1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/12044/25 1-кс/335/4034/2025
09 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 , подане у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 07.12.2025 року за № 12025080000000299, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Оріхів Запорізької області, громадянина України, освіти середньої спеціальної, не одруженого, такого, що на утриманні малолітніх дітей не має, оператора відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_2 , у званні старшого солдата, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
09.12.2025 до слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - начальником Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання слідчий послався на таке.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 05.12.2025 приблизно о 16:00 годині військовослужбовець військової служби за мобілізацією оператор відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_2 старший солдат ОСОБА_4 , перебуваючи у щорічній основній відпустці, знаходячись за місцем свого мешкання, а саме в приміщені квартири АДРЕСА_3 , діючи умисно, під час раптово виниклого конфлікту, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння смерті ОСОБА_8 , наніс останньому приблизно 8 ударів ногами, від 5 до 8 ударів стільцем та від 2 до 5 разів застосував електричний шокер в область голови та тулуба, чим спричинив поєднану тупу травму голови, тулубу та кінцівок, які кваліфікуються в сукупності як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, в даному випадку, що спричинили смерть ОСОБА_9 , і знаходяться в прямому причинному зв'язку з її настання.
Таким чином умисні дії ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке кваліфіковане як умисне вбивство, а саме умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
07.12.2025 ОСОБА_4 за погодженням з процесуальним керівником було повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
07.12.2025 о 12:15 ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208 КПК України. 08.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме: умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Клопотання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтовується наявністю ризиків, зазначених у п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, за ствердженням слідчого:
ризик переховування від органів досудового розслідування обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 наразі підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, та може бути засуджений до позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, з метою уникнення від притягнення до кримінальної відповідальності та подальшого покарання за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, може зникнути та переховуватись від органу досудового розслідування та суду;
ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів підтверджується тим, що частина речей, які мають доказове значення, вже була виявлена не за місцем вчинення кримінального правопорушення, а у сміттєвому баку (одяг та предмети зі слідами РБК). Це вказує, що підозрюваний вживав активні дії для позбавлення від речових доказів одразу після вчинення злочину; також у квартирі, де було вчинено злочин, вилучено сліди рідини бурого кольору, схожої на кров, а частина одягу зі слідами цієї речовини була виявлена поза межами житла, що свідчить про здійснення підозрюваним заходів для приховування або спотворення слідів злочину;
ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є реальним і підтверджується фактичними діями підозрюваного після вчинення злочину. Встановлено, що ОСОБА_4 умисно приховав одяг та інші предмети зі слідами крові, викинувши їх до сміттєвого баку, де вони були пізніше вилучені. Крім того, він перемістив тіло потерпілого з місця вчинення злочину на вулицю, намагаючись у такий спосіб приховати фактичні обставини події та ускладнити встановлення причин і механізму настання смерті. Такі дії свідчать про сформований умисел підозрюваного, спрямований на приховування слідів злочину та введення органу досудового розслідування в оману. З огляду на це, існує реальна небезпека, що, перебуваючи на волі, він продовжить здійснювати дії, спрямовані на перешкоджання встановленню істини, зокрема шляхом: подальшого приховування або спотворення слідів кримінального правопорушення; створення штучних версій події; вжиття заходів для унеможливлення повного та об'єктивного дослідження обставин злочину З огляду на наявність у підозрюваного фактичного доступу до місця проживання, є підстави вважати, що у разі перебування на волі він може: знищити або прибрати інші можливі сліди злочину у квартирі; приховати або спотворити предмети, що ще не вилучені слідством; вплинути на збереження речей, які можуть бути важливими доказами (засоби зв'язку, одяг, предмети побуту, інші носії інформації).
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, пославшись на факти та доводи, викладені у ньому.
Підозрюваний ОСОБА_4 заперечував щодо обґрунтованості повідомленої йому підозри в частині кримінально-правової кваліфікації. Пояснив, що не має наміру ухилятись від досудового розслідування, а в умовах місця попереднього ув'язнення йому, як військовослужбовцю, який проходить військову службу в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, буде знаходитись некомфортно. Тому просив обрати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_5 , також заперечував проти задоволення клопотання, наполягаючи на тому, що тяжкість підозри не може бути єдиною і самодостатньою підставою для взяття особи під варту. Просив взяти до уваги те, що ОСОБА_4 був учасником бойових дій, за станом здоров'я після отриманого поранення був визнаний придатним до військової служби лише в частинах забезпечення, раніше не судимий, є внутрішньо переміщеною особою, має соціальні зв'язки з батьками. Крім того, підозра є необґрунтованою, тоді як ОСОБА_4 від початку досудового розслідування співробітничає із слідством, жодних перешкод не чинив, бере участь у слідчих діях, надає показання. Тому, на думку захисника, підстав для тримання підозрюваного під вартою немає.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Як випливає з доданих до клопотання матеріалів кримінального провадження, станом час вирішення питання про запобіжний захід обґрунтованість підозри підтверджується доданими до клопотання доказами, і самим підозрюваним не оспорюється.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується доданими до клопотання матеріалами досудового розслідування, в тому числі:
- протоколом огляду місця події, проведеного на відкритій ділянці місцевості біля буд. 5 по вул. Північне Шосе в м. Запоріжжя, в ході якого було виявлено труп ОСОБА_8 з чисельними тілесними ушкодженнями у вигляді синців, саден, ознаками множинних переломів ребр справа та зліва та слідами волочіння на передній поверхні тіла.
- протоколом огляду місця події, проведеного за місцем мешкання ОСОБА_4 , а саме в приміщені квартири АДРЕСА_3 , в ході якого вилучено сліди речовини бурого кольору, схожої на кров та одяг з нашаруванням вказаної речовини.
- протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 , в ході якого оглянуто сміттєвий бак, з котрого було вилучено одяг, пакети пляшки та інші об'єкти з нашаруванням РБК
- актом застосування службового собаки, який взявши слід від взуття померлого, привів до сліду РБК на 6-му поверсі буд. АДРЕСА_4 , де розташована квартира в який мешкає ОСОБА_4
- показаннями ОСОБА_4 , який пояснив, що він 07.12.2025 приблизно о 16:00, перебуваючи за місцем мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , під час раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_8 наніс останньому приблизно 8 ударів ногами, від 5 до 8 ударів стільцем та від 2 до 5 разів застосував електричний шокер в область голови та тулуба, внаслідок чого потерпілий втратив свідомість. Приблизно через 2 години перевіривши ОСОБА_8 , виявив його без ознак життя та в ніч з 06.12.2025 на 07.12.2025 виволік його тіло на вулицю неподалік будинку, де залишив;
- лікарським свідоцтвом про смерть №6923, згідно якого причиною смерті ОСОБА_8 є поєднана закрита тупа травма голови, шиї, тулуба та кінцівок, з переломом кісток тулуба та кінцівок;
- протоколом огляду трупа ОСОБА_8 в ході якого у останнього зафіксовані чисельні синці, садна, припухлості та набряки м'яких тканини в області голови, шиї, тулуба та кінцівок.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, зазначених вище, а також пояснень підозрюваного слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Щодо наявності ризиків.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що вказані у клопотанні ризики існують і мають ступінь вірогідності, необхідну та достатню для взяття підозрюваного під варту.
Діяння, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_10 , є умисним особливо тяжким злочином проти життя людини, що тягне покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років. Ця обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (Clooth v. Belgium (Клоот проти Бельгії), § 40).
З урахуванням особи підозрюваного, зокрема того, що він є військовослужбовцем, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, направленого на заподіяння смерті іншій людині, обґрунтованими є доводи сторони обвинувачення про те, що у разі незастосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, останній може переховуватись від органу досудового слідства або суду та впливати на потерпілих та свідків.
Так, з доданих до клопотання матеріалів досудового розслідування випливає, що після вчинення інкримінованого йому злочину ОСОБА_4 вчинив свідомі дії, спрямовані на приховування слідів злочину та доказів його причетності до смерті ОСОБА_8 , а саме перемістив тіло померлого зі свого житла до іншого місця, видалив сліди переміщення по його маршруту, видалив сліди крові зі свого одягу тощо, і взагалі протягом доби після вчиненого діяння не вчиняв жодних дій щодо повідомлення до правоохоронних органів про вчинене, був затриманий за місцем проживання своїх батьків, яким також не повідомляв про вчинене діяння.
Відтак, така поведінка підозрюваного вказує на його здатність до вчинення дій, спрямованих на перешкоджання встановленню дійсних обставин смерті потерпілого, а ризики вчинення ним таких дій є реальним і високим.
Слідчий суддя також погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо того, що, оскільки смерть потерпілого настала за місцем проживання підозрюваного, останній у разі залишення на волі матиме реальну можливість приховати ще не виявлені сліди вчиненого діяння та іншим чином перешкодити досудовому розслідуванню.
Таким чином, на початковій стадії досудового розслідування взяття підозрюваного під вартою є виправданим легітимною метою усунення можливих перешкод у досудовому розслідуванні і єдино можливим заходом запобігання ризикам, вказаним у клопотанні.
На виконання вимог ст. 194 КПК України слідчим суддею вивчалась можливість застосування стосовно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам.
Слідчий суддя визнає неможливим застосовувати до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент розгляду слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу жодна особа не виявила наміру поручитись за виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту, на переконання слідчого судді, не можуть бути застосовані до підозрюваного в силу наявності у нього статусу військовослужбовця і обов'язку за загальним правилом перебувати за місцем дислокації військової частини, і взагалі не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, а також не усунуть ризиків, існування яких встановлено суддею.
На підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя не вбачає підстави для визначення розміру застави як умови звільнення підозрюваного з-під варти.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави.
Строк дії цієї ухвали та строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 12 год. 15 хв. 07.12.2025 до 12 год. 15 хв. 04.02.2026.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою, - протягом п'яти днів з дня отримання повного тексту ухвали.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.
Повний текст ухвали оголошений о 13 год. 00 хв. 11.12.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1