Справа № 442/9192/25
Провадження № 1-кп/442/518/2025
11 грудня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючої судді: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025141110001169 від 20.10.2025 відносно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Самара російської федерації, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, військовозобов'язаного, проживаючого на АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,-
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_2 ,
Судом визнано доведеним, що постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.08.2024 у справі №442/6049/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 7 років, яка не оскаржувалась та набрала законної сили.
Проте ОСОБА_2 , достовірно знаючи про наявність вказаного рішення суду, та, будучи з ним ознайомлений, з метою його невиконання в частині призначеного судом покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, керуючись прямим умислом спрямованим на невиконання вищевказаної постанови суду, маючи реальну можливість її виконати шляхом уникнення керування будь-якими транспортними засобами на визначений судом строк, 19.10.2025 о 17 год. 56 хв., неподалік будинку № 11 на вулиці Пилипа Орлика у місті Дрогобичі Львівської області, керував транспортним засобом марки «Меrsedes-Веnz», з порушенням Правил дорожнього руху, в результаті чого був зупинений поліцейськими ВРПП Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 та капралом поліції ОСОБА_6 , якими за вказаним фактом відносно ОСОБА_2 цього ж дня винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №5972997 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень.
Таким чином, ОСОБА_2 , умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України
Обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненому визнав повністю і суду пояснив, що знав про позбавлення його постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.08.2024 права керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Однак, і надалі продовжував керувати транспортним засобом.
У вчиненому щиросердечно розкаюється, просить суворо не карати.
Крім повного визнання своєї винності обвинуваченим ОСОБА_2 , його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.
Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними.
При таких обставинах суд вважає, що дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України, оскільки він умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили.
При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
При цьому, обставиною, яка пом'якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України, щире каяття та повне визнання своєї винуватості.
Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, - не встановлено.
При обранні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав себе винним повністю, щиросердечно розкаявся, має на утриманні малолітню дитину.
Враховуючи вищенаведене, особу винного, а також беручи до уваги позицію прокурора, який у судових дебатах просив призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу, суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе при застосуванні покарання у виді штрафу, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався, а відтак, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили не встановлено.
Речові докази відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не вживались.
Цивільній позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.
Суддя ОСОБА_1