Справа № 750/9669/25
Провадження № 2/750/2696/25
09 грудня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
судді - Рахманкулової І.П.,
секретаря - Левченка К.С.,
за участю представника позивача Кручек О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
третя особа - Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
у липні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Кручек О.О. звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_2 в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату аліментів у сумі 47964 грн.
Обґрунтовано позов тим, що з 2022 року і по даний час батько з сином проживають у Норвегії за програмою тимчасового прихистку на час війни в Україні. Судовим наказом Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 березня 2024 року у справі № 750/3095/24 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 04.03.2024 року та до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 18 березня 2024 року у справі № 750/9694/24 місце проживання молодшого сина подружжя - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено з батьком. Проте, відповідач свій обов'язок щодо сплати аліментів належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість по аліментам станом на червень 2025 року у розмірі 47964 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача через систему «Електронний суд» надіслав до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на скрутний матеріальний стан відповідача, а у разі задоволення позову - зменшити розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач та її представник у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином. Судова повістка відповідачу надсилалася за адресою її місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку та отримана відповідачем особисто 26.07.2025. Крім того, представник відповідача, який є адвокатом, повідомлений про час і місце розгляду справи в електронному кабінеті у системі «Електронний суд». Клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача чи її представника по справі не подавалися.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, заяв чи клопотань не надав.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Позивач та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15 червня 2017 року (а.с. 6).
Судовим наказом Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 березня 2024 року у справі № 750/3095/24 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 04.03.2024 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7).
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 18 березня 2024 року у справі № 750/9694/24 місце проживання молодшого сина подружжя - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено з батьком (а.с. 8-9).
Позивач у позові зазначає, що відповідач свій обов'язок щодо сплати аліментів належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість по аліментам.
Так, згідно листа Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26.06.2025 убачається, що оскільки в матеріалах виконавчого провадження була відсутня інформація щодо офіційного отримання доходів боржником, за період з 04.03.2024 по 01.06.2025 заборгованість по аліментам нараховувалась виходячи із середньомісячної заробітної плати для працівника даної місцевості (по місту Чернігову) і її загальний розмір становив 44966 грн. 25 коп. (а.с. 13).
Також, згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів згідно судового наказу № 750/3095/24 станом на 25.08.2025 видно, що з березня 2024 року відповідачу нараховувались до сплати аліменти в сумі 2997 грн. 75 коп. щомісяця, які нею не сплачувалися до липня 2025 року, станом на червень 2025 року сукупний розмір заборгованості становив 47964 грн. У липні 2025 року відповідач сплатила 58952 грн. в рахунок сплати аліментів і таким чином погасила наявну заборгованість лише у липні 2025 року, тобто після пред'явлення позивачем позову про стягнення неустойки (пені) (а.с. 52).
Статтею 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно частинами 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини, держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини 3 статті 195 Сімейного кодексу України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Згідно частиною 1 статті 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 Сімейного кодексу України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Викладене також узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими в постановах від 25 квітня 2018 року в справі № 572/1762/15-ц та від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16-ц.
Згідно розрахунку позивача пеня за прострочення сплати аліментів за період з 04 березня 2024 року по 15 липня 2025 року в кількості 499 днів становить 224381 грн. 59 коп., а розмір пені не більше суми заборгованості становить 44966 грн. 25 коп. (а.с. 14).
При збільшенні позовних вимог, представник позивача навела розрахунок пені за прострочення сплати аліментів за період з 04.03.2024 по 15.07.2025 з суми боргу, який згідно розрахунку державного виконавця на червень 2025 року становить 47964 грн., пеня за 499 днів прострочення нарахована в сумі 239340 грн. 36 коп., з якої позивач просить стягнути пеню у розмірі 100 відсотків заборгованості, тобто в сумі 47964 грн. (а.с. 64).
Вказаний розрахунок пені, як і розрахунок самої заборгованості по аліментам, відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, борг по аліментах відповідачем сплачено у повному обсязі у липні 2025 року, тобто після пред'явлення позивачем даного позову (а.с. 30-32).
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що у 2024 році відповідач не працювала і не працює на даний час за станом здоров'я, офіційного та неофіційного заробітку вона не має. Також, просив врахувати, що разом з відповідачем проживає син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який також потребує коштів на утримання, навчання, харчування, а батько не допомагає ні відповідачу, ні своїм дітям. Крім того, представник відповідача просить врахувати ту обставину, що 28-29.07.2025 відповідачем повністю сплачена заборгованість по аліментах і згідно розрахунку державного виконавця у липні 2025 року наявна переплата.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 181 СК України).
У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (частина перша статті 196 СК України).
Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім (частина третя статті 196 СК України).
Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів (див, зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 206/4992/21 (провадження № 61-12735сво23)).
Верховний Суд у своїй постанові від 18 квітня 2025 року у справі № 932/541/23 зауважив, що:
парламент встановив у частині першій статті 196 СК максимальну межу для пені, передбачивши, що розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується. Окрім цього в сфері судового розсуду перебуває вирішення питання про зменшення пені (частина друга статті 196 СК). Тобто алгоритм визначення розміру пені, який підлягає стягненню на користь одержувача аліментів, полягає в наступному: спочатку, з урахуванням максимальної межі, визначається пеня; після цього з'ясовується чи є підстави для її зменшення;
при вирішенні питання про стягнення пені (статті 196 СК) законодавець надає суду право зменшувати розмір пені, а не звільняти платника аліментів від її сплати;
тлумачення частини другої статті 196 СК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох підстав, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів;
саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підстав для зменшення розміру пені. Такий матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів має доводитися платником на момент коли відбулося прострочення чи повна несплата аліментів;
визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співрозмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов'язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співрозмірним із розміром основного зобов'язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як «стимулу» для своєчасного виконання аліментних зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (див.: пункт 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), пункт 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18)).
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196 СК України).
Враховуючи наведене та беручи до уваги наявність заборгованості по сплаті аліментів у відповідача станом на час пред'явлення позивачем позову до суду, яку відповідач у повному обсязі погасила з переплатою у липні 2025 року, тобто одразу після пред'явлення позивачем позову до суду, що підтверджується наданим до позовної заяви розрахунком державного виконавця від 25.08.2025, і хоча відповідач не подала суду доказів хвороби чи наявності у неї скрутного матеріального становища на час виникнення заборгованості по аліментам, проте, враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені, виходячи з принципу пропорційності у цивільному праві, адже відповідач одразу після пред'явлення позову усунула наявне порушення, повністю сплатила борг, а тому суд знаходить підстави для зменшення розміру пені до 20000 грн.
У зв'язку з наявністю підстав для часткового задоволення позову, позивачу мають бути відшкодовані понесені у справі судові витрати на правничу допомогу.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.
За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачу правничу допомогу надавала адвокат Кручек Ольга Олександрівна на підставі ордеру серії СВ № 1119091 від 11 липня 2025 року (а.с. 15).
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 632 від 11 липня 2025 року підтверджується сплата позивачем правової допомоги адвокату за договором про надання правової допомоги від 11.07.2025 в розмірі 13000 грн. (а.с. 57).
На підтвердження розміру вказаних витрат до позовної заяви надано акт від 25 вересня 2025 року, підписаний адвокатом Кручек О.О. та ОСОБА_5 (а.с. 56).
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано ордер на надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.
Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, ст. 196 Сімейного кодексу України, суд,
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; уродженки м. Чернігів, (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) пеню за несвоєчасну сплату аліментів відповідно до судового наказу Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 березня 2024 року у справі № 750/3095/24 у сумі 20000 грн. (двадцять тисяч грн.).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5421 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 505 грн. 07 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 09.12.2025.
Суддя