Дата документу 11.12.2025
Справа № 334/5851/25
Провадження № 2/334/3275/25
11 грудня 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя в складі:
Головуючого-судді: Коломаренко К.А.,
за участю секретаря судового засідання: Цілінко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» /01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30/ до ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 /, про стягнення заборгованості за кредитним договором,
21 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №76254349 в розмірі 20 652,19 гривень.
В обґрунтування позову посилався на те, що 15.09.2023 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір позики №76254349. Відповідно до умов договору позики позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково сплатити позикодавцю плату від суми позики. Відповідно до п. 20 договору позики, цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію». 14.06.2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором позики №76254349, укладеного між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до реєстру боржників №21 від 20.03.2024 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 20 652,19 гривень, з яких: 5 530,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 122,19 гривень сума заборгованості за відсотками. Пунктом 1.2 договору факторингу передбачено, що перехід від клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною цього договору. Згідно п.3.7 Договору факторингу, ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується перерахувати на банківський рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ», будь-які грошові кошти, отримані від боржників на виконання ними своїх зобов'язань за договором позики, право вимоги за якими відступлено фактору, після передачі права вимоги до фактора. Всупереч умов договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав та після відступлення права вимоги не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості. Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №76254349 у розмірі 20 652,19 гривень та понесені судові витрати.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.
25 липня 2025 року до суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.
Ухвалою суду від 25.07.2025 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання.
16 жовтня 2025 року після відкриття провадження у справі судом встановлено, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статті 175 ЦПК України.
Керуючись ч. 11 ст. 187 ЦПК України, суд 16.10.2025 року постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, та надав позивачам строк на усунення зазначених в ухвалі недоліків.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної зави без руху від 16.10.2025 року представник позивача - Злотіна Н.О. (діє на підставі довіреності №б/н від 09.05.2025 р.)., зазначила, що з метою надання вичерпної інформації по справі позивач звернувся до Первісних кредиторів з відповідними запитами щодо надання додаткових доказів, а саме детальних розрахунків заборгованості та доказів, що підтверджують надання (перерахування) коштів Позичальнику за кредитним договором. Станом на 21 жовтня 2025 року Позивачем не отримано відповідь на запит від Первісних кредиторів, тому у разі надходження запитуваних доказів їх невідкладно буде направлено до суду шляхом подання клопотання про долучення доказів.
Ухвалою суду від 23.10.2025 року вирішено продовжити розгляд справи.
Ухвалою суду від 20.11.2025 року витребувано у Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК»: 1. Інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 карткових рахунків відкритих у банку станом з 15.09.2023 року. 2. Інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку НОМЕР_1 . 3. Виписку по рахунку за номером картки НОМЕР_1 , що ОСОБА_1 . 4. Інформацію про надходження на картковий рахунок НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 у 15.09.2023 року грошових коштів в сумі 7000,00 грн.
05.12.2025 року від Акціонерного Товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" на виконання ухвали суду надійшла витребувана судом інформація.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. У позовній заяві просив розгляд справи провести у його відсутності.
Відповідач у судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується конвертом, який повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Про причини відсутності не повідомив, відзиву на позов подано не було.
Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст.280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Згідно положень ч.2ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступного.
Так, судом встановлено, що 15.09.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №76254349, відповідно до умов якого сума наданої відповідачу позики становить 7000 грн. 00 коп., строк позики 25 днів. Процентна ставка за день 2,5 %.
У пункті 5.1кредитного договору передбачено, що позичальник ознайомився на сайті https:/mycredit.ua/ua/documents-licenseз повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбаченост.12 ЗУ«Про фінансовіпослуги тафінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті та мобільному додатку, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі (п.5.3).
У додатку №1 до Договору позики №76254349 наведено таблицю загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Договір позики №76254349 від 15.09.2023 року та додаток до договору №1 підписано одноразовими ідентифікаторами «E6jjCem86m».
14.06.2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором позики №76254349, укладеного між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ЄАПБ» за договором позики №76254349 від 15.09.2023 за період з 20.03.2024 року по 31.05.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 складає 20 652 грн. 19 коп., з яких: 5 530 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 15 122 грн. 19 коп. заборгованість по відсоткам.
Відповідно до реєстру боржників №21 від 20.03.2024 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 20 652,19 грн., з яких: 5 530,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 15 122,19 грн. - заборгованість по відсоткам.
Пунктом 1.2 договору факторингу передбачено, що перехід від клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п.3.7 Договору факторингу, ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується перерахувати на банківський рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ», будь-які грошові кошти, отримані від боржників на виконання ними своїх зобов'язань за договором позики, право вимоги за якими відступлено фактору, після передачі права вимоги до фактора.
Пунктом 1 ч.1ст.512ЦКУкраїни передбачено, щокредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зіст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч. 1ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ» у визначеному Законом порядку набуло право вимоги до ОСОБА_1 .
Відповідач не заперечував факт набуття права вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики №76254349 від 15.09.2023 року.
Із дослідженого судом договору позики №76254349 від 15.09.2023 року встановлено, що оспорюваний договір укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Положеннями ч.1, ч.2 ст.6ЗаконуУкраїни «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ч. 1 ст.7ЗаконуУкраїни «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як було встановлено судом, договір позики №76254349 від 15.09.2023 року укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207ЦК України із застосуванням Закону України«Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимогст.12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
Із копії вказаного договору та додаткової угоди видно, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши відповідачу свої персональні дані.
Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст.610ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Ст.525ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
Згідно частини першої статті 1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов'язковими до виконання.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернув, унаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Положеннями статей 1046, 1049ЦК України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З матеріалів справи вбачається, що первісний кредитор свої зобов'язання за договором позики №76254349 від 15.09.2023 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором. В порушення вимог Закону ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань, в установлені строки заборгованість не повернув.
Судом встановлено, що умови договору позики в частині своєчасності сплати боргу відповідачем не виконано. Таким чином доведено факт невиконання вимог закону, з боку відповідача, яке тягне можливість примусового стягнення простроченої суми за вищевказаним договором позики.
В той же час суд вважає, що відбулося неправильне нарахування відсотків за користування грошовими коштами за договором позики №76254349 від 15.09.2023 року.
Так, як слідує з наданого суду розрахунку заборгованість за договором позики №76254349 від 15.09.2023 року становить 20 652,19 грн. з яких: 5 530,00грн. - основного боргу, 15 122,19 грн. відсотків.
При цьому, як вбачається з договору позики №76254349 від 15.09.2023 року, даним договором не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який становить 25 днів, базова процентна ставка - 2,5% на день.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
Отже, суд дійшов висновку, що за договором позики №76254349 від 15.09.2023 року проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 25 днів відповідно, тобто терміну, на який були надані кредитні кошти, а тому розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за вказаним договором з врахуванням умов договору щодо розміру денного відсотку за користування коштами повинні становити 4 375,00 грн (7000*2,5%*25).
На підставі наведеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у частині стягнення ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за договором позики №76254349 від 15.09.2023 року в розмірі 9 905,00 грн. з яких: 5 530,00 грн. - основного боргу, 4 375 грн. - відсотків.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1 452,26 грн (9 905 (задоволені вимоги) / 20 652,19 (заявлені вимоги)*3028 (сплачений судовий збір)) судового збору, що є пропорційним розміру задоволених вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.525, 526, 530, 549, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст.4, 12, 13, 76-83, 130, 131,141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за договором позики №76254349 від 15.09.2023 року у розмірі 9 905,00 гривень (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ять гривень 00 коп.), з яких: 5 530,00 грн. - основного боргу, 4 375,00 грн. - відсотків.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ35625014) понесені судові витрати у розмірі 1 452,26 гривень (одна тисяча чотириста п'ятдесят дві гривні 26 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя: Коломаренко К. А.