Справа №534/189/25
Провадження №2-а/534/3/25
02 грудня 2025 року м. Горішні Плавні
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області
у складі головуючого судді Комарової Д.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Калініної А.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у місті Горішні Плавні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, сержант поліції 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Геращенко Антон Русланович, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі та стягнення моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3937635 від 26.01.2025, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.
Короткий зміст обґрунтування позовних вимог
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 26 січня 2025 року постановою серії ЕНА №3937635 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення пункту 9.8 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), а саме: керування транспортним засобом без увімкненого ближнього світла фар або денних ходових вогнів поза населеним пунктом у світлу пору доби. Позивач вважає постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки працівник поліції, сержант ОСОБА_2 застосував до нього адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами, передбачене п. 9.8 Правил дорожнього руху (обов'язок увімкнення ближнього світла фар або денних ходових вогнів поза населеними пунктами у світлу пору доби). Натомість позивач вважає, що до нього мала бути застосована ст. 125 КУпАП, яка передбачає відповідальність за інші порушення ПДР і тягне за собою попередження. Позивач аргументує свою позицію тим, що адміністративна відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами, до яких відноситься увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби (п. 9.1. ПДР УКраїни) може наставати тільки при початку руху чи зміні його напрямку. Отже безпосередній рух транспортного засобу поза межами населеного пункту з вимкненим ближнім світлом фар - не є складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, тому просить постанову скасувати.
Крім того, після зупинки автомобіля працівником поліції та повідомлення про причини зупинки, позивач вибачився та негайно усунув порушення, увімкнувши ближнє світло фар, а також посилається на свій статус пенсіонера та особи з інвалідністю 2-ї групи. Поліцейський не врахував зазначене, тому вважає дії сержанта поліції протиправними та просить суд скасувати постанову і стягнути моральну шкоду за завдані незручності та порушення його прав.
Короткий зміст позиції відповідача
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що постанова серії ЕНА №3937635 від 26 січня 2025 року є правомірною, оскільки позивач не заперечує факт руху транспортного засобу без увімкненого ближнього світла фар поза межами населеного пункту, а денні ходові вогні в конструкції транспортного засобу відсутні. Порушення пункту 9.8 ПДР було усунуто лише після зупинки транспортного засобу інспектором. Частина 2 статті 122 КУпАП прямо передбачає відповідальність за порушення пункту 9.8 ПДР, що полягає в обов'язку вмикання денних ходових вогнів, а за їх відсутності - ближнього світла фар на механічних транспортних засобах поза населеними пунктами. Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, відповідач зазначив, що позивач не надав доказів, які б підтверджували завдання йому моральної шкоди.
Короткий зміст позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
Третя особа сержант поліції 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Геращенко А.Р., будучи повідомленим у встановленому законом порядку, до суду не з'явився, доказів поважності причин неявки в судове засідання не надав, клопотань про розгляд справи за його відсутності не надходило. Письмових пояснень до суду не направляв.
Процесуальні рішення та дії у справі
Первісна позовна заява до сержанта поліції 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Геращенка Антона Руслановича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі подана 28.01.2025.
Ухвалою від 03.02.2025 позовна заява ОСОБА_1 до сержанта поліції 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Геращенка Антона Русланович залишена без руху.
Позивачем 14.02.2025 подано заяву про долучення відповіді про електронний кабінет та позовної заяви в новій редакції на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У подальшому 19.02.2025 позивач на усунення недоліків подав заяву, в якій просив долучити до матеріалів справи відповідь про наявність електронного кабінету, позовну заяву в новій редакції та вважати заяву від 14.02.2025 неподаною.
В останній редакції позовної заяви позивач визначив відповідачем Департамент патрульної поліції Національної поліції України, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, - сержанта поліції 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Геращенка Антона Руслановича. Позовні вимоги: визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3937635 від 26.01.2025, закрити провадження у справі та стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 3000 грн.
Ухвалою судді Комсомольського міського суду Полтавської області від 24.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - Детюк Д.С. надійшов відзив на позовну заяву від 11.03.2025 (а.с. 37-41).
Позивач ОСОБА_1 правом на надання відповіді на відзив не скористався, натомість подав клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду від 17.03.025 задоволено.
Від представника відповідача Детюк Д.С. 28.04.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (уточнений), в якому зазначено, що з уточненою позовною заявою відповідач ознайомився лише 22.04.2025 (а.с. 54-56).
Зазначене не відповідає дійсності, оскільки позовна заява від 19.02.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 19.02.2025. Поштове відправлення, а саме ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява в редакції від 19.02.2025 разом з додатками отримана відповідачем 10.03.2025. Також суд звертає увагу, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено подання уточненого відзиву на позовну заяву. Враховуючи викладене, суд не бере поданий представником відповідача документ від 22.04.2025 до уваги.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача також просив розглядати справу за його відсутності.
Третя особа сержант поліції 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Геращенко А.Р. будучи повідомленим у встановленому законом порядку, до суду не з'явився, доказів поважності причин неявки в судове засідання не надав, клопотань про розгляд справи за його відсутності не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши повно, всебічно всі матеріали справи, суд встановив наступне.
Сержантом поліції 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Геращенком А.Р. 26 січня 2025 року винесено постанову серії ЕНА №3937635 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 , якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень (а.с. 8).
Як вбачається з оскаржуваної постанови, 26 січня 2025 року о 10 год 59 хв. на автодорозі Київ-Харків-Довжанський, М-03, 207 км ОСОБА_1 керував транспортним засобом GEELY - GC5 з номерним знаком НОМЕР_1 без увімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом.
У позовній заяві ОСОБА_1 не оспорює факту керування транспортним засобом 26 січня 2025 року у денний час доби, а також факту керування автомобілем без увімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом.
У позовній заяві позивач також зазначив, що його автомобіль GEELY - GC5 не обладнано денними ходовими вогнями.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 26 січня 2025 року о 10 год 59 хв., тобто у денний час доби, керував транспортним засобом GEELY - GC5 з номерним знаком НОМЕР_1 , який не обладнано денними ходовими вогнями, без увімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом.
Мотиви суду та застосовані норми права
Частина 2 ст. 122 КУпАП серед іншого передбачає відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 гривень).
Зазначена норма є бланкетною. Правила користування зовнішніми світловими приладами або попереджувальними сигналами встановлені Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі ПДР).
Так, розділ 9 унормовує питання, що стосуються попереджувальних сигналів, а розділ 19 регулює правила користування зовнішніми світловими приладами.
У відзиві представник відповідача зазначає, що у даному випадку ОСОБА_1 порушив правила користування зовнішніми освітлювальними приладами (а.с. 40-41).
У розділі 9 та розділі 19 ПДР йдеться про правила користування такими освітлювальними приладами як фари ближнього світла. Частиною другою не конкретизовано пору доби, за якої застосовується ця норма, а з урахуванням того, що норма ч.2 ст. 122 КУпАП є бланкетною, застосуванню підлягає норма, що охоплює усі ознаки об'єктивної сторони правопорушення (зокрема, діяння, місце, час, обстановка та ін.). Залежно від часу та обстановки освітлювальний прилад виконує різну функцію: світлову або попереджувальну. У зв'язку з чим законодавцем виокремлено правила користування зовнішніми світловими приладами та попереджувальними сигналами у різні розділи Правил дорожнього руху. Суд звертає увагу, що розділ 19 ПДР не містить норми, яка б регулювала правило поведінки водія механічного транспортного засобу поза населеними пунктами у світлу пору доби (коли видимість є достатньою).
Натомість зазначене питання унормоване у розділі 9 “Попереджувальні сигнали». Так, відповідно до розділу 9 ПДР, а саме п.9.1 ПДР попереджувальними сигналами є:
а) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою;
б) звукові сигнали;
в) перемикання світла фар;
г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби;
ґ) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда;
д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.
Пунктом п.9.8 зазначеного розділу ПДР конкретизовано правила користування таким видом попереджувального сигналу як увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби та передбачено, що під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене у колоні; на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; на великовагових, великогабаритних транспортних засобах, сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; на транспортному засобі, що буксирує; у тунелях.
Поряд із цим, на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Зазначена норма набрала чинності 25.10.2023, подія відбулась 26.01.2025, тому суду не зрозуміло посилання відповідача на норму, яка втратила чинність.
Продовжуючи, суд підкреслює, що користування таким приладом транспортного засобу як фара, а саме увімкнення ближнього світла фар саме у світлий час доби при достатній видимості (бо у разі недостатньої видимості - застосовується п. 19.1. ПДР), виконує функцію попередження і в даному випадку покликане привертати увагу до транспортного засобу, виділяти транспортний засіб у потоці та попереджувати в небезпечних ситуаціях.
На відміну від світлої пори доби - у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, на всіх механічних транспортних засобах повинні бути ввімкнені світлові пристрої - фари ближнього (дальнього) світла.
Таким чином, критерієм розмежування застосування норми Правил дорожнього руху при використанні світлового пристрою фари ближнього світла - є функція, яку виконує ближнє світло у певній обстановці, до якої відноситься, зокрема, пора доби та умови видимості.
З урахуванням викладеного, у справі, що розглядається, застосуванню підлягає норма Правил дорожнього руху, що регулює користування попереджувальними сигналами, а саме пункт 9.8., оскільки у постанові не конкретизовано, чи був туман у тому місці та час, коли рухався ОСОБА_1 , чи інші умови, за яких застосовуються саме правила користування освітлювальними приладами.
З огляду на викладене, твердження представника відповідача про застосування норми про зовнішнішні освітлювальні прилади у даному випадку суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження. Суд ще раз наголошує, що диспозиція ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами. Суд погоджується, що фари ближнього (дальнього) світла є приладами освітлення, проте правила користування ними як освітлювальними, про які йде мова у ч. 2 ст. 122 КУпАП, стосуються тільки користування ними у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги та передбачені спеціальним розділом 19 Правил дорожнього руху. Натомість правила користуванням фарами ближнього світла у світлу пору доби, коли видимість є достатньою - функція освітлювального приладу змінюється і відіграє роль попереджувального сигналу. А тому правила користування освітлювальними приладами не можуть бути застосовані до особи, яка порушила правила користування фарами у світлу пору доби при достатній видимості. У цьому разі застосуванню підлягають норми розділу 9 Правил дорожнього руху.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Саме по собі порушення Правил дорожнього руху не тягне за собою відповідальність, якщо воно не передбачене диспозицією норми матеріального права.
Так, диспозицією ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачено порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Виходячи з системного аналізу всіх пунктів Розділу 9 Правил дорожнього руху, законодавець залежно від виду попереджувального сигналу розрізняє стадії переміщення транспортного засобу, на якій необхідно застосовувати цей сигнал: при початку чи перед початком руху, під час руху чи при зміні напрямку руху. Пунктом 9.8. Правил дорожнього руху передбачено застосування такого виду попереджувального сигналу, який повинен діяти під час руху. Натомість у диспозиції частини 2 статті 122 КУпАП йде мова про попереджувальні сигнали, які повинні бути ввімкнені саме при початку руху чи зміні його напрямку, для прикладу світловий покажчик повороту. Тобто його дія є тимчасова та пов'язана з виконанням певного маневру.
Відповідач у відзиві висловив аналогічну позицію, що в ч. 2 ст. 122 КУпАП під порушенням правил користування попереджувальними сигналами слід розуміти виключно сигнали, передбачені підпунктом “а» пункту 9.1. ПДР (а.с. 40).
Отже, законодавець свідомо визначив у ч.2 ст. 122 КУпАП тільки такий вид попереджувального сигналу, за порушення користування яким передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки у разі виконання певного маневру, дорожня обстановка різко змінюється, і не подання сигналу про початок руху або зміну напрямку руху позбавляє інших учасників дорожнього руху можливості вчасно відреагувати на таку зміну обстановки.
Що стосується такого попереджувального сигналу як увімкнення ближнього світла фар у денну пору доби (коли видимість є достатньою) - порушення цього правила має меншу суспільну небезпеку та тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді попередження за ст. 125 КУпАП, що за ієрархією суворості видів адміністративних стягнень є найм'якшим. В умовах недостатньої видимості, навіть у світлу пору доби, застосовуються правила користування зовнішніми світловими приладами та настає відповідальність за ч.2 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з більшою суспільною небезпечністю.
Підсумовуючи, суд прийшов до висновку, що керування транспортним засобом без увімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом у світлу пору доби (10 год 59 хв.), як зазначено в оскаржуваній постанові та не конкретизовано умови видимості, не є порушенням, за яке настає адміністративна відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому підстав для притягнення ОСОБА_1 саме за цією частиною статті є неправомірним.
З приводу посилання відповідача на практику апеляційних адміністративних судів щодо кваліфікації порушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, суд зазначає наступне.
Оскільки застосування практики суду має здійснюватись на підставі ретельної оцінки обставин справи, при яких це рішення було ухвалене, та з приділенням істотної уваги їх співвіднесенню із обставинами справи, яка розглядається судом, неприпустимими є випадки фрагментарного застосування практики суду, у посиланні на правові позиції суду, які не є релевантними для конкретної судової справи.
Критеріями релевантного застосування правової позиції є:
схожість обставин (mutatis mutandis);
відсутність обставин, які принципово відрізняють одну справу від іншої.
однакове законодавство (більше стосується практики ЄСПЛ).
У згаданих відповідачем судових рішеннях у справах №620/62/19, 539/665/19, 641/741/17 та 337/978/20 не конкретизовано пору доби або наявність чи відсутність умов недостатньої видимості, в одній зі справ було застосовано норму, яка на даний момент втратила чинність та була чинною на момент вчинення порушення та розгляду справи.
Таким чином, суд позбавлений можливості визначити, чи є зазначені справи релевантними справі, що розглядається.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За відсутності інформації про умови видимості у світлу пору доби та інших обставин, суд не може достовірно встановити наявність в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а усі сумніви повинні тлумачитись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому суд на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України вє за необхідне скасувати оскаржувану постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає у фізичних чи душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправним рішенням, дією чи бездіяльністю іншої особи. Позивач не надав доказів завдання йому моральної шкоди, зокрема медичних документів, свідчень чи інших матеріалів, які б підтверджували фізичні чи душевні страждання, спричинені діями сержанта поліції. Сам по собі статус позивача як пенсіонера та особи з інвалідністю 2-ї групи не є підставою для відшкодування моральної шкоди.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Керуючись статтями 72, 75, 76, 77, 241, 268, 269, 286 КАС України, статтями 23, 1167 Цивільного кодексу України, статтями 6, 8, 9, 122, 125, 280, 283, 287 КУпАП, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, сержант поліції 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Геращенко Антон Русланович, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3937635 від 26 січня 2025 року, винесену сержантом поліції 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Геращенком Антоном Руслановичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня його ухвалення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ 40108646, адреса: вул. Федора Ернста, буд.3, м. Київ, 03048.
Треті особи: Сержант поліції 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Геращенко Антон Русланович, адреса: вул. Матвійчука Юліана, буд.83 м. Полтава, 36014.
Суддя Д.Ю. Комарова