Справа №345/5515/25
Провадження № 2/345/2528/2025
10.12.2025 р. м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді Гапоненка Р.В.,
секретаря судового засідання Баран В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калуш в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,
представник ФОП Галкіна Г.О. звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням нової редакції позовної заяви, просить стягнути солодіарно з відповідачів на користь позивача заборгованість у розмірі 3930,17 грн., яка складається з 2957,82 грн. боргу за житлово-комунальні послуги за період з червня 2018 по квітень 2021, інфляційні втрати у розмірі 751,85 грн., 3 % річних у розмірі 220,50 грн., а також 5786,03 грн. витрат на правову допомогу та судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом. Відповідно до протоколу електронного аукціону №BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1
14.11.2024 на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та ФОП ОСОБА_1 укладено акт про придбання майна на аукціоні.
Згідно додатку № 1 до вказаного Акту зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради. Придбавши майно КП «Екосервіс» Калуської міської ради позивач отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Екосервіс» Калуської міської ради, що надає статус правонаступника, тобто є новим кредитором до мешканців за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до Акту звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з червня 2018 по квітень 2021 заборгованість з надання послуг з управління побутовими відходами становить 2957,82 грн. Відповідно до відомостей про осіб місце проживання яких було зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 , за період з червня 2018 по квітень 2021 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . З огляду на приписи статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг. Оскільки відповідачі не погасили дану заборгованість перед позивачем, як правонаступником КП «Екосервіс» Калуської міської ради, позивач має право вимагати відшкодування інфляційних витрат розмір яких склав 751,85 грн. та нарахування 3% річних на суму заборгованості, які складають 220,50 грн.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову. Витребувано в Управлінні «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Калуської міської ради відомості щодо задекларованих та зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , за період з червня 2018 року до квітня 2021 року включно.
27.10.2025 до суду надійшла витребовувана інформація.
28.10.2025 представник позивача подав до суду клопотання про залучення співвідповідачів.
Ухвалою суду від 30.10.2025 клопотання представника позивача про залучення співвідповідача задоволено. Залучено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як співвідповідачів, до участі у справі та надано співвідповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від представника позивача - Коваль А.Є. до суду надійшло клопотання про доручення доказів, в якому просить згідно доданих документів стягнути з відповідачів солідарно витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5786,03 грн. Окрім цього подав до суду заяву в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Щодо ухвалення судом заочного рішення у справі не зперечує.
У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачами не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву остання не скористалися, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд ухвалює рішення у заочному порядку, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.
Як встановлено судом, постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом.
Відповідно до протоколу електронного аукціону № BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1 та 14.11.2024 на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та ФОП ОСОБА_1 укладено акт про придбання майна на аукціоні.
Згідно додатку № 1 до акту про придбання майна на аукціоні зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради, зокрема, в якому містяться відомості про ОСОБА_2 у якої наявна заборгованість у розмірі 2957,82 грн. за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно з актом звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.01.2018 по 31.12.2024 розмір заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 становить 2957,82 грн.
Згідно з даними Бази обліку реєстрації у Калуській міській територіальній громаді за адресою АДРЕСА_1 за період зчервня 2018 по квітень 2021 включно були зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що підтверджується листом начальника управління «ЦНАП» виконавчого комітету Калуської міської ради від 16.10.2025 № 6963/13.2-04.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що даний позов підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги, є індивідуальним споживачем.
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (ст. 1 ч. 1 Закону).
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
В силу дії п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ч. 1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Судом встановлено, що, придбавши майно КП «Екосервіс» Калуської міської ради, позивач отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Екосервіс» Калуської міської ради, що надає статус правонаступника, тобто він є новим кредитором щодо відповідачів, які проживали в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , на момент нарахування заборгованості та між ними і КП «Екосервіс» Калуської міської ради, правонаступником якого є ФОП ОСОБА_1 , виникли договірні відносини щодо надання послуг з управління побутовими відходами на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 . Вони фактично користувалися наданими послугами та не зверталися щодо припинення від надання таких послуг. Таким чином між КП «Екосервіс» та відповідачами виникли договірні відносини щодо надання послуг з управління побутовими відходами на підставі відкритого особового рахунку.
КП «Екосервіс» надавав відповідачам відповідні послуги, однак останні не виконували свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані послуги, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 2957,82 грн.
Оскільки відповідачі не погасили дану заборгованість перед позивачем, як правонаступником КП «Екосервіс» Калуської міської ради, позивач має право вимагати відшкодування інфляційних витрат, розмір яких склав 751,85 грн., та нарахування 3% річних на суму заборгованості, яка склала 220,50 грн.
Доказів належного виконання зобов'язань відповідачі суду не надали, не подали будь-яких доказів на спростування користування ними наданими їм КП «Екосервіс» послугами.
Таким чином, загальна сума заборгованості за надані послуги з управління побутовими відходами з врахуванням інфляційних збитків та 3 % річних становить 3930,17 грн. та її необхідно солідарно стягнути з відповідачів на користь позивача.
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, то з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в розмірі по 242,24 грн. (968,96 грн. / 4) з кожного.
Зокрема, частиною другою вказаної статті 141 КПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Ч.2ст.141 ЦПК України передбачено,що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи,покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
В інших судових рішеннях Верховний Суд також формував правову позицію щодо самостійного зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 02 липня 2020 року по справі № 362/3912/18 і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року, самостійно зменшивши судові витрати на професійну правничу допомогу, виходячи із критеріїв реальності та розумності вартості адвокатського гонорару. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.
З врахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціни позову; незначного обсягу юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 5786,03 грн. є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.
А тому з відповідачів на користь позивача слід стягнути 3000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги у сумі по 750,00 грн. з кожного.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 526, 530, 536, 612, 625, 1050 ЦК України, ст.ст. 1, 5, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись ст.ст. 76, 76, 80, 81, 89, 141, 247, 259, 264, 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд
позов задовольнити.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомо, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомо, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомо, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 заборгованість у розмірі 3930,17 грн., яка складається з 2957,82 грн. боргу за житлово-комунальні послуги за період з червня 2018 по квітень 2021, інфляційні втрати у розмірі 751,85 грн., 3 % річних у розмірі 220,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по 242,24 грн. з кожного сплаченого судового збору та по 750,00 грн. з кожного витрат на професійну правничу допомогу.
За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: