Справа № 759/23918/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/8268/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
03 грудня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, у кримінальному провадженні №42025110000000218 від 17.07.2025,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року частково задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_10 , погоджене з прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовано стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 514 000 гривень.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на ОСОБА_9 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду по вказаному кримінальному провадженні за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- не відлучатися за межі Київської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- уникати спілкування із іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідного територіального органу/підрозділу ДМС України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України.
Визначено термін дії обов'язків, покладених на підозрювану у разі внесення застави, з дня внесення застави до 08 грудня 2025 року.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що підозра у вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 є необґрунтованою, а шкода не була спричинена.
Апелянт наголошує на тому, що наявні у клопотанні ризики, передбачені п.п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України, всупереч вимогам ст.184 КПК України, не підтверджено жодними обставинами та доказами.
Крім того, апелянт зазначає, що стороною обвинувачення у клопотанні жодним чином не обґрунтовано неможливість запобігання наявним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання та застосувати щодо ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби, заборонивши їй з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що відсутня обґрунтована підозра, а ризики, передбачені ст.177 КПК України, є недоведеними.
Крім того, захисник зазначає, що визначений ухвалою слідчого судді розмір застави є надмірним для ОСОБА_9 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із альтернативою внесення застави у розмірі не менш ніж 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 грн.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчим суддею не було враховано, що ОСОБА_9 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може реалізувати будь-яку дію, що свідчить про наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_9 та її захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_11 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та підтримав доводи апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, слідчими Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025110000000218 від 17.07.2025.
08.10.2025 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.
10.10.2025 старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , подав до суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року застосовано стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 514 000 гривень.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на ОСОБА_9 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду по вказаному кримінальному провадженні за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- не відлучатися за межі Київської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- уникати спілкування із іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідного територіального органу/підрозділу ДМС України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України.
Визначено термін дії обов'язків, покладених на підозрювану у разі внесення застави, з дня внесення застави до 08.12.2025.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 183 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до встановленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовуючи щодо підозрюваної запобіжний захід у виді застави, слідчим суддею виходив з того, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, що підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами у їх сукупності.
Крім того, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , характер та обставини інкримінованих їй дій, дані про особу підозрюваної, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність існування ризиків, передбачених п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у кримінальному провадженні.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя на час розгляду клопотання дійшов правильного висновку про необхідність застосування щодо підозрюваної ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу, ніж зазначено в клопотанні слідчого, а саме у вигляді застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 514 000 грн.,із покладенням на неї обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованих підозрюваній кримінальних правопорушень, її матеріальним станом та у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_9 та запобігти встановленим в ході розгляду матеріалів клопотання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Викладені в апеляційних скаргах сторони захисту доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_9 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність на даній стадії досудового розслідування обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Таким чином, всупереч доводам апеляційних скарг сторони захисту, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною ОСОБА_9 інкримінованих кримінальних правопорушень.
Викладені в апеляційних скаргах сторони захисту доводи про недоведеність, вказаних у клопотанні, ризиків ретельно перевірялися колегія суддів, проте не знайшли свого підтвердження.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_9 , тяжкість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винуватості у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень та даних про особу підозрюваної.
Посилання сторони захисту на дані про особу підозрюваної були враховані у повному обсязі слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого, проте не спростовують правильність висновку слідчого судді про існування ризиків у кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваної є необґрунтованими, оскільки з урахуванням обсягу повідомленої підозри та розміру спричинених збитків, даних про особу підозрюваної, зокрема її майнового стану, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що застава у межах 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 514 000 грн, здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та є відповідною і достатньою у даному кримінальному провадженні, виходячи з практики Європейського суду з прав людини.
Доводи апеляційної скарги прокурора про наявність у кримінальному провадженні ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, що свідчить про необхідність застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою відхиляються колегією суддів, оскільки як під час розгляду судом першої інстанції клопотання слідчого, так і під час апеляційного перегляду, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не забезпечать виконання підозрюваною ОСОБА_9 покладених на неї процесуальних обов'язків, та які б виправдовували таке обмеження права підозрюваної на свободу.
Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України,
постановила:
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_12
Судді:
ОСОБА_13