Справа № 758/16313/25
/заочне/
25 листопада 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі
головуючої судді Якимець О.І.,
за участю секретаря судового засідання Карпишиної К.С.,
учасники справи - не з'явились,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК Єврокредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором.
Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що 12.10.2021 між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір № ТDB.2021.0011.29415 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит з лімітом кредитної лінії у межах максимального розміру, що встановлений у пункті 4 розділу «Запевнення та умови» договору.
У позові зазначається, що Акціонерне товариство «Мегабанк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в порядку, передбаченому умовами договору, однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 20 361,98 грн, з яких 7 327,74 грн заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена), 13 034,24 грн заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена).
Вказується, що на даний час право вимоги до відповідача за договором № ТDB. 2021.0011.29415 від 12.10.2021 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідачем не подано відзив на позов, який містив би заперечення на нього.
17 жовтня 2025 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у справі.
Представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує повністю та просить такі задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив на позовну заяву, а відтак, враховуючи що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи та враховуючи наявність умов передбачених ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу, яка внесена до протоколу судового засідання, про заочний розгляд справи з дотриманням вимог, встановлених ст. 281 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
12.10.2021 між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № ТDB.2021.0011.29415 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, за умовами якого банк відкрив відповідачу рахунок та надав позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії з максимальним розміром кредитного ліміту в сумі 200 000,00 грн строком на 12 місяців, процентна ставка базова 56% річних, у пільговий період, який становить 62 дні 0,0001% річних.
Договір набирає чинності з моменту підписання заяви-договору та діє протягом 3 років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання цей договір вважається продовженим на той же строк на тих же умовах. Кількість пролонгацій договору є необмеженою (пункт 8 договору).
Копією довідки про відкриття рахунків підтверджується, що 28.10.2021 відповідачу було відкрито рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 .
03 вересня 2024 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № GL1N426240, за умовами якого банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти в сумі та в порядку, визначених цим договором.
Копією платіжної інструкції кредитового переказу № 66895 від 31 липня 2024 року підтверджується перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» на рахунок Акціонерного товариства «Мегабанк» ціни продажу, як це передбачено умовами договору про відступлення права вимоги № GL1N426240.
З копії витягу з Додатку № 1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03 вересня 2024 року слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право грошової вимоги, зокрема, до відповідача за договором № ТDB. ТDB.2021.0011.29415 від 12.10.2021 в сумі 20 361,98 грн.
27 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (первісний кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступив новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру в Додатку № l до цього договору. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти в сумі та в порядку, визначених цим договором. Права вимоги, що відступаються за цим договором належать первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором боржників - АТ «МЕГАБАНК», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, переможцем яких став первісний кредитор.
Копіями платіжних інструкцій до кредитового переказу № 1074 від 27.12.2024, № 1091 від 31.01.2025, № 1822 від 22.09.2025 підтверджується сплата позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» ціни договору, як це передбачено умовами договору.
З копії витягу з Реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги № 1/12 від 27.12.2024 слідує, що позивач набув право грошової вимоги, зокрема, до відповідача за договором № ТDB. 2021.0011.29415 від 12.10.2021 в сумі 20 361,98 грн.
За пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Акціонерне товариство «Мегабанк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, однак відповідач свої зобов'язання щодо їх повернення належним чином не виконував, у зв'язку з чим за розрахунком, наданим позивачем, утворилася заборгованість у сумі розмірі 20 361,98 грн, з яких 7 327,74 грн заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена), 13 034,24 грн заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується виписками по рахунку відповідача, відкритому в Акціонерному товаристві «Мегабанк».
Доказів, які б спростовували зазначені обставини та розмір заборгованості, відповідач суду не надав.
За вказаних обставин, враховуючи те, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань, не повернув у повному обсязі отримані грошові кошти та не сплатив проценти за користування ними, як первісному кредитору, так і позивачу, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд зазначає про те, що відповідно до укладеної угоди адвокат надає позивачу правничу допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором. За надання правової допомоги клієнт зобов'язується виплатити адвокатському об'єднанню гонорар винагороду).
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов'язання надати замовнику визначену цим Договором правову допомогу щодо представництва та захисту прав, свобод та законних інтересів клієнта.
Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг № 12113446 від 14.08.2025, підписаного сторонами Договору про надання правничої допомоги № 1/07 року від 01.07.2025, адвокатом наведено перелік наданих юридичних послуг та їх вартість щодо вирішення спору про стягнення заборгованості з відповідача на суму 11 200,00 грн.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову за майновою вимогою, задоволення судом позовних вимог, враховуючи, складання заяв по суті у цій справі; з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 2 000,00 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг, а відтак заяву представника позивача задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованості за кредитним договором у розмірі 20 361 (двадцять тисяч триста шістдесят одну) гривню 98 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», місцезнаходження - місто Дніпро, провулок Ушинського, будинок 1, офіс 105, код ЄДРПОУ 40932411;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя О. І. Якимець