Дата документу 09.12.2025
Справа № 334/9954/25
Провадження № 3/334/3236/25
09 грудня 2025 року суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Філіпова І.М. розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Національно поліції України Департамент Патрульної поліції управління патрульної поліції в Запорізькій області про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, проживає за адресою АДРЕСА_1 , інші відомості суду не відомі,
за ч.1ст.173-2КУпАП,
Згідно протоколу серії АА №09959914.11.2025 року о 18:30 годині гр. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного, фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , що виражалось хватанням за руки, намагався передавити горло погрожував фізичною розправою, ображав нецензурною лайкою, чим причинив шкоду фізичного та психологічного здоров'ю.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання надав суду пояснення, що домашнього насильства щодо дружини не вчиняв, відбулася сварка на побутовому грунті.
Також в судове засідання з'явилась ОСОБА_2 , яка пояснила, що претензій до ОСОБА_1 не має.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності суд зазначає наступне.
Згідно диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вирізняє такі види домашнього насильства:
- фізичне насильство, що є формою домашнього насильства, та включає: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;
- психологічне насильство - насильство, пов'язане з тиском одного члена сім'ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
- економічне насильство - навмисні дії одного члена сім'ї щодо іншого, спрямовані на позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характер) (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Особливостями домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Тобто адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства на даний час настає у випадку, якщо в результаті вчинення такого діяння була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, у справах про психологічне домашнє насильство обов'язково необхідно встановлювати, які саме негативні наслідки для психологічного стану постраждалої особи, перелічені у п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону, настали внаслідок дій кривдника.
До протоколу не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 було завдано шкоду психічному чи фізичному здоров'ю, у судовому засіданні потерпіла також не зазначила, що їй було завдано будь-яку шкоду.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 21.02.2025 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , у протоколі не зазначено, в чому саме полягала об'єктивна сторона вчиненого ОСОБА_1 діяння, крім того, у протоколі не зазначені свідки події, в матеріалах справи відсутні їх письмові пояснення, а також відсутній протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, подія не фіксувалался на нагрудні відеореєстратори у зв'язку з розрядженням акумулятора.
Отже, відповідно до національного законодавства, з урахуванням внесених змін до ст. 173-2 КУпАП, домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. При цьому, сама по собі сварка осіб, без застосування насильства, та без настання жодних відповідних наслідків, не утворює складу адміністративного правопорушення за ст. 173-2 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Судом не встановлено, які конкретно образи висловлювались і чи призвели вони до психологічного розладу, побоювань, а також чи завдали вони шкоди психічному стану потерпілої особи, а з наданих суду доказів вищевказані обставини встановити не можливо.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей відповідно до ч. 1 ст.254КУпАП та ч. 2 ст.251КУпАП покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
Суд розглядає справу в межах фабули протоколу і не вправі самостійно її змінювати, оскільки це не відноситься до його компетенції.
Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.247КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Тому, у відповідності до ст. 62 Конституції України, ст. 7, п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, в зв'язку з недоведеністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia»,рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення слід також враховувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) де серед іншого, зазначено, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
У рішенні ЄСПЛ від 2.07.2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Жодним із наданих доказів у справі не підтверджено вчинення ОСОБА_1 такої форми домашнього насильства як завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої особи, окрім цього не встановлено чи викликали дії останньої будь-які наслідки, передбачені п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», з огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Таким чином, враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, а саме наявність відповідних суперечностей в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, в тому числі відсутність належних та достатніх доказів, які б своїй сукупності в повній мірі та «поза розумним сумнівом» підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 зазначених в протоколі дій, відповідальність за вчинення яких передбачена положеннями ч.1 ст. 173-2 КУпАП, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
За положенням п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247,280,283,284 КУпАП,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п1.ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Суддя: Філіпова І. М.