05.12.2025
Справа № 401/3674/25
Провадження № 2-з/401/20/25
05 грудня 2025 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Волошиної Н.Л., розглянувши в порядку письмового провадження заяву адвоката Охріменка Валерія Броніславовича, який діє як представник ОСОБА_1 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
05 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Охріменко В.Б. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить ухвалити рішення, яким визнати автомобіль марки MITSUBISHI LANCER, державний номерний знак НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю сторін; стягнути з відповідача на користь позивачки вартість 1/ 2 частини вказаного транспортного засобу у сумі 97070 грн 00 к.
Ухвалою судді Світловодського міськрайонного суду від 20 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
03 грудня 2025 року представник позивача подав суду заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на спірний автомобіль, заборонивши суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь - які дії , пов'язані з державною реєстрацією прав, що стосуються спірного автомобіля.
З підстав ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову по суті, суд зазначає таке.
Заява обґрунтована тим, що на даний час автомобілем, який є спільною сумісною власністю подружжя, володіє відповідач. Представник позивача стверджує, що є підстави вважати, що автомобіль може бути відчужений відповідачем на користь третіх осіб без згоди позивачки, оскільки саме відповідач зазначений власником транспортного засобу у правовстановлюючих документах, які перебувають у відповідача. З урахуванням того, що існує реальна загроза втрати права позивачки на частку майна, яка їй належить, вважає ефективним захистом права в майбутньому накладення арешту на автомобіль. Невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник (позивач), та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття, ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
За таких обставин обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
Разом з тим, у заяві про забезпечення позову заявником не доведено, що права позивачки можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Так, предметом спору у цій справі є набуте сторонами у шлюбі рухоме майно, а саме автомобіль MITSUBISHI LANCER, державний номерний знак НОМЕР_1 , проте позивач не порушує питання про визнання за нею права власності на вище зазначений автомобіль, а просить стягнути з відповідача на її користь компенсаційну виплату вартості 1/2 частки автомобіля. Відтак суд приходить до висновку про те, що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на спірний автомобіль , з урахуванням підстав та предмету позову, не є співмірним.
Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року по справі № 391/7/21.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.149-154,157, 258, 260 ЦПК України, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Охріменка Валерія Броніславовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 261 ЦПК України.
Суддя Н.Л. Волошина