Номер провадження: 11-кп/819/578/25 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Справа № 766/2637/25 Доповідач ОСОБА_2
10.12.2025 м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 , обвинуваченої ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 04.11.2025, якою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Херсона, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України,
продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 02.01.2026 включно.
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024230000000298 за обвинуваченням ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_8 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо неї запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що справа передана до суду у лютому 2025 року, за цей час не було жодного судового засідання, тільки про продовження перебування під вартою, свідки не допитані, відеозапис не досліджено.
Крім того, під час перебування в умовах СІЗО у неї значено погіршився стан здоров'я, перенесла операцію на серці. Необхідного лікування в умовах СІЗО вона не отримує, що загрожує її життю та здоров'ю.
До початку апеляційного розгляду відповідно до ст.403 КПК України захисник ОСОБА_6 за згодою підозрюваної ОСОБА_9 відмовився від своєї апеляційної скарги, а тому вона не є предметом апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію позицію обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_7 на підтримання апеляційних вимог обвинуваченої, захисника ОСОБА_6 та обвинуваченої ОСОБА_9 , які не заперечували проти апеляційної скарги ОСОБА_8 , думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла такого висновку.
Положеннями ст.331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_8 не завершений, а тому суд зобов'язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.
У клопотанні про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_8 прокурор зазначає, що продовження строку запобіжного заходу у виді тримання щодо цієї особи у повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 є недостатнім.
Ухвалюючи рішення про продовження строку тримання під вартою
щодо обвинуваченої ОСОБА_8 , суд виходив з того, що ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу та продовження його строку, що виправдовують тримання під вартою цієї особи, саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшились.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що вищеперераховані обставини, дають достатні підстави вважати, що продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, а також забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої особи та створити необхідні умови для встановлення істини у вказаному кримінальному провадженні.
Крім того, при ухваленні рішення про обрання запобіжного заходу встановлено наявність обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
Сукупність наведених фактів, а саме, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, дають достатні підстави для висновку, що ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, є наявними.
Оцінюючи наявність ризиків, суд першої інстанції врахував можливість у обвинуваченої переховуватися від суду з огляду на усвідомлення міри покарання, яка їй загрожує у разі визнання її винуватою, оскільки серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачена особа може втекти.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від його відбування.
Соціальні зв'язки обвинуваченої та сукупність відомостей про її особу не є такими беззаперечно стримуючими факторами, які б спростовували існування зазначеного ризику.
Також суд врахував можливість у обвинуваченої впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, з огляду на те, що ці особи на цей момент у судовому засіданні не допитані.
Крім того, суд врахував можливість у обвинуваченої вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вона обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у складі організованої групи, яке пов'язано з незаконним обігом наркотичних засобів.
Проте, дані ризики на сьогодні не зменшилися і не припинили існувати, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченоїОСОБА_8 під час судового розгляду.
Крім того, при вирішенні зазначеного питання, суд врахував у сукупності обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій, відомості про її особу (вік, сімейний стан), що обвинувачена ОСОБА_8 власного житла на території Херсонської області не має, офіційно не працевлаштована, а тому не має законного та стабільного джерела доходу, стан здоров'я обвинуваченої, зокрема те, що даних на підтвердження неможливості її утримання під вартою до суду не надходило, що дає підстави для висновку про те, що її стан здоров'я не перешкоджає перебуванню в місцях попереднього ув'язнення.
Виходячи з викладеного, суд погодився з доводами прокурора, що заявлені ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, наявні та продовжують існувати.
За вказаних обставин, є підстави для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_8 .
При цьому колегія суддів зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ч.1 ст.177 КПК України.
Оцінюючи наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій ОСОБА_8 у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, у якому вона обвинувачується, суд врахував реальну наявність ризиків, а також суспільну небезпечність інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Ці обставини встановлені ухвалою суду при обранні заходу забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , однак дані ризики на сьогодні не припинили існувати та не зменшились.
Продовження існування вказаних ризиків, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Тому підстав для задоволення клопотання сторони захисту про застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 , судом першої інстанції не встановлено. Не знаходить таких підстав і колегія суддів.
З огляду на вищевикладене, твердження сторони захисту про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_8 є непереконливими.
Як установлено судом першої інстанції та відповідно до матеріалів провадження ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин (ч.3 ст.307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинені повторно, організованою групою), за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.
Що стосується обґрунтованості та доведеності обвинувачення, то суд апеляційної інстанції під час перевірки ухвали суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою позбавлений можливості надати оцінку вказаному питанню, оскільки на даному етапі кримінального провадження судом першої інстанції призначено судовий розгляд, в ході якого і буде перевірене питання наявності в діях обвинуваченої ознак складу вказаного злочину.
Доводи сторони захисту про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, на думку суду апеляційної інстанції, є непереконливими, адже відомості, що наявні в матеріалах провадження підтверджують подальше існування встановлених ризиків.
Відповідно до оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції зважив, як на відомості про особу обвинуваченої, так і обставини кримінального провадження, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 .
Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність ризику незаконного впливу обвинуваченої на свідків у кримінальному провадженні, адже відповідно до норм чинного КПК України визначальними є показання свідків, що отримані судом безпосередньо у судовому засіданні під час судового розгляду.
У даному кримінальному провадженні допит свідків ще не розпочатий. Ризик впливу на свідків продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Що стосується існування ризику вчинення обвинуваченою іншого кримінального правопорушення, то його існування підтверджується рядом обставин.
Відповідно до матеріалів провадження, ОСОБА_8 непрацевлаштована та законного джерела доходу не має.
Відповідно до змісту клопотання прокурора про продовження дії запобіжного ОСОБА_8 інкриміновано, зокрема незаконний збут наркотичних засобів за грошові кошти.
Враховуючи вищевикладене, існування наведених встановлених судом першої інстанції ризиків виправдовує необхідність подальшого застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою забезпечення виконання нею процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, як правильно вказав суд першої інстанції, наведеним ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Виходячи із тяжкості інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, встановлених ризиків, а також відомостей, що наявні в матеріалах справи, зокрема особи обвинуваченої, запобіжний захід у виді домашнього арешту, застави, особистого зобов'язання у даному випадку не зможуть запобігти встановленим ризикам, оскільки в даному випадку це можливо лише шляхом постійного контролю за поведінкою обвинуваченої.
Твердження сторони захисту щодо можливості застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей, їй інкриміновано вчинення особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів.
Отже, запобіжний захід у виді домашнього арешту не здатен в повній мірі нівелювати ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Посилання сторони захисту про на наявність у обвинуваченої захворювань, апеляційний суд хоч і приймає до уваги, однак вказана обставини не є такою, що свідчить про неможливість застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На переконання колегії суддів, зазначені обставини свідчать про необхідність продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_8 та неможливість застосування щодо неї іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до оскаржуваної ухвали суду, в ній зазначені ризики, які існують на час розгляду відповідного клопотання прокурора, які не зменшилися та не припинили існувати.
Відповідно до положень ч.3 ст.199 КПК України, вирішуючи вказане клопотання, суд першої інстанції врахував обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, що обвинувачена ОСОБА_8 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також при вирішенні питання суд першої інстанції взяв до уваги обставини, які передбачені ст.178 КПК України, в їх сукупності, а саме: тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання обвинуваченою ОСОБА_8 процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
Під час вивчення матеріалів провадження будь-яких фактів порушення конституційних прав обвинуваченої ОСОБА_8 на свободу та особисту недоторканість, колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_8 , апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_8 , апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ч.2 ст.376, ст. 404, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд.
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 04.11.2025 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 до 02.01.2026 включно - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4