Провадження № 2/510/1908/25
Справа № 510/1762/25
09 грудня 2025 року м. Рені Одеської області
Ренійський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.,
за участю секретаря Фурсової А.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -
встановив:
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що сторонам, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 18 серпня 1993 року належить в рівних частках квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право власності на належну йому 1/5 частку зазначеної вище квартири.
Спадкодавець ОСОБА_4 за час життя заповідального розпорядження не зробив.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право власності на належну їй 1/5 частку вищевказаної квартири.
Спадкодавець ОСОБА_5 за час життя заповідального розпорядження також не зробила, однак позивач прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
При зверненні позивача до державної нотаріальної контори щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, у видачі свідоцтва їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що й стало підставою для звернення до суду.
Позивач у судове засідання не з'явилась, від її представника - адвоката Вальченко В.В. до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, направили до суду заяви про визнання позову, в яких також просили розглянути справу за їх відсутності.
Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дійсно, як встановлено судом, квартира яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить в рівних частках ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 18 серпня 1993 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 09 жовтня 2018 року, видане Ренійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 395).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право власності 1/5 частку вищезазначеної квартири.
За життя, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті особистого розпорядження не залишив, тому спадкування здійснюється за законом.
Позивач ОСОБА_1 (мати спадкодавця) та відповідач ОСОБА_2 (батько спадкодавця), входять до кола першої черги спадкоємців за законом на спадкове майно, яке відкрилось після смерті ОСОБА_4 .
З інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 82880135 від 14 жовтня 2025 року, вбачається про відсутність інформації про спадкодавця ОСОБА_4 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, судом встановлено, що свідоцтво про право на спадщину після спадкодавця ОСОБА_4 не видавалось, спадкова справа не заводилась, заяви про прийняття спадщини або відмову від неї, відсутні.
Разом із тим, згідно довідки виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області № 1013 від 14 серпня 2025 року та будинкової книги встановлено, що на день смерті ОСОБА_4 разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані та мешкали: ОСОБА_1 (мати), ОСОБА_2 (батько), ОСОБА_3 (рідна сестра) та ОСОБА_5 (бабуся).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 14 лютого 2022 року, видане Ренійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 74).
Частиною 1 ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Отже, після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право власності на належну їй 1/5 частку квартири яка розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України).
За життя, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті особистого розпорядження не залишила, тому спадкування здійснюється за законом.
Позивач (донька спадкодавця) входить до кола першої черги спадкоємців за законом на спадкове майно, яке відкрилось після смерті ОСОБА_5 .
Відповідачі входять до кола четвертої черги спадкоємців за законом, оскільки проживали більше п'яти років однією сім'єю разом із спадкодавцем ОСОБА_5 до дня її смерті, що підтверджується будинковою книгою.
З інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 82880070 від 14 жовтня 2025 року, вбачається про відсутність інформації про спадкодавця ОСОБА_5 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, судом встановлено, що свідоцтво про право на спадщину після спадкодавця ОСОБА_5 не видавалось, спадкова справа не заводилась, заяви про прийняття спадщини або відмову від неї, відсутні.
Згідно довідки виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області № 1012 від 14 серпня 2025 року встановлено, що на день смерті ОСОБА_5 разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані та мешкали: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Отже, позивач прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідачі ніяких дій з прийняття спадщини не вчинили, не заперечують проти прийняття спадщини позивачем, про що свідчать їх заяви про визнання позовних вимог.
Однак, при зверненні позивача до державної нотаріальної контори, у видачі свідоцтв про право на спадщину їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, про що видані відповідні постанови.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Разом із тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, що визначено ч. 5 ст. 1268 ЦК України.
На підтвердження своїх позовних вимог, позивач надала суду копії документів, які підтверджують право власності та видавалися на ім'я померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а відсутність оригіналів правовстановлюючих документів не позбавляє спадкоємця оформити своє право на спадщину, що передбачено ч. 3 ст. 1296 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Так, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3 ст. 200 ЦПК України).
Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
У даному випадку визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Отже, всі вказані обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та не викликають у суду жодних сумнівів.Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають чинному законодавству, а тому мають бути задоволені.
Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки у своїй заяві позивач просила залишити судові витрати за нею, питання про стягнення судових витрат з відповідачів судом не розглядалось.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 50, 58, 76, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в порядку спадкування за законом право власності на 1/5 частку квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в порядку спадкування за законом право власності на 1/5 частку квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова