Справа № 462/8883/25
провадження 1-кс/462/2127/25
10 грудня 2025 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі слідчої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , поданого в інтересах власника майна ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141390001151 від 10.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
встановив:
представник заявника ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 , звернувся до слідчої судді Залізничного районного суду м. Львова із клопотанням про скасування арешту, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 17.11.2025 року в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141390001151 від 10.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України на автомобіль марки «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_1 в цілому (на його комплектуючі деталі, вузли, агрегати та інше обладнання) шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування (ремонт, експлуатація), який на праві власності належить ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання зазначив, що з моменту вилучення автомобіля марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , орган досудового розслідування мав достатньо часу для проведення всіх необхідних слідчих (розшукових) дій із зазначеним транспортним засобом, включно з проведенням необхідних експертиз. Зазначає, що 21 листопада 2025 року було проведено огляд вказаного транспортного засобу, за результатом якого здійснено транспортно-трасологічну експертизу та експертизу технічного стану автомобіля, що вказує на відсутність необхідності продовження утримання його на платному майданчику, оскільки його тривале зберігання та продовження дії арешту призводять до істотних фінансових втрат. Крім того, заявник вважає, що орган досудового розслідування не навів жодних нових чи додаткових аргументів на підтвердження існування ризиків, які могли б виправдовувати подальше втручання у права особи, зокрема шляхом обмеження чи позбавлення її права власності. Зазначає, що на цей час слідством не доведено наявності будь-яких обставин, які б свідчили про те, що відсутність заборони користування автомобілем марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , створює загрозу його приховування, пошкодження, зникнення, втрати, знищення чи незаконної передачі іншим особам. У зв'язку з викладеним заявник вважає, що потреба у подальшому застосуванні арешту щодо зазначеного транспортного засобу відсутня, у зв'язку з чим просить скасувати накладений арешт.
У судове засідання заявник та його представник не з'явились.
Старший слідчий ВРЗ СТ СВ ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, в якому зазначив, що в межах вказаного кримінального провадження проведено усі необхідні на даний час експертизи, у зв'язку із чим не заперечив щодо його задоволення.
За таких обставин, з огляду на положення ч. 2 ст. 174 КПК України, слідча суддя вважає можливим розглянути заяву за відсутності власника майна, його представника та слідчого, за клопотанням якого було накладено арешт.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження, не здійснювалось, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Дослідивши клопотання та надані матеріали, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, слідча суддя дійшла наступних висновків.
В ході судового розгляду встановлено, що 09.11.2025 року близько 19 год. 00 хв., по вул. Городоцька, 217 (недалеко від АЗС «WOG», що по вул. Кузневича, 5 у м. Львові) відбулось ДТП (наїзд т/з на пішохода) за участю автомобіля марки «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керування військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та пішохода ОСОБА_6 , 1963 року народження, який отримав тілесні ушкодження.
Вказаний факт 10.11.2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141390001151 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Постановою слідчого ВРЗ СТ СВ ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_5 від 10.11.2025 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а місцем зберігання визначено майданчик тимчасового утримання що за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7.
Під час досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12025141390001151 від 10.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, ухвалою слідчої судді Залізничного районного суду м. Львова від 17.11.2025 року накладено арешт на автомобіль марки «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який було вилучено під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 09.11.2025 року.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 22.03.2023 року власником транспортного засобу марки «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (ст. 132 КПК України).
Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачений такий вид заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з вимогами ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Статтею 16 КПК України передбачено недоторканість права власності як одну із засад кримінального провадження. Цією нормою передбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Разом з цим, слідчий суддя враховує, що в силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із змісту вищезазначених норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що захист прав власника чи законного володільця майна, яке має значення для кримінального провадження, є пріоритетним, і ступінь втручання у право власності особи має бути співмірним потребам досудового розслідування.
Враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності в кримінальному провадженні, слідча суддя дійшла висновку, що наявні підстави для часткового скасування арешту майна в частині користування, оскільки на даний час всі необхідні слідчі дії та експертизи з арештованим автомобілем «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_1 проведені, а тому слідча суддя дійшла висновку, що клопотання слід задовольнити частково і скасувати накладений на транспортний засіб арешт в частині заборони користування автомобілем (його експлуатації), залишивши чинною заборону відчужувати, розпоряджатися та проводити обліково-реєстраційні операції вказаного транспортного засобу.
Керуючись ст. ст. 376, 131, 132, 170,174 КПК України, суд -
ухвалив:
клопотання адвоката ОСОБА_3 , поданого в інтересах власника майна ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141390001151 від 10.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 17.11.2025 року на автомобіль марки «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині заборони користування вище вказаним майном, дозволивши його використання власником ОСОБА_4 .
Зобов'язати слідчого у кримінальному провадженні № 12025141390001151 від 10.11.2025 року повернути автомобіль марки «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_1 власнику ОСОБА_4 .
Арешт в частині заборони відчужувати, розпоряджатися та проводити обліково-реєстраційні операції щодо автомобіля марки «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 17.11.2025 року - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідча суддя: ОСОБА_1