Справа №635/5218/24 Головуючий 1 інстанції: Лук'яненко С.А.
Провадження №33/818/1223/25 Доповідач: Люшня А.І.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
10 грудня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Люшні А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові клопотання захисника Апазіді К.Ю. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2025 року,-
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисяча неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Також стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.
На зазначену постанову суду, 19 червня 2025 року захисник Апазіді К.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи його тим, що справу про адміністративне правопорушення розглянуто за відсутності ОСОБА_1 ; копію оскаржуваної постанови отримав лише 12 червня 2025 року.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, а тому апеляційний розгляд відбувся за його відсутності.
Захисник Апазіді К.Ю. подав до Харківського апеляційного суду клопотання про проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення без його участі, а тому апеляційний розгляд відбувся за його відсутності.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, вважаю, що підстави для задоволення клопотань відсутні, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративні правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Отже, закон пов'язує строк внесення апеляції на постанову судді у справі про адміністративне правопорушення не з датою отримання постанови суду, а лише з датою ухвалення судового рішення.
В судовому засіданні 24 квітня 2025 року особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не був присутнім.
Однак, про дату та час судових засідань Коновал В.Г. та захисник Апазіді К.Ю. були повідомлені належним чином, оскільки неодноразово зверталися до суду першої інстанції з клопотаннями про відкладення розгляду справи (а.с.13, 14, 16, 17, 21, 22).
До того ж, 23 квітня 2025 року захисник Апазіді К.Ю. подавав клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи, призначене на 24 квітня 2025 року о 16-30 год., у зв'язку перебування у відпустці з 11 квітня 2025 року по 25 квітня 2025 року (а.с.21, 22).
Таким чином, ОСОБА_1 та захисник Апазіді К.Ю. були обізнані про те, що справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 перебувала на розгляді Харківського районного суду Харківської області.
Звернувшись 19 червня 2025 року з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2025 року, захисник Апазіді К.Ю. пропустив десятиденний строк на апеляційне оскарження.
Посилання захисника Апазіді К.Ю. на розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та дату отримання копії оскаржуваної постанови, як на підставу вважати поважним пропуск строку на апеляційне оскарження, є необґрунтованими, оскільки останній не був позбавлений можливості звернутися з апеляційною скаргою, будь яким процесуальним способом, у передбачений законом строк та в подальшому доповнити її.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п.27, рішення від 26 квітня 2007 року).
Подаючи апеляційну скаргу після пропуску строку на апеляційне оскарження, сторона справи повинна навести достатні поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які б об'єктивно перешкоджали звернутися до суду у визначений строк, а отже вплинули на право сторони реалізувати конституційні засади, які визначають право на оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п.41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
Крім того, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява №23436/03).
Таким чином, твердження захисника Апазіді К.Ю. про те, що строк на апеляційне оскарження пропущено із поважних причин, не підтверджено відповідними обставинами та належними доказами, клопотання не містить посилання на обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто такими, які не залежать від волевиявлення апелянта, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП, апеляційна скарга, подана після закінчення строку апеляційного оскарження, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
За вищенаведених обставин підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції - відсутні, оскільки відсутні поважні причини його пропуску.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Відмовити захиснику Апазіді К.Ю. в поновленні процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 , а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду А.І. Люшня