов'язків передбачених чинним законодавством.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено саме на позивача.
Однак, беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов'язками відповідачкою, які б свідчили про злісне ухилення нею від виховання своєї дитини і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, у матеріалах справи відсутні.
При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідачка систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу продовжує не виконувати своїх батьківських обов'язків, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав щодо дочки є обґрунтованим заходом впливу і буде слугувати якнайкращим інтересам самої дитини.
З огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема в частині її права на спілкування з матір'ю та збереження зв'язків із нею, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідачки такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), проте, наявності таких обставин у цій справі не доведено.
Приймаючи до уваги, що судом не встановлено фактів умисного ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, вчинення нею будь-якого негативного психологічного тиску на свою дитину, спричинення дитині будь-якої моральної чи фізичної шкоди, тому суд не знаходить достатніх підстав, передбачених ст. 164 СК України для позбавлення її батьківських прав.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про недоведеність існування правових підстав для позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав у даному випадку, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, адже не було достовірно доведено, що відповідачка умисно ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідачки батьківських прав, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають
Керуючись ст.ст. 164, 165 СК України, ст.ст. 258-259, 264, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Бобровицької міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: служба у справах дітей Бобровицької міської ради, 17400 вул.Незалежності, 46 м. Бобровиця Чернігівська область, Код ЄДРПОУ 43586279.
Суддя Бобровицького районного суду Н.О.Булига