Єдиний унікальний номер 448/552/25
Провадження № 1-кп/448/130/25
Іменем України
10.12.2025 місто Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141230000041 від 07.02.2025 по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_1 , який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, розлученого, не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 342 Кримінального кодексу України (далі КК),
за участі сторін кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - адвокат ОСОБА_5 ,
безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:
І. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним
1. 07.02.2025 поліцейські: інспектор 2 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_6 та інспектор 2 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_7 , будучи у форменому одязі із знаками розрізнення, отримавши табельну вогнепальну зброю та спеціальні засоби, відповідно до книги нарядів виконували свої службові обов?язки, які заступили на патрулювання (денну зміну) в складі екіпажу «Омега 212» на автодорогу «Львів-Шегині-М11». 07.02.2025 року о 16 годині 06 хвилин в с. Берегове Яворівського району Львівської області на 55 км. автодороги «Львів-Шегині-M11» помічено автомобіль марки «BMW 318 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який керуючи транспортним засобом рухаючись у населеному пункті с. Берегове із швидкістю 79 км/год, перевищив встановлене обмеження швидкості більш, ніж на 20 км/год. та порушив п. 12.4 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306 порушення швидкості режиму в населених пунктах.
У подальшому вказаний транспортний засіб, був зупинений службовими особами патрульної поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які під час зупинення транспортного засобу пояснили водію ОСОБА_3 причину зупинки, в подальшому винесли постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №4026298 за ст. 122 ч.1 КУпАП, з якою водій ознайомився та проставив свій підпис. Однак, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було встановлено, що згідно бази даних програмного забезпечення «Інформаційного порталу Національної поліції» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває у статусі «активний розшук» 1 (першим) відділенням ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) про, що було повідомлено водія, який одразу вийшов з керованого ним транспортного засобу, однак на неодноразові законні вимоги працівників поліції підійти до службового транспортного засобу та у подальшому прослідувати до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) повідомив, що буде слідувати із працівниками поліції тільки у статусі затриманого. Після чого, о 16:20 год. інспектор поліції ОСОБА_6 , маючи намір скласти протокол про адміністративне затримання, повідомив водієві ОСОБА_3 , що той перебуває у статусі затриманого, однак останній своїми діями чинив опір працівнику правоохоронного органу вчинив шарпанину з інспектором ОСОБА_6 , поваливши останнього декілька раз на асфальтне покриття автодороги, після чого свої протиправні дії не припинив та втік з місця події, не реагуючи на законні вимоги працівників поліції.
ІІ. Позиція обвинуваченого
2. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та підтвердив обставини, що наведені у обвинувальному акті. Пояснив, що дійсно 07.02.2025, близько 16.20 год. перебуваючи в с. Берегове Яворівського району Львівської області на автодорозі «Львів-Шегині-М11», його зупинили поліцейські через порушення ПДР: інспектори ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які є представниками влади - працівниками правоохоронного органу. Вказав, що усвідомлював що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є працівниками правоохоронного органу, вчинив опір працівнику правоохоронного органу, під час адміністративного затримання.
У вчиненому щиро розкаявся, зазначив, що критично оцінює свої діяння, просив не застосовувати суворої міри покарання. Згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згідний на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без дослідження доказів, якими підтверджуються встановлені досудовим розслідуванням обставини, а також згідний із встановленими обмеженнями оскарження вироку за результатами розгляду обвинувального акту в спрощеному провадженні.
ІІІ. Позиція потерпілих
3. Потерпілий ОСОБА_6 та представник потерпілого Департаменту патрульної поліції у судове засідання 10.12.2025 не з'явилися.
28.04.2025 представник потерпілого Департаменту патрульної поліції подав заяву, в якій просив розгляд кримінального провадження проводити без його участі.
07.11.2025 потерпілий ОСОБА_6 подав заяву, в якій вказав, що просить проводити розгляд даної справи без його участі.
ІV. Оцінка Суду
4. Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, та, роз'яснивши їм положення КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме: про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.
Суд обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням документів, які характеризують обвинуваченого, як особу.
5. Показання обвинуваченого ОСОБА_3 у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
6. Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.
7. Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого ОСОБА_3 в межах пред'явленого обвинувачення.
8. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.
9. Враховуючи показання обвинуваченого, співвіднісши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, Суд приходить до переконання, що дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за частиною другою статті 342 КК як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.
10. Вина ОСОБА_3 у скоєному доведена у повному обсязі поза розумним сумнівом.
V. Призначення покарання
11. При призначенні покарання суд враховує, що у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
12. У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16.10.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
13. Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
14. Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до нетяжкого злочину.
15. Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст.66 КК України є: щире каяття, а також повне та беззастережне визнання вини обвинуваченим, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
16. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст.67 КК України - не встановлено.
17. Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
18. Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом також враховується те, що такий раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому, висловив жаль з приводу вчиненого діяння, висловив критичне відношення до вчиненого та бажання виправитись, зазначив, що зробив для себе відповідні висновки, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке виражається в тому, що винний добровільно у будь-якій формі своїми активними діями надав допомогу органам досудового розслідування та суду у з'ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного розкриття, вчиненого ним кримінального правопорушення, враховуючи його стан здоров'я - на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, роль у скоєному кримінальному правопорушенні та поведінку до і після вчинення кримінального правопорушення, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання. Суд враховує, доповідь органу пробації за місцем проживання обвинуваченого та враховує, що обставини, які обтяжують покарання відсутні, у даному кримінальному провадженні потерпілі не мають претензій до обвинуваченого.
19. З огляду на викладене, та враховуючи позицію прокурора, який просив призначати покарання для обвинуваченого у вигляді штрафу, керуючись принципом законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку та погоджується з думкою державного обвинувача, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, а тому необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання в межах санкції інкримінованої йому статті КК України у виді штрафу.
20. Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 ст.69 КК України, суд не вбачає.
21. Суд приходить до переконання, що таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
22. Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
VІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку
23. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
24. Питання про долю речового доказу вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.
25. Судові витрати по справі відсутні.
26. Цивільний позов по справі не заявлений.
27. Запобіжний захід ОСОБА_3 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання Суд не вбачає.
З цих підстав, керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд,
1. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.
2. Зобов'язати ОСОБА_3 сплатити штраф у місячний строк з моменту набрання чинності цим вироком та повідомити про сплату штрафу, шляхом надання відповідного документу.
3. Речові докази:
- цифровий носій інформації формату DVD + R марки «Verbatium», цифровий носій інформації формату «microCARD» 3 Gb - зберігати при матеріалах кримінального провадження;
- бодікамеру марки «Моторола SOLUTION VB 400» №471916 з відповідним QR кодом та надписом «національна поліція України» - повернути у Департамент патрульної поліції.
4. Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання Суд не вбачає.
5. Цивільний позов під час досудового розслідування та судового розгляду не пред'явлено.
6. Процесуальні витрати та витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
7. На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
8. Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
9. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
10. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Вирок суду виготовлений та підписаний в нарадчій кімнаті 10.12.2025
Суддя ОСОБА_10