Справа № 523/19195/25
Провадження №2/523/7371/25
"21" листопада 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Ячменьової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , третя особа: Одеська товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу майна дійсним,
15 вересня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , третя особа: Одеська товарна біржа, про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який був укладений між позивачкою та відповідачами і посвідчений на Одеській товарній біржі 19 квітня 1997 року за № 20067, та за яким позивачка набула у власність вказаний об'єкт нерухомості, право власності на придбану квартиру зареєстровано у ОМБТІ.
В обґрунтування вимог позивачка вказує на те, що вона як покупець та відповідачі як продавці виконали всі істотні умови договору, відповідачі звільнили квартиру, знялися з реєстраційного обліку, позивачка зареєструвала право власності на придбану квартиру, сплачує комунальні платежі, підтримує квартиру у належному стані. Проте на теперішній вона не має можливості зареєструвати своє право власності на придбаний об'єкт нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно через відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, що викликано протиріччями у законодавстві, тому змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
03 жовтня 2025 року після отримання інформації про зареєстроване місця проживання відповідачів відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд відповідно до ст.279 ЦПК України.
Сторони у засідання не з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлялися належним чином.
В матеріалах справи є заява позивачки про підтримання заявлених вимог та про слухання справи у її відсутності.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, місце та час судового засідання повідомлялися шляхом направлення судових повісток за відомими зареєстрованими адресами проживання, які повернулися до суду із довідками АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою», а також шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, оскільки наразі зареєстроване місце проживання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 невідоме.
За таких обставин відповідачі вважаються такими, що повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Третя особа - Одеська товарна біржа свого представника у судове засідання не забезпечила.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
У ході розгляду справи було встановлено, що 19 квітня 1997 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла від себе особисто та від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 продали, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 , яка складається із трьох кімнат, житловою площею 41,7 кв.м, загальною площею 72,30 кв.м. Договір зареєстрували на Одеській товарній біржі 19 квітня 1997 року за № 20067, але нотаріально його не посвідчили.
24 квітня 1997 року на підставі даного договору за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на придбаний об'єкт нерухомості у Одеському міському бюро технічної інвентаризації під № 285 у реєстровій книзі 227 пр. на сторінці 18.
З матеріалів справи вбачається, що сторони правочину досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу № 20067 від 18 квітня 1997 року квартири АДРЕСА_1 , свої зобов'язання за правочином виконали у повному обсязі: продавці звільнили квартиру, знялися з реєстраційного обліку, передали покупцеві ключі, а позивачка вселилася у неї для проживання, сплативши за це її вартість, сплачує комунальні платежі, підтримує квартиру у належному санітарно-технічному стані, тобто сторонами були дотримані всі вимоги статті 224 ЦК України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Вказаний договір купівлі-продажу був вчинений 19 квітня 1997 року, тобто під час дії ЦК УРСР 1963 року, який на той час регулював купівлю-продаж майна.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладенню з моменту її реєстрації на біржі.
У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, в самому Законі України "Про товарну біржу" не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.
Частиною другою статті 47 ЦК Української РСР передбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.
Відповідно до ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Нормами ст. 650 ЦК України визначено, що особливості укладення договорів на біржах встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.4 ст.656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Договори, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, в зв'язку з чим необхідно дотримуватися законодавчо встановленої форми угод про відчуження нерухомого майна незалежно від місця, де ці угоди укладаються.
Таким чином, договори щодо придбання на біржових торгах об'єктів нерухомого майна вимагають оформлення в письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню.
В силу ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
У даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено як біржову операцію між продавцями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла від себе особисто та від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 .
Реєстрація на Біржі нерухомості права власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, на момент його укладення не суперечила чинному законодавству. Інструкція «Про порядок Державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних і фізичних осіб" передбачала підставу для державної реєстрації - договорів купівлі-продажу і міни, зареєстровані біржею.
З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", є підстави для визнання договору купівлі-продажу № 20067 від 19 квітня 1997 року, оформленого на Одеській товарній біржі, дійсним.
Відповідно до ч. 2.ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, що діє на теперішній час, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Здійснивши державну реєстрацію у Одеському міському бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомості за реєстровим № 285 права власності за ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно, держава цим самим визнала право власності покупця на квартиру АДРЕСА_1 , як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.
Отже, на підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, оскільки зазначена угода цілком виконана сторонами, протизаконних дій не містить, і була укладена на біржі відповідно до норм Закону України «Про товарні біржі», який діяв на той час, суд дійшов висновку, що пред'явлені позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.12,13, 76-78, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , третя особа: Одеська товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу майна дійсним задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 20067 від 19 квітня 1997 року квартири АДРЕСА_1 , який зареєстрований 19 квітня 1997 року Одеською товарною біржею, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла від себе особисто та від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , які продали, та ОСОБА_1 , яка купила вказану квартиру.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів з дня складення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення рішення.
Рішення складено 21 листопада 2025 року.
Суддя