Дата документу 11.12.2025
Справа № 334/9977/25
Провадження № 2/334/5181/25
про залишення позовної заяви без руху
11 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Телегуз С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
28.11.2025 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник: адвокат Ускова І.І. в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому прохали стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою, що становить 321136,09 грн. та складається з: основний борг 295400 грн., 3% річних від простроченої суми 25736,09 грн. на 27.11.2025 року; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.
Дослідивши зміст поданої позовної заяви та доданих до неї документів, доходжу висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, так як не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття провадження у справі з наступних підстав.
Так, відповідно п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно ч.6 ст.175 ЦПК України у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Частиною 5 ст.177 ЦПК України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Однією із умов реалізації права особи на пред'явлення позовної заяви є дотримання вимог підсудності.
Відповідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно ч.1 ст.378 ЦПК України недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний з забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст.27 ЦПК України), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст.28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст.30 ЦПК України).
Позивач, звертаючись до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя щодо підсудності посилалася на те, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається у попередньому засіданні відповідно ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право", відповідно якої суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України. Так як грошові кошти у відповідач отримував на території України в м. Запоріжжі за адресою місця проживання позивача, тому справа за принципами Закону України “Про міжнародне приватне право» підсудна Українським судам за останнім відомим місцем проживання відповідача, а саме на території Дніпровського району м. Запоріжжя, підсудність якого віднесена до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя.
Так, згідно ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно позовної заяви позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно відповіді №2066325 від 01.12.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач ОСОБА_2 не має зареєстрованого місця проживання.
Згідно відповіді №06.4-06/02/31766 від 03.12.2025 року Департаменту адміністративних послуг ЗМР в реєстрі територіальної громади м. Запоріжжя відсутні відомості щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 .
Згідно відповіді від 10.12.2025 року Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України місце проживання ОСОБА_2 не встановлено.
У позові позивач посилалася на те, що відповідач проживав зі своєю родиною (матір'ю, батьком, сестрою) за адресою: АДРЕСА_3 . Після виїзду за межі України (приблизно на початку 80 років) відповідач проживав спочатку на території російської федерації, потім в Германії, потім в Польщі, а потім повернувся на постійне місце проживання до російської федерації, де проживає по даний час.
Згідно копії розписки від 01.11.2021 року ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, судом встановлено, що матеріали позовної заяви не містять доказів проживання відповідача на території Дніпровського району м. Запоріжжя за адресою: м. Запоріжжя, вул. Станіславського буд.55А.
Тому, позивачу необхідно надати суду уточнену позовну заяву в якій надати докази місця проживання відповідача на території Дніпровського району м. Запоріжжя для визначення підсудності справи за Дніпровським районним судом м. Запоріжжя.
Також, відповідно ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позовна заява не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Тому, позивачу необхідно надати суду уточнену позовну заяву в якій зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Також, відповідно ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Позовна заява не містить підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Тому, позивачу необхідно надати суду уточнену позовну заяву в якій зазначити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Дотримання вимог ст.175 ЦПК України при пред'явленні заяви в суд є імперативним правилом в тому числі і для суду на предмет перевірки заяви і долучених до неї матеріалів і недопущення відкриття провадження і призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Відповідно ч.1,2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
А тому позовну заяву необхідно залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 175, 177, 185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу та представнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: С.М. Телегуз