Номер провадження: 11-кп/819/602/25 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Справа № 766/7290/23 Доповідач ОСОБА_2
10.12.2025 м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №42023230000000171 від 29.03.2023 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 06.11.2025, якою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Селидове, Донецької обл., громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.7 ст.111-1 КК України,
продовжено строк тримання під вартою до 02.01.2026 включно.
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023230000000171 від 29.03.2023, щодо ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.11.2025 задоволено клопотання прокурора та обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою до 02.01.2026 включно.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання та застосувати щодо нього запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Апелянт вказує на те, що його утримують під вартою більше двох років. У кожному випадку продовження строку тримання під вартою суд обґрунтовує свої рішення наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ним особливо тяжкого кримінального правопорушення та наявності ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
В кожному клопотанні прокурор зазначає лише свої припущення про існування чи продовження існування ризиків, без надання відповідних доказів.
Також судом першої інстанції не забезпечено реалізацію його права, передбаченого п.6 ч.2 ст.193 КПК України, - досліджувати речові докази, документи, показання, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, тому як жодного доказу не надано, ні досліджено не було.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, позицію обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні вимоги сторони захисту, просили їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Положеннями ст.331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 не завершений, а тому суд зобов'язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.
В клопотанні про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 прокурор зазначає про обґрунтованість висунутого йому обвинувачення, існування ризиків, визначених на досудовому розслідування, які не зменшилися та не припинили існувати, та неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Ухвалюючи рішення про продовження строку тримання під вартою
щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , суд виходив із того, щохарактер та фактичні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, його тяжкість та суспільне значення, свідчать про його підвищену суспільну небезпечність.
Крім того, оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, суд врахував реальну можливість здійснення незаконного впливу з боку обвинуваченого на свідків, а також суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення та високу імовірність переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від суду та вчинення ним іншого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України.
Ці факти встановлені попередніми ухвалами суду при обранні та продовженні заходів забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 .
Проте, дані ризики на сьогодні не зменшилися і не припинили існувати, та виправдовують необхідність тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 під час судового розгляду.
В межах вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження не вирішується питання про доведеність або недоведеність вини особи в обсязі висунутого обвинувачення, не перевіряються докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи, не надається оцінка доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, що є предметом перевірки під час судового розгляду справи у суді першої інстанції та вирішується судом при ухваленні відповідного судового рішення за результатами розгляду кримінального провадження по суті. Тому доводи апелянта з цього приводу є неприйнятними.
Перевіркою матеріалів установлено, що ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце реєстрації та проживання.
Водночас, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, за вчинення якого, передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 12 до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна чи без такої.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для переховування обвинуваченого від суду.
При цьому колегія суддів вважає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст.177 КПК України.
Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків, колегія суддів бере до уваги той факт, що судовий розгляд перебуває на початковому етапі, тому суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків обвинуваченому відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої показання на користь обвинуваченого. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Обґрунтованим колегія суддів вважає і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_8 , оскільки злочин, інкримінований обвинуваченому, було вчинено у співпраці з окупаційною владою м. Херсона в період після 01.03.2022, що саме по собі і створює підвищену вірогідність того, що існує достатнє підґрунтя для продовження протиправної діяльності на користь держави-агресора.
Наведене свідчить про те, що строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 має бути продовжений з метою унеможливлення його переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання існуючим ризикам у разі відмови у продовженні строку тримання під вартою щодо нього.
На переконання колегії суддів, зазначені обставини свідчать про необхідність продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 та неможливість застосування щодо нього іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до оскаржуваної ухвали суду, в ній зазначені ризики, які існують на час розгляду відповідного клопотання прокурора, які не зменшилися та не припинили існувати.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного /обвинуваченого/, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний /обвинувачений/ обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При цьому, суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки це свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_8 може ухилитись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, адже тяжкість імовірного покарання може спонукати обвинуваченого до здійснення відповідних дій.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, суд врахував, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, спрямованого проти національної безпеки України, а тому перебуваючи на волі, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений, не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Враховуючи, що на даній стадії судового розгляду справи, свідки ще не дали показання в суді, то ризик можливого незаконного впливу на свідків, є актуальним.
Отже, подальше існування наведених ризиків виправдовує необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також суд врахував вік та стан здоров'я ОСОБА_8 , які не перешкоджають застосуванню щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім цього, суд врахував, що ОСОБА_8 раніше не судимий, одружений, має дитину, міцні соціальні зв'язки, позитивну характеристику з попереднього місця служби.
Проте, сам по собі факт наявності міцних соціальних зв'язків, позитивна характеристика, не спростовують висновків суду щодо наявності вищенаведених ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та можливості їх запобігти шляхом застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, у якому він обвинувачується, сукупність відомостей про його особу, продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 є необхідним для запобігання ризикам: переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінальне правопорушення, що в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу є неможливим для запобігання настання зазначених ризиків.
Під час вивчення матеріалів провадження будь-яких фактів порушення конституційних прав обвинуваченого ОСОБА_8 на свободу та особисту недоторканість, колегією суддів не встановлено.
А тому доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора є неспроможними та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.404, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 06.11.2025 про продовження строку тримання під вартою щодо нього до 02.01.2026 включно -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4