Справа № 732/1319/25
Провадження 2/732/533/25
10 грудня 2025 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - Бойко А. О.,
у присутності секретаря судового засідання Пінчук С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування шкоди в порядку регресу,
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» через свого представника Боровика Андрія Віталійовича звернулося до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 та ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», в якому представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача завдані збитки в порядку регресу в розмірі 10019,52 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.02.2022 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Opel», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Volvo», номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Відповідно до постанови суду від 25.05.2022 по справі №7502/4275/2 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 03.12.2021 між АТ «СК «АРКС» та потерпілою стороною було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу «Volvo», номерний знак НОМЕР_2 , який отримав механічні пошкодження, внаслідок ДТП. Позивачем було виплачено страхове відшкодування потерпілому за договором добровільного страхування наземного транспорту в розмірі 10019,52 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА», що підтверджується полісом № АТ.151069. У зв'язку з цим, обов'язок відшкодування збитків, завданих позивачу у зв'язку із виплатою страхового відшкодування покладається на ПАТ «НАСК «ОРАНТА», як страховика відповідача ОСОБА_1 . З огляду на вказане, 01.08.2023 позивачем було подано до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» заяву на виплату страхового відшкодування, однак було відмовлено у здійсненні відшкодування з огляду на пропущення річного строку для звернення із відповідною заявою. Оскільки право потерпілої особи на відшкодування шкоди не може бути обмежене, то у відповідачів існує зобов'язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого останнім страхового відшкодування страхувальнику. З огляду на викладене, представник позивача звертається до суду із позовом.
Ухвалою судді від 21 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду ПАТ «СК «АРКС» повідомлене належним чином. У позовній заяві міститься письмове клопотання представника позивача з проханням розглянути справу без участі їх представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а. с. 8).
Представник відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. У поданому 26.08.2025 до суду через систему «Електронний суд» відзиві на позові представник ПАТ «НАСК «ОРАНТА» просив розглянути справу за відсутності його представника.
У відзиві представник відповідача зазначив, що заявлені позивачем вимоги до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» є необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають. У позовній заяві відсутні вимоги до ПАТ «НАСК «ОРАНТА», в тому числі її прохальній частині, їх сутність та обґрунтованість. У тексті позову представник позивача вказує, що втратив право на страхове відшкодування за рахунок ПАТ «НАСК «ОРАНТА», оскільки позивач не звернувся до останнього в межах строку, наданого Закону, 3 річного строку із заявою про виплату страхового відшкодування і в той же час вказує, що саме відповідачі мають компенсувати на користь позивача, завдані збитки в порядку регресу в розмірі 10019,52 грн. У прохальній частині позову вимоги адресовані лише винуватцю ДТП - ОСОБА_1 . Винуватець ДТП і ПАТ «НАСК «ОРАНТА» у даному випадку, на думку представника відповідача, не є солідарними боржниками. Відносини останніх виникають в силу договору обов'язкового страхування, а з винуватцем ДТП і позивачем з приводу делікту. Крім цього, представник ПАТ «НАСК «ОРАНТА» звертає увагу суду на ту обставину, що товариство керується нормами спеціального законодавства, а саме Законом України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Порядок здійснення страхового відшкодування на території України врегульовано Розділом 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного на час ДТП та дії договору), зокрема ст. 22-38-1. Вказаний закон передбачає чіткий алгоритм дій потерпілого для отримання відповідних сум страхового відшкодування, тобто потерпілий, у даному випадку позивач, повинен був виконати необхідну процедуру для реалізації свого права на отримання регламентної виплати.
Статтею 35 Закону передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Згідно із ст. 36 Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
ДТП сталася 03.02.2022, із вимогою до НАСК «ОРАНТА» позивач звернувся 01.08.2023. Тобто , з часу відкриття провадження у справі та звернення до суду із цим позовом минув як загальний строку позовної давності - 3 роки, так і спеціальний строк, визначений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - 1 рік стосовно вимоги майнового (матеріального) характеру. Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є неподання заяви про виплату страхового відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода, заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП (ст. 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018, справа №910/7449/17. Це пов'язано із тим, що відповідно до п. 33.1 пп 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання ДТП, яка може підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір ОСЦПВВНТЗХ, повідомлення про ДТП, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Статтею 37 Закону визначені випадки відмови у виплаті страхового відшкодування: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом. Якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про виплату страхового відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода, заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП. Даний строк є припинювальний, і саме з цього моменту його прострочення виникає право на відмову у виплаті страхового відшкодування. Тобто у даному випадку позивач, як особа, яка має право на виплату страхового відшкодування не звертався до ПАТ НАСК «ОРАНТА» із заявою про виплату страхового відшкодування на протязі строку, визначеного Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що є відмовою у виплаті страхового відшкодування.
Крім цього, представник відповідача зазначає, що в матеріалах справи є акт огляду пошкодженого транспортного засобу і калькуляція, які не є належними доказами завданого збитку в розрізі Методики товарознавчої експертизи, тощо. Огляд автомобіля проводив не оцінювач, не експерт, такого позивач взагалі не замовляв для розрахунку збитку та компенсації майнової шкоди по договору КАСКО, а це добровільний вид страхування. Ні винуватець ДТП, ні страхова компанія «ОРАНТА» не давали позивачу згоду на визначення розмірі шкоди в спрощеному порядку без проведення звіту, висновку, дослідження спеціаліста авто товарознавця і таке дійсно в матеріалах справи відсутнє.
Також представник ПАТ «НАСК «ОРАНТА» звертає увагу, що страховик під час проведення виплати страхового відшкодування керується п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який визначає, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму, визначеного відповідно до законодавства, податку на додану вартість. Така величина взагалі в позові не визначена і не розрахована.
Позивач не реалізував своє право на отримання страхового відшкодування за рахунок ПАТ «НАСК «ОРАНТА» і втратив його. Те саме і до винуватця ДТП, в нього на час ДТП був чинний поліс страхування, і його автомобіль був забезпечений. А тому, стягувати грошові кошти з винуватця ДТП можна лише на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України, і лише ту різницю, яка не компенсується за рахунок страхової компанії «ОРАНТА».
Враховуючи наведене, представник ПАТ «НАСК «ОРАНТА» додатково просить застосувати строки позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Крім цього, представник відповідача просить врахувати, що позивач має вимоги до відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА», а тому повинен звертатися за підсудністю до Господарського суду м. Києва. Отож, з цієї підстави провадження в частині позовних вимог до страхової компанії повинно бути закрито. З огляду на викладене, на думку представника відповідача, позовні вимоги до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають (а. с. 74-81).
Крім цього 14.10.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника ПАТ «НАСК «ОРАНТА», в якій представник відповідача просить розглядати справу за відсутності їх представника, у задоволенні позову просить відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов. (а. с. 113-114).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за адресою місця його реєстрації відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1681083 від 19.08.2025: АДРЕСА_1 . В матеріалах справи наявне зворотне поштове повідомлення про вручення судової повістки адресату (а. с. 137).
Відзиву на позов від відповідача ОСОБА_1 не надійшло.
25.11.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Слєпченка С. А. надійшли письмові пояснення, в яких він просить відмовити у задоволенні позові повністю, оскільки вважає, що відповідач виконав усі дії, що залежали від нього і покладені на нього як учасника ДТП. Сам позов поданий через те, що позивач, будучи юридичною особою вчасно не зміг скористатися своїм правом на отримання страхового відшкодування в позасудовому порядку, і тому, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ( ОСОБА_1 ) на момент ДТП була застрахована, а тому позовні вимоги є безпідставними щодо нього. У поясненнях міститься клопотання про розгляд справи без участі сторони відповідача ОСОБА_1 (а. с. 123-126).
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.
Клопотання сторін про розгляд справи за їх відсутності судом задоволені.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільно-процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
29 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника ПАТ «Страхова компанія «АРКС» Боровика А. В. надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначає, що відповідач ПАТ «НАСК «ОРАНТА» заперечує про наявність у позивача права на отримання страхового відшкодування, з огляду на пропуск річного строку для звернення, однак відповідач не бере до уваги того, що право позивача на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка її завдала, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене. Закон надає потерпілому та іншим особам право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого чи інших осіб від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні у відповідності до норм, визначених ст. 1166, 1187 ЦК України.
Представник позивача вказує, що заподіяння потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком особи, яка завдала шкоди, відшкодувати збитки. Водночас дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором страхування, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника ( в договірному зобов'язанні ним є страховик). Таким чином, потерпілому та іншим особам, як кредиторам, належить право вимоги в обох видах зобов'язань. Вони вільно обирають спосіб здійснення самого права: шляхом звернення вимоги до особи, яка завдала шкоди, або шляхом звернення до страховика, де особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи. яка завдала шкоди, за наявності підстав, передбачених ст. 1192 ЦК України. Потерпілий чи інша особа мають право відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того. Чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи. яка завдала шкоди.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.08.2018 №754/11114/15-ц визначено, що відшкодування шкоди, завданої особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, зо згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
У постанові Верховного Суду по справі №147/66/17 визначено, що в ситуації, коли потерпілий втратив право на отримання відшкодування шкоди від страховика порушника, необхідно керуватися тим, що таке відшкодування є можливим на загальних підставах за рахунок винної особи за принципом генерального делікту. Проте Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Щодо строків звернення, то представник позивача зазначає наступне. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зробила висновок, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону №1961-ІV, загалом не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування. У результаті досудового врегулювання позивач отримав відмову від відповідача у виплаті страхового відшкодування. Разом з тим закон не припиняє взагалі права потерпілої особи на отримання відшкодування або на задоволення позову. Пропуск річного строку звернення із заявою до страховика не зазначений у законодавстві про відшкодування (ст. 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентної виплати взагалі. Разом з тим представник ПАТ «НАСК «ОРАНТА» клопотав про застосування строків позовної давності, вказуючи, що останні сплили. Сторона позивача заперечує з приводу задоволення цього клопотання та звертає увагу суду на те, що згідно із п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності зупиняється на строк дії такого стану.
Щодо визначення розміру майнової шкоди, представник позивача вказує наступне. Представник відповідача у відзиві заперечує щодо правильності розрахунку, заподіяної ОСОБА_1 шкоди, вказуючи на неналежність доказів розрахунку та порушення вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при здійсненні розрахунку. Представник позивача звертає увагу, що між позивачем та потерпілою особою було укладено саме договір добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО), а не договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відтак, на відносини між позивачем та потерпілою особою не поширюються вимоги Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відносини, що виникли, регулюються Закону України «Про страхування» та положеннями договору КАСКО. Отже докази, щодо розрахунку шкоди та страхової виплати, на думку представника позивача є належними та допустимими.
Щодо підсудності спору, то представник позивача не погоджується із твердженням представника ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про підсудність справи Господарському суду м. Києва з огляду на те, що до суду подані взаємопов'язані вимоги як до страховика, так і до фізичної особи, яка завдала шкоди і тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Отже, недоцільно закривати провадження в частині вимог саме до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» ( а. с 95-100).
З'ясувавши позиції сторін у справі, вивчивши письмові матеріали справи та письмові докази, суд прийшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 03 грудня 2021 року між страховиком ПрАТ «СК «АРКС» та страхувальником ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № ar130293Га1ко, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_2 (а. с. 24-39).
03 лютого 2022 року об 11 год 35 хв, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Опель», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м. Києві по вул. Столичне шосе в напрямку вул. Заболотного, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем «Вольво», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортного засобу, тобто вчинив дії, якими порушив вимоги п. 2.3б, 13.1 ПДР України, що підтверджується постановою Голосївського районного суду м. Києва від 25 травня 2022 року по справі №752/4275/22, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова набрала законної сили 06.06.2023 (а. с. 11-12).
Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, судом встановлено, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03 лютого 2022 року об 11 год 35 хв, встановлена судовим рішенням.
03.02.2022 від імені водія транспортного засобу «Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «СК «АРКС» із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (а. с. 14-15).
В акті огляду транспортного засобу зафіксовані механічні пошкодження автомобіля «Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_2 (а. с. 43-49).
Згідно з ремонтною калькуляцією №1.003.22.0 від 17.05.2023, рахунком-фактурою №14/1 від 11.05.2023, страховим актом № ARX3664222 від 17.05.2023 та розрахунку страхового відшкодування загальна сума страхового відшкодування складає 10019,52 грн (а. с. 50-57).
Як вбачається із платіжного доручення № 973467 від 18 травня 2023 року, позивачем ПрАТ «СК «АРКС» перераховано на банківський рахунок ФОП ОСОБА_4 суму страхового відшкодування згідно акту № ARX3664222 від 17.05.2023 у розмірі 10019,52 гривень (а. с. 58).
01.08.2023 позивачем подано до ПАТ «НАСК «Оранта» заяву (претензію) про виплату страхового відшкодування із проханням відшкодувати 10019,52 грн страхового відшкодування (а. с. 59).
Вказану заяву ПАТ «НАСК «Оранта» отримало 01.08.2023 року (а.с.61). Листом від 14.08.203 за вих. №09-02-20/6002 представник ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відмовив у виплаті страхового відшкодування АТ «СК «АРКС» з підстав, передбачених ст. 37.1, 37.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а. с. 61).
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
Цивільно-правова відповідальність може мати місце при наявності складу адміністративного чи кримінального правопорушення. Саме склад адміністративного чи кримінального правопорушення є тим юридичним фактом який породжує правовідносини між порушником і потерпілим та створює певні правомірні вимоги потерпілого та обов'язки порушника відшкодувати шкоду завдану протиправними діями.
Відповідно до ст. 386 ЦК України захист права власності забезпечується, в тому числі правом власника на відшкодування завданої йому майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 1192 ЦК передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом вказаних норм (за загальним правилом) шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Так, відповідно до положень ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Згідно із ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України (ст. 3 Закону).
За правилами статті 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом статті 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до пунктів 9.1, 9.4 статті 9 Закону № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Згідно із п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Окрім цього, відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс 18).
Аналогічні висновки зроблені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (провадження № 14-386цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20 (провадження № 14-25цс23).
Отже, з урахуванням наведених вище норм Закону, відсутні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заявленого страхового відшкодування в порядку регресу.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який був чинний на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Згідно пп 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
У п.136 постанови Великої Палати Верховного Суду № 147/66/17 від 14.12.2021 року «У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
Звертаючись до суду, позивач не посилається у позові на те, що неподання заяви про страхове відшкодування до ПАТ «НАСК «Оранта» впродовж одного року (шкода заподіяна майну потерпілого) з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, було обумовлене обставинами, які не залежали від дій позивача, та ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування і відповідно доказів підтвердження таких обставин суду позивач не надав.
Таким чином, з урахуванням пп.37.1.4 п. 37.1 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд не вбачає законних підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ПАТ «Страхова компанія «АРКС» суми страхового відшкодування, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (солідарного відшкодування).
Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «СК «АРКС» не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено та підписано 10.12.2025.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (адреса: вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 20474912).
Відповідачі:
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (адреса: вул. Здолбунівська, 7Д, корпус Г, м. Київ, 02081, код ЄДРПОУ 00034186).
Суддя А. О. Бойко